iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 369/7413/22

провадження № 61-345св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідач - ОСОБА_3,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у складі колегії суддів Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в інтересах малолітніх дітей

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся з позовом

до Києво-Святошинського районного суду Київської області до

ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 25 жовтня 2022 року справу направив для розгляду за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_3 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27 липня 2021 року до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області надійшов лист від Бучанського районного управління поліції відділу поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому порушено питання щодо доцільності (недоцільності) взяття малолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на облік як дітей, що опинились у складних життєвих обставинах.

Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області наказом від 23 грудня 2021 року № 105 малолітню дитину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, поставила на облік як дитину із сім`ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області наказом від 18 січня 2022 року № 4 малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, поставила на облік як дитину із сім`ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

Відповідно до акта від 23 грудня 2021 року про відібрання малолітньої дитини

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, комісія у складі начальника та спеціаліста Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, фахівця із соціальної роботи Комунального закладу "Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області", інспектора Бучанського районного управління поліції встановила, що у квартирі

АДРЕСА_1 дуже брудно. Мати перебуває в стані алкогольного сп`яніння, її поведінка неадекватна, використовує нецензурну лайку, стосовно дочки агресивно налаштована. Протягом двох останніх днів знущалася над дочкою, принижувала її. У зв`язку із загрозою життю та здоров`ю малолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, комісія вирішила відібрати дитину від матері та помістити в медичний заклад для обстеження.

Згідно з випискою Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр ментального здоров`я" із медичної карти стаціонарного хворого № 144 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на стаціонарному лікуванні з 17 до 28 січня 2022 року, куди була госпіталізована на підставі звернення представника соціальних служб для обстеження стану здоров`я, оскільки була вилучена із сім`ї.

09 лютого 2022 року Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області направив клопотання начальнику Служби у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації з метою влаштування малолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей "Отчий дім".

Відповідно до направлення Служби у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації від 10 лютого 2022 року № 08 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, направлено до Київського обласного центру соціально?психологічної реабілітації дітей "Сезенків".

06 липня 2022 року Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня" у місті Боярці склало акти закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, про виявлення покинутих дітей щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06 липня 2022 року складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 на підставі частини першої статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно з актами обстеження умов проживання від 28 липня, 14 вересня,

23 лютого 2021 року, 21 червня, 06 липня 2022 року щодо обстеження умов проживання у квартирі АДРЕСА_1 умови проживання незадовільні, речі розкидані, меблі не встановлені, в кімнаті з меблів: 2 ліжка, шафа для речей, комод. Речі, які розташовані під стінками, попрасовані і чисті, проте шафи для їх зберігання немає. У дітей є одяг та іграшки. Квартира має незакінчений ремонт та невелику кількість побутової техніки. Для дітей у квартирі не створено повноцінних умов: немає ліжка, столу, книжок. Малолітня ОСОБА_4 не влаштована в навчальний заклад.

З вихованням малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допомагають старші дочки.

21 липня 2022 року комісія з питань захисту прав дитини на засіданні винесла питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її малолітніх дітей. На засідання з`явилась ОСОБА_3, повідомила комісію, що любить дітей та бажає забрати їх додому. Комісія вирішила рекомендувати органу опіки та піклування підготувати та надати висновок до суду щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав. Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області затвердив висновок щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Посилаючись на вказане, Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просив суд:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на особовий рахунок кожного з дітей, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дітьми повноліття;

- зобов`язати Орган опіки і піклування Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області у місячний строк із дня набрання рішенням суду законної сили відкрити у відділенні Державного ощадного банку України особистий рахунок на дітей ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 20 червня 2023 року

(у складі судді Катющенко В. П.) позов Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив частково.

Позбавив ОСОБА_3 батьківських прав стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнув з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 17 серпня 2022 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, на користь особи або установи, в якій діти перебуватимуть. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків стосовно своїх малолітніх дітей, не приділяє їм достатньої уваги, житлові умови є незадовільними. Тому позовні вимоги про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню.

Щодо стягнення аліментів на малолітніх дітей суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на неї покладений обов`язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, враховуючи вимоги статті 182 СК України, підлягають стягненню з неї аліменти на малолітніх дітей у визначеному розмірі.

Київський апеляційний суд постановою від 30 листопада 2023 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14 грудня 2023 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.

Попередив ОСОБА_3 про неухильне, належне виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами умисного ухилення матері малолітніх дітей від виконання батьківських обов`язків та жорстокого поводження з дітьми. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, тому підстав для задоволення позовних вимог немає. Проте наявні підстави для попередження ОСОБА_3 про належне виконання своїх батьківських обов`язків стосовно її малолітніх дітей.

Надані позивачем докази свідчать, що діти поставлені на облік як такі, що перебувають у складних життєвих умовах, разом із тим позивач не надав беззаперечних доказів, що мати дітей негативно впливає на їх життя, що стан здоров`я та розвиток дітей пов`язаний саме із ухилянням матері від виконання своїх обов`язків. Відсутні докази, що діти позбавлені ряду найнеобхідніших речей, страждають через неповноцінне виховання, відсутність емоційної підтримки матері, неповноцінності соціального та розумового розвитку, і що саме встановлення державної опіки над ними виправдане станом їх фізичного та психічного здоров`я внаслідок перебування у середовищі, що негативно впливає на їх фізичний, моральний, духовний стан. Крім того, відсутні докази сприяння з боку служби у справах дітей сім`ї, яка опинилась у скрутних життєвих обставинах.

У зв`язку з тим, що суд не встановив, що незадовільність виховання дітей зумовлювала саме непоправна нездатність матері забезпечувати належну опіку і піклування, а не її фінансові труднощі та об`єктивний стан фрустрації, що можна було виправити за допомогою цільової фінансової та соціальної допомоги й ефективного консультування, належного виконання з боку органів опіки та піклування своїх обов`язків щодо надання допомоги, соціальних послуг сім`ї ОСОБА_6, допомоги у вихованні дітей, висновок суду про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітніх дітей є помилковим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, яка подана у січні 2024 року, Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61?10531св21) та від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21).

У вказаних постановах Верховний Суд зробив висновок про те, що лише факт заперечення відповідачем проти позбавлення батьківських прав не свідчить про його інтерес до дітей. Крім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє права на спілкування з дітьми і побачення з ними.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив матеріали справи, зокрема не звернув уваги на те, що про свідоме нехтування своїми обов`язками ОСОБА_3 щодо виховання малолітніх дітей свідчить безліч складених адміністративних протоколів та постанов суду щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 відповідно до частини першої статті 184 КУпАП, яким суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки. Указані докази, що залишилися поза увагою апеляційного суду, є достатніми та обґрунтованими для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її малолітніх дітей.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2024 року ОСОБА_3 через систему "Електронний суд" подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2024 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи з Дніпровського районного суду міста Києва.

У лютому 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 05 березня 2024 року призначив справу до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5, її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо реєстрації актового запису про народження, свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4, його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо реєстрації актового запису про народження, свідоцтвом про народження, виданим Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

27 липня 2021 року до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області надійшов лист від Бучанського районного управління поліції відділу поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому порушено питання щодо доцільності (недоцільності) взяття на облік малолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, як дітей, що опинились у складних життєвих обставинах.

У вказаному листі також зазначено, що під час повторного виїзду до родини ОСОБА_3 було з`ясовано, що малолітня ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, взагалі не відвідувала навчальний заклад, не вміє читати і писати.

Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області наказом від 18 січня 2022 року № 4 малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, поставила на облік як дитину, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

Відповідно до акта від 23 грудня 2021 року про відібрання малолітньої дитини

АДРЕСА_1 дуже брудно. Мати перебуває в стані алкогольного сп`яніння, її поведінка неадекватна, використовує нецензурну лайку та непристойні жести, стосовно дочки агресивно налаштована. Протягом двох останніх днів знущалася над дочкою, принижувала її. У зв`язку із загрозою життю та здоров`ю малолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, комісія вирішила відібрати дитину від матері та помістити в медичний заклад для обстеження.

Згідно з випискою КНП Київської обласної ради "Київський обласний центр ментального здоров`я" із медичної карти стаціонарного хворого № 144 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на стаціонарному лікуванні з 17 до 28 січня 2022 року, куди була госпіталізована на підставі звернення представника соціальних служб для обстеження стану здоров`я, оскільки була вилучена із сім`ї.

Відповідно до направлення Служби у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації від 10 лютого 2022 року № 08 ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, направлено до Київського обласного центру соціально?психологічної реабілітації дітей "Сезенків".

06 липня 2022 року Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня" у місті Боярці склало акти закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я про виявлення покинутих дітей щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06 липня 2022 року складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 на підставі частини першої статті 184 КУпАП.

Згідно з актами обстеження умов проживання від 28 липня, 14 вересня,

З вихованням малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допомагають старші дочки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення батьківських прав, Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 як на підставу порушених прав малолітніх дітей посилався на те, що мати дітей ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, зокрема не піклується їхнім здоров`ям, моральним та психологічним станом, не забезпечує здобуття ОСОБА_1 повної загальної середньої освіти, за місцем проживання дітям не створено умов для навчання, дозвілля та сну.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII

(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини

(стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини

держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

................

Перейти до повного тексту