Постанова суду № 317/372/22 від 04.04.2024 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту, зобов`язання...

Постанова

Іменем України

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 317/372/22

провадження № 61-1595св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації,

відповідачі: ОСОБА_1, Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року у складі судді: Сакояна Д. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів:Гончар М. С., Бєлки В. Ю., Маловічко С. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У лютому 2022 року перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації звернувся із позовом до ОСОБА_1, Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що за результатами опрацювання повідомлення у засобах масової інформації з приводу можливих протиправних дій щодо знищення пам`ятки археології - курганного могильника, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339 на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області встановлені підстави для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони культурної спадщини. Так, на території Долинської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, за 6 км на північ від північної околиці села Новослобідка, розташований курганний могильник, який складається з чотирьох насипів, під`їзд до якого визначений від району Верхньої Хортиці м. Запоріжжя вулицею Істоміна у напрямку Хортицького району м. Запоріжжя, біля повороту на м. Нікополь Дніпропетровської області. Згідно із Паспортом об`єкта пам`ятника археології, виданим Міністерством культури СРСР, зазначений курганний могильник взято на державний облік відповідно до рішення Виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів № 580 від 22 грудня 1982 року під охоронним номером НОМЕР_2. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Протоколами зборів уповноважених КСП "Дружба" Запорізького району № 2 від 11 жовтня 1997 року та № 1 від 07 лютого 1998 року прийнято рішення про вихід із членів КСП "Дружба" та передачу земельних ділянок в натурі. Рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28 серпня 1998 року, на підставі протоколів зборів уповноважених КСП "Дружба" Запорізького району № 2 від 11 жовтня 1997 року та № 1 від 07 лютого 1998 року, а також схеми поділу земель колективної власності, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, площею 6,11 га, з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, в межах якої розташовані кургани № 1, № 2, № 3 та № 4 пам`ятки археології - курганного могильника під охоронним номером НОМЕР_2, який представляє собою археологічний комплекс пам`яток культури місцевого значення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 ЗК України від 18 грудня 1990 року, у редакції від 22 червня 1993 року, тобто на момент прийняття спірного рішення, землі України поділяються, у тому числі, на землі історико-культурного призначення.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 4 ЗК України від 18 грудня 1990 року, у редакції від 22 червня 1993 року, тобто на момент прийняття спірного рішення, не можуть передаватись у приватну власність землі історико-культурного призначення. Таким чином Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області прийняла незаконне рішення № 4 від 28 серпня 1998 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_3 земель історико-культурного призначення, на яких розташовано 4 кургани.

На підставі вказаного рішення Долинської сільської ради ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 площею 6,11 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2 від 15 вересня 1998 року. Згідно з вказаним державним актом спірна земельна ділянка надана для товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказане суперечить статті 75 ЗК України від 18 грудня 1990 року, у редакції від 22 червня 1993 року, оскільки до земель історико-культурного призначення належать землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам`яток та архітектурно-ландшафтних комплексів і на землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

У подальшому, у порушення вимог частин першої та другої статті 17 "Про охорону культурної спадщини", у редакції від 20 лютого 2002 року, статті 54, частини четвертої статті 84 ЗК України у редакції від 04 червня 2004 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за договором міни земельних ділянок від 16 вересня 2004 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, та на підставі зазначеного договору міни 03 грудня 2004 року Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 145906 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На теперішній час ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 6,11 га, з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, підстава виникнення права власності - Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 145906, виданий 03 грудня 2004 року Запорізьким районним відділом земельних ресурсів Запорізької області.

За даними геодезичної зйомки, проведеної ФОП ОСОБА_4, встановлено, що в межах земельної ділянки ОСОБА_1, розташовані: курган № 1 площею 0,5654 га, кургани № 2 та № 3 загальною площею 0,3809 га, та курган № 4 площею 0,1815 га, які утворюють археологічний комплекс об`єкта культурної спадщини - курганний могильник № НОМЕР_2. Проте на плані меж земельної ділянки державних актів на право приватної власності на землю, виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не позначено межі земельних ділянок історико-культурного призначення. Фактично курганний могильник з охоронним номером НОМЕР_2, який складається з чотирьох насипів - курганів № 1, № 2, № 3 та № 4, надано у приватну власність ОСОБА_3, а у наступному за договором міни її отримав ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є порушенням вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" та ЗК України (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельні ділянки історико-культурного призначення, на яких розміщені пам`ятки археології, є власністю держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації. Запорізька обласна державна адміністрація з моменту набуття ОСОБА_3, а у наступному ОСОБА_1 прав на спірну земельну ділянку, будь-яких заходів по витребуванню їх у державну власність не вживала.

В обґрунтування звернення із вказаною позовною заявою прокурор зазначає, що звернення до суду у цій справі спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про припинення права власності на землю, яка незаконно передана ОСОБА_3 та у подальшому ОСОБА_1 . На переконання прокурора, протиправне надання у власність земельної ділянки підриває авторитет органів публічної влади.

Вказане є підставою для представництва прокурором в суді законних інтересів держави згідно вимог частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області просив усунути перешкоди власнику - Запорізькій обласні державній адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, на яких розташовані кургани, шляхом:

визнання незаконним та скасування рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28 серпня 1998 року "Про видачу державних актів на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" в частині надання ОСОБА_3 земельної ділянки, на якій розміщені кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2, загальною площею 1,1278 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

визнання недійсним договору міни земельних ділянок серії ВВМ № 497241 від 16 квітня 2004 року, зареєстрованого за № 5008, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, на якій розміщені кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2, загальною площею 1,1278 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії ЗП № 145906, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010426000011, виданого 03 грудня 2004 року Запорізькою районною державною адміністрацією ОСОБА_1 на підставі договору міни ВВМ № 497241 від 16 вересня 2004 року, зареєстрованого за № 5008, в частині передачі у приватну власність земельної ділянки, на якій розміщені кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2, загальною площею 1,1278 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку, на якій розміщено кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2, загальною площею 1,1278 га, межі якої визначені згідно з каталогом координат кутів зовнішніх меж землекористування, виготовленим ФОП ОСОБА_4, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 та, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року у задоволені позову першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, на якій розміщено зазначені в обліковій картці об`єкта культурної спадщини від 30 жовтня 2013 року кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2.

В іншій частині позову прокурора відмовлено.

Позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації у частині позовних вимог до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

досліджені у судовому засіданні докази вказують на те, що держава в особі Запорізької обласної державної адміністрації не розпорядилась земельною ділянкою історико-культурного призначення у передбачений законом спосіб, її відчуження відбулось без вираження на це волі власника;

оскільки Запорізька обласна державна адміністрація не вживала заходів до витребування спірної земельної ділянки, були підстави для звернення прокурора до суду;

спірна земельна ділянка не могла бути виділена ОСОБА_3 та надалі передана на підставі договору міни від 16 вересня 2004 року ОСОБА_1, адже пам`ятка археології є власністю держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації;

доводи позову щодо незаконності рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28 серпня 1998 року, незаконності договору міни земельних ділянок від 16 вересня 2004 року, незаконності державного акта на право приватної власності на землю серії ЗП № 145906 у частині, в якій стосується переходу права власності на об`єкт культурної спадщини, є обґрунтованими;

з урахуванням висновків, які містяться у постанові Верховного Суду у справі № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22), у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акта суд відмовляє внаслідок обрання прокурором неефективного способу захисту в цій частині;

на території Долинської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області за 6 км на північ від північної околиці с. Новослобідка, розташований курганний могильник, який складається з чотирьох насипів. Даний курганний могильник дійсно є об`єктом культурної спадщини;

до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки;

земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології, не може перебувати в приватній власності громадян, тож наявні підстави для задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки в державну власність;

повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої у власність фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель історико-культурного призначення;

нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться курганний могильник, та, як наслідок, невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян, зокрема, ОСОБА_1 ;

під час судового розгляду відповідачами не спростовано факту розташування курганного могильника № НОМЕР_2 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, яка належить ОСОБА_1, не спростовано належність курганного могильника № НОМЕР_2 до об`єктів культурної спадщини;

підстав для застосування позовної давності на підставі заяви представника відповідача суд не вбачає, адже до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується, оскільки порушення є таким, що триває у часі.

захисту підлягає об`єкт культурної спадщини у його межах, визначених обліковою документацією, зокрема, обліковою карткою, складеною 30 жовтня 2013 року.

Додатковим рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

у позові прокурором було заявлено чотири позовні вимоги, три з яких заявлені саме до ОСОБА_1 . Із зазначених трьох позовних вимог судом задоволена лише одна позовна вимога;

у справі слід ухвалити додаткове рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з прокурора та позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, який відповідає 2/3 частинам понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, поділивши їх на рівні частини між прокурором та позивачем, який під час розгляду справи підтримав позов у повному обсязі;

при цьому суд враховує, що Запорізька окружна прокуратура Запорізької області не має статусу юридичної особи, підпорядкована Запорізькій обласній прокуратурі як юридичній особі, тож саме з Запорізької обласної прокуратури слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу, які понесені відповідачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2023 року апеляційні скарги заступника керівника Запорізької обласної прокуратури та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно із паспортом пам`ятника історії та культури СРСР, складеного 07 червня 1978 року, пам`ятник археології - курган, датований епохою міді-бронзи та скіфо - сарматського часу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 м до півдня від траси на Хортицький житловий масив. Станом на дату складання паспорта курган овальний у плані, витягнутий з півночі-заходу на південь-схід. Більший діаметр -35 м, менший 25 м. Висота кургану - 3,5 м. Схили кургану похилі, порослі травою. У 1974 році на кургані встановлено охоронний знак;

оскільки, як правильно було встановлено судом першої інстанції, на території Долинської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області за 6 км на північ від північної околиці с. Новослобідка, розташований курганний могильник, який складається з чотирьох насипів, то цей курганний могильник дійсно є об`єктом культурної спадщини;

судом першої інстанції, на підставі досліджених доказів, правильно було встановлено, що держава в особі Запорізької обласної державної адміністрації не розпорядилась земельною ділянкою історико-культурного призначення у передбачений законом спосіб, її відчуження відбулось без вираження на це волі власника;

судом першої інстанції було також правильно встановлено, що доводи позову щодо незаконності рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28 серпня 1998 року, незаконності договору міни земельних ділянок від 16 вересня 2004 року, незаконності державного акта на право приватної власності на землю серії ЗП № 145906 у частині, в якій стосується переходу права власності на об`єкт культурної спадщини, є обґрунтованими;

з урахуванням правових висновків, які містяться у постанові Верховного Суду у справі № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22), у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акта суд першої інстанції правильно відмовив внаслідок обрання прокурором неефективного способу захисту в цій частині;

суд першої інстанції правильно не вбачав у цій справі підстав для застосування позовної давності на підставі заяви представника відповідача, адже до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується, оскільки порушення є таким, що триває у часі.

Аргументи учасників справи

25 січня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2023 року (повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року), в якій просив:

частково скасувати оскаржені судові рішення в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 232218350005:001:0339, на якій розміщено зазначені в обліковій картці об`єкта культурної спадщини від 30 жовтня 2013 року кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди не врахували, що прокурор подав докази до матеріалів справи поза строком, визначеним законом для вчинення даної процесуальної дії. Суд першої прийняв докази, надані прокурором поза процесуальними строками, долучив їх до матеріалів справи, та надав їм оцінку за недоведеності прокурором існування об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне подання цих доказів до суду першої інстанції та безпідставно поклав їх в основу оскаржуваного рішення, зобов`язавши ОСОБА_1 повернути державі спірну земельну ділянку, межі якої визначені Обліковою карткою об`єкта культурної спадщини від 30 жовтня 2013 року, що є неналежним та недопустимим доказом;

суди першої та апеляційної інстанції не застосували до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню Закон Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині висновку про те, що спірна земельна ділянка не могла бути виділена ОСОБА_3 та надалі передана на підставі договору міни;

суди не встановили, з якого часу кожен з курганів є таким, що взятий на державний облік, не застосували закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин - Закон України "Про охорону культурної спадщини", внаслідок чого дійшли помилкового висновку про перебування курганного могильника, який складається з чотирьох курганів, на державному обліку за законодавством, яке діяло до 2000 року;

у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України, до якого входить Реєстр пам`яток місцевого значення, які є відкритими та загальнодоступними, курганний могильник № НОМЕР_2 не значиться. Так само відсутня інформація в Переліку об`єктів культурної спадщини відносно щойно виявлених пам`яток історії та культури місцевого значення - трьох насипів, виявлених у 2013 році;

відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 1, 14, 14-1, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у їх системному тлумаченні з пунктом 3 Перехідних положень Закону України "Про охорону культурної спадщини";

суд першої та апеляційної інстанції не оцінили наявність підстав для втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном;

ОСОБА_1 набув спірну земельну ділянку за відплатним договором та є добросовісним набувачем. Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1, отже останній набув всі правомочності власника, в тому числі право володіння земельною ділянкою. Тому, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, прокурор, який діє в інтересах держави може просити про захист права власності держави шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача, тобто шляхом пред`явлення віндикаційного позову;

на переконання скаржника, суд помилково задовольнив позовні вимоги про зобов`язання повернути на користь держави спірну земельну ділянку згідно статті 391 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та порушив приписи статей 387, 388 ЦК України, не застосувавши норми, які належить застосувати до правовідносин сторін.

У лютому 2024 року Заступник керівника запорізької обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

під час пред`явлення позовної заяви прокурором було подано достатні для обґрунтування позовних вимог докази, перш за все, того, що курганний могильник з охоронним номером НОМЕР_2 є об`єктом культурної спадщини (рішення виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 22 грудня 1982 року № 580 та паспорт об`єкта культурної спадщини курганного могильника охоронний номер № НОМЕР_2 ). При цьому вказане рішення виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 22 грудня 1982 року № 580, в розумінні статей 8, 17 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" та статті 1, пункту З Перехідних положень Закону України "Про охорону культурної спадщини", є достовірним та достатнім доказом присвоєння пам`ятці відповідного статусу;

з цих причин клопотання про можливе майбутнє долучення додаткових доказів разом з позовною заявою прокурором не заявлялось;

під час підготовчого судового засідання ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому стверджувалось про те, що курганний могильник з охоронним номером НОМЕР_2 нібито не є об`єктом культурної спадщини, оскільки його не взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України "Про охорону культурної спадщини". У вказаному відзиві адвокат Федько О. А. наполягала на долученні до матеріалів справи документації, яка б підтверджували історичну, наукову, художню та культурну цінність об`єкта. Саме у зв`язку з вищевказаними твердженнями відзиву у прокурора виникла потреба у долученні додаткових, але не основних доказів того, що оспорювана земельна ділянка є дійсно об`єктом культурної спадщини;

несвоєчасне подання цих доказів не впливає на наявність у спірного об`єкта статусу археологічної пам`ятки культурної спадщини місцевого значення;

законодавство, яке діяло на час відчуження спірної земельної ділянки у приватну власність, однозначне. Питання використання земель історико-культурного призначення, зокрема, пам`яток археології, чітко врегульовано нормами Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" та ЗК України у чинній на той час редакції та не викликає спірного тлумачення. Крім того, чинне на теперішній час пам`яткоохоронне законодавство, а саме Закон України "Про охорону культурної спадщини" (стаття 17) є аналогічним до попереднього, також забороняє перебування пам`яток археології у приватній власності. Таким чином, використання судами першої та апеляційної інстанції практики Верховного Суду, яка склалася під час розгляду справ № 557/303/21 та № 748/1335/20, до цієї справи є правильним та доречним;

держава є єдиним власником пам`яток археології на території України, а тому обрання першим заступником керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області вказаного способу захисту при пред`явленні цього позову обґрунтовано обумовлювалось актуальними на той час висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, яка стосувалась усунення перешкод власнику щодо земель водного фонду, які, як і землі історико-культурного призначення, виключені з цивільного обороту;

суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про те, що оспорювані об`єкти (кургани, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339 на території Долинської сільської ради) є пам`яткою культурної спадщини (пам`ятка археології), а отже, відповідно до вимог статті 1 та пункту 3 Перехідних положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" є пам`яткою;

судами першої та апеляційної інстанції дотримано вимоги статті 1 Першого протоколу наведеної Конвенції та статті 321 ЦК України.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 лютого 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 жовтня 2020 року у справі № 756/671/19; від 30 листопада 2022 року у справі № 737/240/20; скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволеної позовної вимоги першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, до ОСОБА_1 про повернення на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, на якій розміщено зазначені в обліковій картці об`єкта культурної спадщини від 30 жовтня 2013 року кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року відмовлено.

01 березня 2024 року передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного суду від 04 березня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 317/372/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23).

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року: поновлено касаційне провадження у справі; справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що згідно із паспортом пам`ятника історії та культури СРСР, складеного 07.06.1978, пам`ятник археології - курган, датований епохою міді-бронзи та скіфо - сарматського часу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 м до півдня від траси на Хортицький житловий масив. Станом на дату складання паспорта курган овальний у плані, витягнутий з півночі-заходу на південь-схід. Більший діаметр -35 м, менший 25 м. Висота кургану - 3,5 м. Схили кургану похилі, порослі травою. У 1974 році на кургані встановлено охоронний знак.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 580 від 22 грудня 1982 року курган взято на державний облік.

Протоколом зборів уповноважених КСП "Дружба" Запорізького району № 2 від 11 жовтня 1997 року розглянуто та задоволено заяви членів КСП "Дружба", зокрема ОСОБА_3, про вихід із членів кооперативу з належним майновим паєм та переданням земельних ділянок в натурі згідно з сертифікатом.

Рішенням другої сесії двадцять третього скликання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28 серпня 1998 року "Про видачу державних актів на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" надано згоду на видачу державних актів на право приватної власності на землю членам КСП "Дружба", а районному відділу земельних ресурсів запропоновано внести зміни до земельно-кадастрової документації.

На підставі вказаного рішення 15 вересня 1998 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради, ділянка № НОМЕР_3, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2.

За договором міни від 16 вересня 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округ Карташовою Т. М., зареєстрованим у реєстрі за № 5008, ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Згідно вказаного договору 03 грудня 2004 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЗП № 145906 на право власності на земельну ділянку площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради, ділянка № НОМЕР_3, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 121589027 від 23 квітня 2018 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 253763179 від 21 квітня 2021 року, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339 площею 6,11 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1537005823221), на підставі державного акту серії ЗП № 145906, виданого 03 грудня 2004 року Запорізьким районним відділом земельних ресурсів Запорізької області, зареєстровано за ОСОБА_1 .

Попередженням Долинської сільської ради № 01-05/0546 від 23 березня 2021 року, сільська рада інформувала ТОВ Фермерське господарство "Даня" про те, що земельна ділянка, яка використовується товариством для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, межує із пам`яткою археології, а саме курганним могильником № НОМЕР_2 (4 кургани), кадастровий номер 2322183500:05:001:0339, загальна площа 2198,00 кв м. З огляду на вказане, ТОВ Фермерське господарство "Даня" попереджається про необхідність неухильного дотримання режиму охорони земель історико-культурного призначення та пам`яток культурної спадщини, які знаходяться на даних землях. Рекомендовано при необхідності позначити межі відповідних курганів на місцевості межовими знаками.

................

Перейти до повного тексту