Постанова
Іменем України
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 553/449/20
провадження № 61-2701св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач первісним позовом (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовів
У березні 2020 ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав стосовно їх доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Первісний позов мотивований тим, що у сторін є спільна донька ОСОБА_3, яка після розірвання шлюбу проживає з ОСОБА_1 та знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні, відповідач зовсім не проявляє уваги та не цікавиться життям дитини, повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Останній раз з донькою бачився в 2015 році. За весь цей час жодного разу життям дитини та її потребами не поцікавився, не бажає підтримувати з нею контакт. ОСОБА_1 як мати жодного разу не створювала перешкод в їх спілкуванні, не налаштовувала доньку проти батька, про те, не дивлячись на це, останній звернувся до органів опіки та піклування з проханням встановити порядок його участі в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 .
На підставі такої заяви, ОСОБА_2 було визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - кожної суботи з 9:00 по 18:00 з правом прогулянок по місту та відвідування місця проживання батька, проте він жодного разу не скористався зазначеним правом та не здійснював будь-яких дій, які б свідчили про його бажання спілкуватись з донькою.
ОСОБА_1 просила:
позбавити ОСОБА_2 батьківських справ відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.
Зустрічний позовом мотивований тим, що рішенням Виконавчого комітету Октябрської у місті Полтаві ради № 55 від 24 лютого 2015 року за заявою ОСОБА_2, було встановлено графік спілкування дитини з батьком кожної суботи з 09:00 до 18:00 з правом прогулянок по місту та відвідування місця проживання батька, враховуючи природні умови, не порушуючи розпорядку дня дитини, турбуючись про її стан здоров`я. ОСОБА_1 навмисно перешкоджає спілкуванню батька з донькою, чинить постійні перепони та провокує конфлікти, очевидцем яких неодноразово була і сама дитина, тому необхідно усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини.
ОСОБА_2 просив:
усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні із донькою, реалізації батьківських прав та несення відповідних обов`язків шляхом встановлення графіку побачень із донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності матері ОСОБА_1 у перший та третій тиждень кожного місяця, з 18 годин понеділка до 18 годин неділі, з урахуванням відвідувань донькою навчального та позашкільного закладів, а також кожні літні шкільні канікули дитини не менше 40 діб для відпочинку та оздоровлення дитини на території України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави в складі судді Високих М. С., від 19 липня 2023 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, про позбавлення батьківських прав відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків у відношенні доньки ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків;
позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків;
озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, беручи до уваги, що фактично батько з донькою у комфортних умовах спілкувались у 2015 році, суд вважає що висловлене ОСОБА_3 не бажання спілкуватись з батьком може бути викликане тривалою відсутністю останнього у житті дитини. В ході розгляду справи відповідач ствердив, що не втратив інтересу до доньки, бажає налагодити з нею відносини, не виключаючи необхідність звернення до психолога та пояснив, що відсутність між ними спілкування протягом тривалого часу було викликано виключно його не бажанням примушувати дитину до такого спілкування та уникнення її психологічного травмування. ОСОБА_3 під час з`ясування її думки не висловлювала страху перед батьком, була впевнена у своїй позиції та орієнтована у ситуації та вказала, що не бачить сенсу у спілкуванні з ним, що свідчить про відсторонення доньки внаслідок тривалої відсутності будь-яких зав`язків між ними. В судовому засіданні свідки сторони позивача характеризували ОСОБА_3 як розсудливу дівчину, яка має лідерські якості та власну думку, у свою чергу роз`яснюючи наданий висновок, експерт пояснила, що дитина може висловлювати свою думку, впливу у вихованні не спостерігалось;
з досягненням певного віку, змінюються умови розвитку дитини, міняються її життєві орієнтири, погляди та цінності, та в разі нормального спілкування між донькою та батьком у комфортних для дитини умовах, позиція доньки також може зазнати змін. Між батьками ОСОБА_3 після розірвання шлюбу не склались доброзичливі відносини і ними спільно не вирішувались проблеми дитини. Відносини між батьками не зазнали змін й наразі, останні мають обопільні образи та між ними відсутній конструктивний діалог, всі питання щодо спільної доньки викликають болючі реакції, що вони неодноразово демонстрували в ході судового провадження. Разом із тим якість відносин між батьками не може ставитись у залежність із правами дитини на гармонійний розвиток та належне виховання та забезпечення її найкращих інтересів;
суд вважав, що позбавлення батьківських прав батька, який не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки бажає спілкуватись та бачитись з дитиною, не втратив інтересу до доньки, участі у її вихованні та має намір на відновлення з нею відносин, в даному випадку не відповідатиме інтересам малолітньої ОСОБА_3 . Поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дитини та не бажає розривати зв`язки з донькою, а позбавлення його батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей;
суд наголосив, що відповідача має бути попереджено про обов`язок зміни ставлення до виховання дитини та роз`яснено, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як батька щодо доньки протягом розумного строку після ухвалення оскаржуваного судового рішення, позивач може знову ініціювати питання про позбавлення його батьківських прав;
за висновком проведеної у справі судово-психологічної експертизи, індивідуальні психологічні особливості ОСОБА_2, його виховні навички справили на ОСОБА_28 психотравмуючий вплив, який полягає у емоційному відстороненні від нього та формуванні страху перед ним. Між тим в судовому засіданні ОСОБА_3 не виказувала страху перед батьком, вона сприймає його як зовсім чужу для неї людину, з якою не бажає спілкуватись. При цьому як встановлено судом востаннє спілкування доньки і батька відбувалось у 2015 році та зі збігом такого тривалого часу, відсутністю нормальних життєво-сімейних зв`язків між ними, дійсно дитина відсторонилась від батька. Крім того, за висновком експертизи, виховна тактика відповідача негативно впливає на емоційний стан та психічний розвиток ОСОБА_3 . З огляду на це, враховуючи, що фактично протягом тривалого часу між батьком та дитиною був відсутній зв`язок, на думку суду очевидною є необхідність з боку відповідача вироблення такої виховної тактики, яка не матиме для дитини негативних наслідків, їх спілкування буде комфортним для доньки, а батьком будуть враховуватись інтереси дитини та дотримуватись її особисті кордони;
рішенням виконавчого комітету Октябрського районної у місті Полтаві ради №55 від 24 лютого 2015 року, визначено наступний порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_3 - кожної суботи з 09 год. до 18 год. з правом прогулянок по місту та відвідування місця проживання батька, враховуючи погодні умови та не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан її здоров`я. Надаючи висновок по суті спору за зустрічним позовом в цій справі, затверджено висновок виконавчого комітету як органу опіки та піклування щодо визначення участі батька у вихованні малолітньої ОСОБА_3, яким визначено доцільним визначити порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 наступним способом: щосереди з 17 год. по 19 год. та щосуботи з 09 год. до 18 год. без присутності матері ОСОБА_1, за згодою самої дитини; два тижні у період літніх канікул, без присутності матері, рекомендовано батькам та малолітній ОСОБА_3 пройти курс у психолога щодо налагодження стосунків між батьком та донькою. Таким чином, з урахування обставин справи, враховуючи, що порядок участі було визначено ще у 2015 року, суд не вбачав підстав для встановлення нового порядку участі батька у вихованні дитини та на цей час збільшення часу їх спілкування з донькою;
у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що "ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків". Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною;
з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а також відсутність підстав для визначеного іншого ніж встановлений у 2015 році порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою, суд вважав необхідним відмовити у задоволенні первісного та зустрічного позовів;
вирішальним є питання щодо того, чи було вжито національними органами влади для сприяння спілкуванню усіх необхідних заходів, що звичайно можуть вимагатись за конкретних обставин кожної справи (див. рішення у справі Хокканен, пункт 58, та у справі Ігнакколо-Зеніде, зазначене вище, пункт 96). У цьому контексті відповідність дій або заходів має бути оцінено за швидкістю їх виконання, оскільки плин часу може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (див. рішення у справі Ігнакколо-Зеніде, пункт 102). У справі, яка розглядається, за зверненням відповідача ще у 2015 році було визначено порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, при цьому як мати так і батько після цього звертались до виконавчого комітету з приводу визначеного порядку, однак ці звернення не змусили провести належну перевірку та в інтересах дитини вжити заходів щодо сприяння налагодженню спілкування. Крім того, затверджуючи висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав у 2020 році, виконавчим комітетом, як органом опіки та піклування, було визнано необхідним надати батькові термін 6 місяців для реалізації своїх обов`язків по вихованню доньки, у разі ухилення або неналежного виконання батьківських обов`язків повторно розглянути питання по суті. Зі спливом шестимісячного строку про повторний розгляд питання щодо позбавлення відповідача батьківських прав суд повідомлено не було, водночас як і про проведену перевірку належного виконання батьківських обов`язків, саме тому суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання доньки та покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків у відношенні доньки ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 липня 2023 року в частині відмови в задоволенні первісного позову скасовано та постановлено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських справ відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 липня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
судом першої інстанції за участі дитячого психолога, була допитана донька сторін ОСОБА_4, яка пояснила, що з ОСОБА_5 вона не спілкується, останньої зустрічі не пам`ятає, телефонних розмов з ним не було. Вона не хоче його бачити, оскільки він є незнайомою людиною. Не бачить сенсу у спілкуванні. Ростив та виховував її тато ОСОБА_6, прізвище якого вона хоче взяти. Доводячи підстави заявлених вимог та наголошуючи на необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, позивачем ОСОБА_7 було надано суду експертне заключення психолога за результатами обстеження ОСОБА_11. В ході проведеного обстеження виявлено загальну задоволеність відносинами в її сім`ї, близькими емоційними стосунками з мамою ОСОБА_8 та татом Славою, гармонійний приклад здорової сімейної системи. Разом з цим, виявлені ознаки емоційного відкидання, виключення біологічного батька з життя дівчинки і несприйняття його частиною своєї сім`ї. Згідно з висновком експерта № 1591 від 29 червня 2021 за результатами проведеної судово психологічної експертизи, індивідуальні психологічні особливості ОСОБА_2, його виховні навички справили на малолітню ОСОБА_9 психотравмуючий вплив, який полягає у емоційному відстороненні від нього та формуванні страху перед ним. Актуальна поведінка ОСОБА_10 поєднує авторитарність, владність, своєвільність, ігнорування потреб доньки. Така виховна тактика негативно впливає на емоційний стан та психічний розвиток ОСОБА_11. Характер впливу на дитину зазначеного стилю виховання полягає в порушенні емоційного комфорту, зростанні тривожності, невпевненості, виникнення страху, паніки, стопреакції, порушенні психічного розвитку. Під час проведення експертного обстеження колишньої родини, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_11 було встановлено, що вихованням дитини з моменту її народження переважно займалася мати ОСОБА_12 з допомогою своєї матері. В подальшому, другий чоловік ОСОБА_1 взяв на себе частину обов`язків по вихованню ОСОБА_11 . Також під час спілкування з експертом ОСОБА_29 повідомила, що в неї один батько - тато ОСОБА_13, якій піклується про неї, проводить з нею час, любить її. Відкидає припущення, що ОСОБА_2 її любить;
матеріали справи містять також заяву ОСОБА_11 від 02 квітня 2020 року на адресу служби у справах дітей, щодо бажання змінити прізвище на " ОСОБА_14", оскільки вона проживає з мамою та татом ОСОБА_6 . ОСОБА_15 бачити не хоче. Враховуючи тривалу, майже впродовж восьми років, відсутність будь якого контакту з донькою, у останньої сформувалось стійке усвідомлення, що вона батькові не потрібна, її життя його не цікавить, тоді як інший чоловік ОСОБА_16 взяв на себе турботу за її вихованням та утриманням. Відносини між її батьками були припинені, коли ОСОБА_3 було близько трьох років, з цього віку і до даного часу дівчинка зростала у відсутність свого батька ОСОБА_2, який впродовж вказаного періоду її життям не цікавився та вихованням не займався. Останнє побачення з батьком було випадковим та мало місце під час прогулянки в центрі Полтави, коли дівчинка, за словами відповідача, сховалась за маму та не забажала спілкуватись з ним. До даного часу між батьком та донькою існує повна відстороненість та будь-який емоційний контакт. При цьому, сам відповідач не заперечує, що впродовж всього періоду ним не здійснювались дії по вихованню та утриманню своєї доньки, він не брав участі в її житті та не забезпечував її розвитку;
відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд вказав, що батько має бажання спілкуватись з донькою, приймати участь в її житті та добросовісно виконувати свої батьківські обов`язки. Разом з тим, жодні докази по справі не підтверджують такого бажання та наявності у останнього підстав для зміни свого ставлення до виконання батьківських обов`язків. Сама по собі подача ОСОБА_2 позову про усунення перешкод в спілкуванні з донькою мала місце лише після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав. З цього приводу, після ініціювання розгляду зустрічної заяви, ним були зроблені запити до навчального закладу, медичної установи та танцювальної студії, які відвідує ОСОБА_3, що розцінюється колегією суддів як формальний захід, з метою створення уяви про його зацікавленість життям доньки. Між тим, висловлена в ході розгляду справи в апеляційній інстанції позиція ОСОБА_2 зводилась до того, що якщо донька виявить бажання з ним спілкуватись, він буде підтримувати з нею відносини, в противному випадку - не бачить в цьому сенсу;
з урахуванням того, що при розгляді справ подібної категорії першочергове значення мають права та інтереси дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, тому саме останні мають бути враховані при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, які в такому випадку є похідними, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, який впродовж тривалого часу самоусунувся від їх виконання, що свідчить про наявність в його діях свідомої винної поведінки, оскільки по справі не встановлено жодних об`єктивних перешкод для виконання останнім своїх обов`язків по відношенню до доньки ОСОБА_4 . За вказаних обставин, апеляційна скарги підлягає задоволенню, а судове рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову - скасуванню, з постановленням в цій часино нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
У лютому 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, в якій просив:
оскаржену постанову апеляційного суду скасувати;
рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судом апеляційної інстанції скасоване правильне по суті й законне судове рішення фактично лише з формальних підстав. Таким чином, суд апеляційної інстанції проявив упереджене ставлення до розгляду справи;
нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Колегія суддів апеляційної інстанції взагалі не взяла до уваги та проігнорувала той факт, що судом першої інстанції було покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків у відношенні доньки. Це підтверджується як і тим, що в жодному судовому засіданні апеляційного суду представник органу опіки та піклування присутнім не був так і тим, що колегією взагалі не з`ясовувався цей немало важливий факт будь яким чином. Адже матеріали справи не містять жодних письмових доказів які б свідчили про те, чи здійснювався органом опіки та піклування належний контроль за виконанням ОСОБА_2 в межах винесеного Ленінським районним судом рішення батьківських обов`язків в період з моменту прийняття рішення 19 липня 2023 року по 06 грудня 2023 року (тобто протягом майже пів року);
відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями .соціального забезпечення, судами^ адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Враховуючи вище викладене, всупереч статті 3 Конвенції про права дитини орган опіки та піклування в суді апеляційної інстанції не встановив чи забезпечить позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки якнайкращі інтереси дитини.
стосовно норм національного законодавства, то у відповідності до частини 2 статті 155 СК України, яку суд апеляційної інстанції також не застосував, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Як Конвенції, як міжнародні правові акти, які мають вищу юридичну силу порівняно із нормами національного законодавства, так і норми права спеціального національного законодавства встановлюють пріоритетність та вищу цінність прав та інтересів дитини по відношенню до прав та інтересів батьків. Таким чином, реалізація батьківських прав, в т. ч. визначених частиною 1 статті 151 СК України, яку застосував суд апеляційної інстанції, можлива лише в тій мірі та до того моменту, поки це не починає суперечити інтересам дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства");
тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження №61-12305св18));
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)). Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Відповідно до вище викладеного судом першої інстанції було прийняте законне та обґрунтоване рішення яке було винесене у відповідності до норм матеріального та процесуального права;
як вбачається з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_7 не доведено систематичне ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків відносно доньки, а також злісного ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків. ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником .проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57,58). Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні Інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих Інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13). Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання;
наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у відповідних постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, та багатьох інших. Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування;
суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 Сімейного кодексу України). При вирішенні спору Ленінський районний суд міста Полтави, як суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, заслухавши пояснення сторін та думку неповнолітньої доньки, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та бажання Відповідача брати участь у вихованні й спілкуванні з донькою, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із Факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено й судом не встановлено.
звертає увагу Верховного Суду та просить врахувати, що відповідач ОСОБА_2 не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам доньки. На підтвердження цього складений висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, який хоча і носить рекомендаційний характер, але не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини;
позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Просить Верховний Суд врахувати позицію суду першої інстанції, яка була проігнорована судом апеляційної інстанції в частині відсутності підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4, оскільки Позивач не довела належними та допустимим доказами ухилення відповідача від виховання доньки, свідомого нехтування батьківськими обов`язками. Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є передчасним і таким, що суперечить інтересам дитини, адже Відповідач протягом усього розгляду справи в судах першої, апеляційної інстанцій заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно доньки, так як бажає спілкуватися із нею, що свідчить про те, що він не втратив інтересу до дитини і мас стійкий намір на відновлення відносин із Єлизаветою. Твердження ОСОБА_7 про те, що батько ОСОБА_2 не спілкуються із донько не є непереконливими з огляду на постійне проживання дитини із матір`ю, постійне обмеження спілкування із батьком та активне вчинення перешкод у спілкуванні із дитиною та наявність тривалого конфлікту між батьками.
У березні 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила: відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі; залишити в силі оскаржену постанову апеляційного суду.
Відзив мотивований тим, що:
на думку позивача апеляційний суд абсолютно професійно в мотиваційній частині постанови з посиланням на норми чинного та міжнародного законодавства зазначив: що при вирішенні даних категорій справ (про позбавлення батьківських прав), суд в першу чергу, повинен забезпечити та захистити інтереси дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи з об`єктивних обставин спору, а потім вже права батьків, які є похідними від прав дитини. І через призму цього принципу розглянув подану позивачкою апеляційну скаргу, та взагалі поглянув на справу з точки зору інтересів дитини, надав належну судову оцінку доказам наданим позивачкою на підтвердження факту неналежного виконання батьківських обов`язків Відповідачем (письмові докази, пояснення свідків, висновок судово-психологічної експертизи), чого, нажаль, не було зроблено в рішенні суду першої інстанції, зазначив ці висновки в Постанові і на підставі них з врахуванням норм чинного та міжнародного законодавства прийшов до висновку про наявність підстав до позбавлення батьківських прав Відповідача та часткового скасування рішення суду першої інстанції;
судом апеляційної інстанції було враховано та надано оцінку доказам, які підтверджують тривалу, майже впродовж восьми років, відсутність будь якого контакту Відповідача з донькою, та формування у неї стійкого усвідомлення, що вона Відповідачеві не потрібна, її життя його не цікавить, тоді як інший чоловік - її вітчим ОСОБА_16, взяв на себе турботу за її вихованням та утриманням. Факту того, що батько після припинення відносин не цікавився життям дитини і не спілкувався з нею. Доказів про те, що останнє побачення з батьком було випадковим та мало місце під час прогулянки в центрі Полтави, коли дівчинка, за словами відповідача, сховалась за маму та не забажала спілкуватись з ним. Факту існуванням між батьком та донькою повної відстороненості та будь -якого емоційного контакту. Визнання та не заперечення Відповідачем факту, що впродовж всього періоду ним не здійснювались дії по вихованню та утриманню своєї доньки, він не брав участі в її житті та не забезпечував її розвитку;
факт того, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, не ґрунтуючись на доказах вказав, що батько має бажання спілкуватись з донькою, приймати участь в її житті та добросовісно виконувати свої батьківські обов`язки. Та на підсилення попередньої тези відзначив, що у Відповідача "інтерес до дитини" у формі подачі адвокатських запитів у місця навчання, дозвілля та заклад охорони здоров`я з`явився тільки після отримання позову про позбавлення батьківських прав та подачі зустрічної позовної заяви. Врахував та проаналізував особисту думку Відповідача, висловлену під час апеляційного засідання, стосовно його участі у вихованні дитини, де він зазначив, якщо донька виявить бажання з ним спілкуватись, він буде підтримувати з нею відносини, в противному випадку - не бачить в цьому сенсу (дані аргументи Відповідач неодноразово проголошував і в суді першої інстанції і під час проведення судово-медичної експертизи). Відтак керуючись найкращими інтересами дитини, на підставі наявних в справі доказів, наданої їм обґрунтованої оцінки, норм чинного та міжнародного законодавства у відповідності до національної практики Верховного Суду по розгляду подібних справ та Європейського суду з правд людини, суд апеляційної інстанції і виніс дане рішення, а не шляхом "бездумного копіювання без зміни сенсу, з сумнівами про те як слухав апеляційний суд справу", як про це пише в своїй касаційні скарзі Відповідач;
судом апеляційної інстанції в судовому засідання з`ясовувалась думка сторін стосовно слухання справи за відсутності представника органу опіки та піклування при умові їх належного попередження про час та місце слухання справи та обидві сторони (Позивач та Відповідач) висловили згоду продовжити слухання справи за їх відсутності. Матеріали справи містять численні заяви органу опіки та піклування, який просить суд винести рішення суду відповідно до інтересів дитини, відтак твердження Відповідача про начебто незалучення та нез`ясування думки органу опіки та піклування знову ж таки не відповідають дійсності. Зазначені Відповідачем аргументи по незаслуховуванню думки органів опіки та піклування не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи;
відповідач весь час відмовляється визнати той факт, що відповідальність за втрачений контакт між ним та його дитиною лежить не на органах опіки та піклування, судах будь-яких інстанцій, дружині чи самій дитині, яка по його висловлюванням сама повинна з ним будувати відносини, а на ньому самому і станом на момент уже розгляду цієї касаційної скарги на жаль він є втраченим;
відповідач в своїй касаційній скарзі заявляє, що позбавлення його батьківських прав є безпідставним та передчасним, його факт заперечення проти позову позбавлення батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини та він не є тією людиною чия поведінка може мати негативний вплив на дитину і розрив відносин не відповідає інтересам його доньки. Сторона Позивача не погоджується і з такими тезами також та продовжує наполягати на тому, що суд апеляційної інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення, яке найкраще захистило інтереси дитини. рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України від 17 грудня 2006 року, яке цитує Відповідач в підсилення своєї позиції, також проголошує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Якраз на такому принципі і було побудовано розгляд апеляційної скарги судом апеляційної інстанцій та встановлено, що сторона відповідача окрім декламації та голосних прав про свої права не вчинив нічого, щоб за 4 роки слухання справи відновити контакт з дитиною. Якщо Відповідач не налагоджував контакт з дитиною весь цей час, не приймав участі у її вихованні, самоусунувся від її виховання, втратив емоційний зв`язок з нею, відкрито зазначав, що якщо донька не виявить бажання спілкуватись з ним, то в цьому спілкуванні він не бачить сенсу, то де в його батьківстві відповідність інтересам його дитини;
згідно правової позиції висловленої Верховним судом при винесення рішення по справі № 459/3411/18, Верховний Суд зауважив, що сам по собі факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Відтак винесена Постанова апеляційного суду не суперечить практиці Верховного суду. Відповідач наводить ряд Постанов Верховного Суду, які наголошують на тому що рішення суду повинно бути винесено в інтересах дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім прав батьків, проте, апеляційний суд якраз і діяв в межах даної позиції і на початку мотивування свого рішення зазначив дану позицію як ту через призму якої буде надавати оцінку наявним доказам у справі результатом чого і стало задоволення апеляційної скарги Позивачки та позбавлення прав відповідача;
Відповідач наголошує на існуванні численних перешкод зі сторони Позивачки, які не дозволяли йому спілкуватися з дитиною, проте, ці твердження також не підтверджуються жодними доказами в матеріалах справи, це встановив як апеляційний суд переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову, так і суд першої інстанції відмовивши Відповідачу в задоволенні зустрічного позову про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та встановлення графіку спілкування з дитиною (рішення суду першої інстанції в даній частині сторонами не оскаржувалося);
суд апеляційної інстанції абсолютно законно та обґрунтовано виніс рішення, поставив інтереси дитини над інтересами її батьків, врахував факт самоусунення Відповідача від виховання дитини та бажання самої дитини бути усиновленою тим батьком, який любить, піклується про неї, приймає участь у її житті, виховує їй допомагає, їздить з нею в подорожі будує з нею такі відносини, що дитина майже в кожній заяві до служби у справах дітей та дачі пояснення в судах не втомлюється казати мій тато "Слава" і я хочу носити його прізвище, а не зазначає, що не бачить сенсу в спілкуванні, якщо донька сама не проявить бажання з ним спілкуватись.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
25 березня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 березня 2024 року вказано, що: наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц; від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19; від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц; від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц; від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17; від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17; від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських справ відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.