ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 560/13047/21
касаційне провадження № К/990/27916/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (головуючий суддя - Божук Д.А.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мацький Є.М.; судді - Сушко О.О., Залімський І.Г.)
у справі № 560/13047/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод"
до Головного управління ДПС у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод" (далі - ТОВ "Кабельний завод"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 вересня 2021 року № 10053/2201-0713 та від 07 вересня 2021 року № 10054/2201-0713.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 28 грудня 2021 року позов задовольнив.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 березня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з додатковою відповідальністю "Укр-Мідь", Товариством з додатковою відповідальністю "Укр-Алюміній", Товариством з обмеженою відповідальністю "Галич-Мет". Крім того, зазначає, що Міністерство фінансів України, розробляючи та в подальшому затверджуючи наказом від 31 січня 2000 року № 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", не могло встановити єдиної універсальної формули та ставки для дисконтування довгострокових зобов`язань для усіх підприємств. Відтак, використання контролюючим органом формули, яка міститься в міжнародних стандартах фінансової звітності, не є протиправним.
Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Хмельницькій області.
21 грудня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Кабельний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 року, з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 року, іншого законодавства за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 року, за результатами якої складено акт від 22 липня 2021 року № 4797/22-01-07-13/30686638.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - П(С)БО 11 "Зобов`язання"), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з: неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання катанки мідної в Товариства з додатковою відповідальністю "Укр-Мідь", Товариства з додатковою відповідальністю "Укр-Алюміній", Товариства з обмеженою відповідальністю "Галич-Мет" з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій, що мотивовано відсутністю у контрагентів платника в достатній кількості трудових ресурсів, основних та виробничих засобів, необхідних для виконання спірних поставок, непідтвердженням придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгам постачання, відсутністю належних та достовірних сертифікатів від виробника щодо якості поставленої продукції, наявністю кримінальних проваджень щодо деяких постачальників платника; безпідставним невіднесенням до складу інших доходів різниці між номіналом і теперішньою вартістю заборгованості, що є дисконтом, який позичальник повинен включити до доходів за довгостроковими зобов`язаннями.
На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області 07 вересня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 10053/2201-0713, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4986687,00 грн за основним платежем та 1246671,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 10054/2201-0713, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4191341,00 грн за основним платежем та 1047835,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.