ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 2240/2912/18
касаційне провадження № К/9901/12720/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.10.2018 (суддя Майстер П.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді - Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Управління) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2018 року Управління звернулось до суду із позовом до ФОП ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 128027,20.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про наявність у платника податків заборгованості в сумі 103692,90 грн, на який була нарахована пеня у сумі 24334,30 грн., яка виникла внаслідок не сплати платником узгоджених податкових зобов`язань, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень № 46145-0000 від 22.06.2017 та № 17980-0000 від 01.07.2016, однак вжиті позивачем заходи не призвели до погашення заборгованості, що є причиною звернення до суду з даним позовом.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 02.10.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019, позов задовольнив: стягнув з ФОП ОСОБА_1 кошти у сумі 128027,20 грн в рахунок погашення податкового боргу в дохід Державного бюджету України.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з наявності у платника податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав до суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зазначає, що судами не враховано, що він не отримував податкових повідомлень-рішень, якими контролюючий орган визначив йому податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, які просить стягнути, а також податкову вимогу. Також, відповідач вказує, що з 21.05.2015 у його власності відсутні будь-які об`єкти нерухомості, які були б об`єктом нарахування орендної плати за земельну ділянку, тоді як податковий орган просить стягнути з відповідача податковий борг за 2016 - 2017 роки.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.05.2019 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 02.04.2024 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 03.04.2024.
Управління у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Як зазначив податковий орган у позовній заяві, податковий борг в сумі 103692,90 грн, на який була нарахована пеня у сумі 24334,30 грн., виник внаслідок не сплати платником узгоджених податкових зобов`язань, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень № 46145-0000 від 22.06.2017 на суму 30874, 85 грн. та № 17980-0000 від 01.07.2016 на суму 72818,06 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу на його місце проживання, проте повернулися на адресу Управління із відміткою відділення поштового зв`язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання".
Також, позивач вказав, що відповідачу надсилалася податкова вимога від 01.07.2011 №1509, яка була отримана платником 16.03.2012 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2200004573133.
Надаючи оцінку правомірності стягнення податкового боргу, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами підпункту 16.1.4 статті 16 ПК України відповідач зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Абзацом 1 пункту 58.2 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За приписами абзаців 1 - 3 пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.