ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 2а-4409/11/2070
адміністративне провадження № К/9901/38008/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 (суддя: Зінченко А.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 (судді: Подобайло З.Г., Тацій Л.В., Григоров А.М.)
у справі № 2а-4409/11/2070
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий/контролюючий орган), в якому просив суд:
1) визнати незаконними дії працівників ДПІ у Московському районі м. Харкова по проведенню невиїзної документальної перевірки позивача та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 02.06.2010 № 0045511701/0;
2) визнати незаконними дії працівників ДПІ у Московському районі м. Харкова по складанню Акту від 20.04.2010 року № 2048/1701/ 3118707219;
3) скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010 № 0045511701/0, яким визначено до сплати ОСОБА_1 суму у розмірі 14881951,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення - рішення № 0045511701/0 від 02.06.2010 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій в частині та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи, всупереч правилам оцінки доказів, встановленим приписами статті 86 КАС України, не надано правової оцінки поданим позивачем квитанціям до прибуткових касових ордерів, які на переконання ОСОБА_1, згідно з главою 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, підтверджують повернення ним зворотної безвідсоткової фінансової допомоги юридичним особам, довідкам, складеним ПП "ПП "Енергоресурс", ПП "ПФ "ВТБ", ПП "ТК "Квота" та ПП "ПФ "Т.О.Я", відповідно до яких заборгованість за договорами про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги погашена позивачем в повному обсязі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що факт повернення позивачем зворотної безвідсоткової допомоги ПП "ПП "Енергоресурс", ПП "ПФ "ВТБ", ПП "ТК "Квота" та ПП "ПФ "Т.О.Я.", підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів, та довідками, складеними ПП "ПП "Енергоресурс", ПП "ПФ "ВТБ", ПП "ТК "Квота" та ПП "ПФ "Т.О.Я.", відповідно до яких заборгованість за договорами про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги погашена позивачем в повному обсязі. Також суди зазначили, що із матеріалів справи вбачається, що при проведенні судової економічної експертизи, за наслідками якої 26.04.2012 складено висновок № 6627, у розпорядженні експерта Хомутенка О.В. перебували нотаріально завірені копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, довідки про відсутність заборгованості, акти звіряння, відповідно до яких ОСОБА_1 повернено фінансову допомогу, а відтак, на думку експерта, вважати вказану зворотну безвідсоткову фінансову допомогу доходом останнього безпідставно та неправомірно, а отже, ОСОБА_1 не зобов`язаний відповідно до законодавства здійснити сплату податку з доходів фізичних осіб з суми отриманої ним фінансової допомоги, яку він фактично у подальшому повернув.
Відтак суди дійшли висновку, що у позивача не виникло обов`язку включення доходу, отриманого у вигляді безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 99213008,00 грн. до складу загального річного оподатковуваного доходу, оскільки така допомога була повернута позивачем позичальникам.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Податковий орган також зауважив, що, на момент проведення перевірки, договори про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги укладені між ОСОБА_1 та ПП "ПП "Енергоресурс", ПП "ПФ "ВТБ", ПП "ТК "Квота" та ПП "ПФ "Т.О.Я." відсутні або містять термін повернення фінансової допомоги, який минув та відсутні документи, що підтверджують повернення ОСОБА_1 фінансової допомоги, а відтак громадянин ОСОБА_1 зобов`язаний був самостійно включити суму отриманих доходів в розмірі 99213008,00 грн. У касаційній скарзі податковий орган також зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку діями податкового органу при проведенні перевірки та залишили поза увагою право відповідача на проведення перевірки позивача, яке передбачене ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України".
Заперечення на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду справи.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт № 2048/1701/3118707219 від 20.04.2010, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) у зв`язку з неправомірним невключенням доходу, отриманого у вигляді неповернутої безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 99213008,00 грн., до складу загального річного оподатковуваного доходу.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0045511701/0 від 02.06.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 14881951,20 грн. (14881951,20 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 889-IV доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з підпунктом 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
За змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку.