ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 761/942/23
провадження № 51-7263км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105100002119 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого 22 вересня 2021 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Вступ
ОСОБА_6 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту у великих розмірах.
За вироком районного суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік із застосуванням ст. 71 КК України та подальшим звільненням його від відбування покарання з випробуванням тривалістю 1 рік.
Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду залишено без змін.
Прокурор звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою, в якій поставив питання про скасування рішення апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Короткий зміст оскарженого судового рішення
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, яке призначено йому за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року .
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначено покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року, за яким ОСОБА_6 призначено покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, постановлено виконувати самостійно.
Вирішено питання стосовно речових доказів та стягнуто судові витрати.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року вирок районного суду залишено без змін.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він за невстановлених обставин, не пізніше 03 листопада 2022 року, незаконно придбав психотропну речовину -амфетамін загальною масою 2,905 г, тобто у великих розмірах.
Далі, 03 листопада 2022 року з 10:59 по 12:07 у ході обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, працівники поліції Шевченківського УП ГУНП у м. Києві виявили та вилучили порошкоподібну речовину, яка згідно з висновком експерта від 09 грудня 2022 року № СЕ-19/111-22/47897-НЗПРАП містить у складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін загальною масою 2,905 г, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 серпня 2000 року № 188 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу" становить великий розмір, яку ОСОБА_6 незаконно придбав та потім зберігав за вказаною адресою для власного споживання, без мети збуту.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на безпідставність висновку апеляційного суду щодо можливості застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК України, оскільки поза увагою суду залишилося те, що він на час вчинення злочину мав судимість за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів. Зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що свідчать про наявність такої обставини, яка пом`якшує покарання, - щирого каяття. При цьому акцкетує, що визнання вини засудженим відбулося під тиском беззаперечних доказів його вини. Крім того, зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора та не вказав в ухвалі, з яких підстав визнав апеляційну скаргу необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги потерпілого та прокурора не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, а засуджений ОСОБА_6 заперечував проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.
Мотиви Суду
Щодо доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ОСОБА_6 тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 цього Кодексу при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Суд звертає увагу, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого рішення в цій частині.
Первинним етапом має бути оцінення ступеня тяжкості злочину, який повинен значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом уже є врахування обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання та позитивно або негативно характеризують особу винного.
Із системного аналізу закону України про кримінальну відповідальність убачається, що, крім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, які мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Відповідно до приписів ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.