ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 522/4530/23
провадження № 51-6867км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023232090000012, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_2, в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.
Вступ
ОСОБА_6 вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту в особливо великих розмірах.
За вироком районного суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з подальшим звільненням його від відбування покарання з випробуванням тривалістю 3 роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду залишено без зміни.
Прокурор звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій поставив питання про скасування рішення апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Короткий зміст оскарженого судового рішення
За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання, які стосуються процесуальних витрат та речових доказів.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 09 серпня 2023 року вирок районного суду залишив без змін.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він на початку осені 2022 року, точну дату та час не встановлено, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання без мети збуту наркотичних засобів, перебуваючи в лісосмузі поблизу с. Томарине Бериславського району Херсонської області, умисно, незаконно, без мети збуту, для особистого вживання, шляхом зривання рослини коноплі, придбав наркотичний засіб, який є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, канабіс, маса якого, в перерахунку на суху речовину, становить - 2598,498 г, що відповідно до таблиці № 1 затвердженої наказом МОЗ України від 01 серпня 2000 року № 188 є особливо великим розміром. Цей наркотичний засіб він незаконно, без мети збуту, зберігав за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 до моменту вилучення працівниками поліції у ході огляду місця події 23 січня 2023 року за межами подвір`я напроти буд. № 15 на вказаній вулиця.
Такими своїми умисними діями ОСОБА_6 порушив вимоги ст. 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", згідно з якою обіг психотропних речовин, включених до таблиці списку № 1 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 06 травня 2000 року № 770, на території України заборонено.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Вважає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на його доводи в апеляційній скарзі і належним чином не перевірив їх та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни. Зазначає, що апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не дотримався вимог норм як матеріального, так і процесуального права, та допустив порушення положень статтей 370, 419 КПК України. Крім того, апеляційний суд, погоджуючись із призначеним покаранням та із застосуванням ст. 75 КК України, залишив без належної оцінки конкретні обставини справи, зокрема те, що предметом злочинних дій ОСОБА_7 був особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс в особливо великому розмірі (2598,498 г), що свідчить про підвищену суспільну небезпечність дій. Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що засуджений визнав свою вину у вчиненому лише під тиском зібраних у провадженні доказів, оскільки наркотичні засоби виявлено та вилучено працівниками поліції під час огляду.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 309 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд було проведено в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Мотиви Суду
Щодо доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: застосування положень ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через мʼякість.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 цього Кодексу при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що помʼякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його помʼякшують та обтяжують.
Суд звертає увагу, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду і розміру покарання, необхідно розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого рішення в цій частині.
Первинним етапом є оцінювання ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом уже є врахування обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання та позитивно або негативно характеризують особу винного.
Із системного аналізу закону України про кримінальну відповідальність убачається, що, крім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Відповідно до приписів ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.