ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 159/1625/20
провадження № 61-14980св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", в інтересах якого діє Крилова Олена Леонідівна, на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 2 липня 2020 року, ухвалене у складі
судді Денисюк Т. В., та постанову Волинського апеляційного суду від 9 вересня
2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А.,
Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк (далі - АТ КБ) "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказувало, що 14 травня 2013 року сторонами укладено кредитний договір б/н шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі - Умови і Правила) та Тарифів банку, які включають в себе умови змішаного договору: договору банківського рахунку та кредитного договору, за умовами якого банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому коштів.
Відповідач погодився, що підписана заява разом з Умовами і Правилами а Тарифами банку, які викладені на сайті банку, складає між ним та АТ КБ "ПриватБанк" договір про надання банківських послуг.
Вказувало, що позичальник не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, тому на 17 березня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 183 96,68 грн, з яких: 9 568,92 грн заборгованості за кредитом, 3 716,76 грн заборгованості за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України, 3 758,78 грн пені, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 852,22 грн штрафу (процентна складова).
За таких обставин просило стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області
від 2 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що долучений до матеріалів справи примірники Умов і Правил та витягу Тарифів банку не містить підпису позивача, що вказує про відсутність підстав вважати укладеним сторонами договір приєднання.
Місцевий суд врахував, що на підставі анкети-заяви від 14 травня 2013 року
ОСОБА_1 видана платіжна картка строком дії до серпня 2016 року, а згідно з наданим банком розрахунком відповідач вперше використав кредитні кошти
у січні 2018 року за допомогою картки, виданої 26 січня 2018 року. Суд першої інстанції зазначив про недоведення позивачем обставин щодо видачі (заміни) відповідачу картки 26 січня 2018 року на підставі анкети-заяви від 14 травня 2013 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення позивачем позову належними і допустимими доказами.
Постановою Волинського апеляційного суду від 9 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 2 липня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позову з підстав його недоведення, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2020 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Крилова О. Л., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 2 липня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 9 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 8 липня 2019 року у справі № 923/760/18, про те, що підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами і Правилами закон не вимагає. Аналогічні висновки, на думку заявника, викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року
у справі № 642/5533/15-ц (провадження № 61-13458св18), від 19 вересня
2019 року у справі № 127/7543/17 (провадження № 61-26680св18) та
від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18 (провадження № 61-46168св18).
Вказує, що відповідач після отримання відповідно до умов договору картки, активував її та користувався кредитними коштами; у подальшому відповідач звернувся до банку з метою перевипуску картки, отримав картку з новим номером та строком дії і продовжив користуватися кредитними коштами. Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду про необхідність дослідження обставин щодо користування кредитним коштами та їх повернення для встановлення факту виникнення кредитних правовідносин, а саме:
- у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16 (провадження № 61-16362св18) вказано про необхідність перевірки факту виконання кредитного договору, що може свідчити про визнання договірних правовідносин;
- у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц (провадження № 61-39196св18) зазначено, що "під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину".
- у постанові від 4 грудня 2020 року у справі № 750/6058/17-ц
(провадження № 61-47353св18) Верховний Суд зазначив, що "висновки апеляційного суду про відсутність доказів, що саме відповідач після підписання анкети-заяви отримала кредитну картку та користувалась картковим рахунком - спростовується наявною у справі випискою по картці. За змістом виписки за карткою є очевидним здійснення операцій, у тому числі із ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок, а також здійснення операцій через Приват24 тощо".
Заявник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача коштів, які фактично ним отримані.
Крім того, на думку заявника, судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 січня 2018 року
у справі № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18) та від 26 вересня 2018 року
у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18), про те, що "належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду".
Також заявник вказує про необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 3 липня 2019 року
у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), посилаючись на те, що у справі, яка переглядається, банком надано конкретну редакцію Умов і Правил, до яких приєднався відповідач при підписанні анкети-заяви та укладенні договору, разом з наказом про затвердження заяви. Крім того, на думку заявника, необхідність відступлення від вказаного висновку зумовлена конкретними обставинами даної справи, а саме, що відповідач не надав заперечень проти заявлених банком вимог, в тому числі, щодо факту укладення договору, ознайомлення з його вимогами та розміру заборгованості.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи про:
- застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16 (провадження № 61-16362св18), від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц (провадження № 61-39196св18), від 4 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц (провадження № 61-47353св18), від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18), від 8 липня 2019 року у справі № 923/760/18,
від 11 вересня 2019 року у справі № 642/5533/15-ц (провадження № 61-13458св18),
від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17 (провадження № 61-13458св18),
від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18 (провадження № 61-46168св18)(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) (пункт 2
частини другої статті 389 ЦПК України);
- недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів
(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 травня 2013 року
ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил.
У цій заяві ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом те, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами та Тарифами становить договір про надання банківських послуг.
Суди встановили, що інші договори чи додатки до них відповідач не підписував.
З довідки АТ КБ "ПриватБанк" суди встановили, що на підставі кредитного договору від 14 травня 2013 року ОСОБА_1 видані кредитні картки: 14 травня 2013 року № НОМЕР_1 терміном дії до серпня 2016 року та 26 січня 2018 року № НОМЕР_2 - терміном дії до грудня 2021 року.
Судами встановлено, що АТ КБ "ПриватБанк" встановлювало (змінювало) ОСОБА_1 кредитний ліміт:
- 14 травня 2013 року в розмірі 0 грн;
- 4 березня 2018 року - 500 грн та 4 000 грн;
- 8 березня 2018 року - 4 500 грн;
- 4 квітня 2018 року - 5 000 грн;
- 18 січня 2019 року - 0 грн.
Зі змісту наданої АТ КБ "ПриватБанк" виписки за рахунками ОСОБА_1 суди встановили, що відповідач розпочав користуватись карткою № НОМЕР_2 у січні 2018 року; картку № НОМЕР_1, надану на підставі заяви від 14 травня 2013 року, відповідач не використовував.
Суд першої інстанції встановив, що за розрахунком АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість відповідача за кредитним договором на 17 березня 2020 року становить 18 396,68 грн, з яких 9 568,92 грн заборгованості за кредитом,
3 716,76 грн заборгованості за процентами, нарахованими на підставі частини другої статті 625 ЦК України, 3 758,98 грн пені, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 852,22 грн штрафу (процентна складова).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.