ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 758/11844/14-ц
провадження № 61-16914св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, постановлену колегією у складі суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, його рідна тітка. Для підтвердження цієї обставини документально потрібне свідоцтво про народження ОСОБА_3, яке було втрачено. Метою встановлення родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_3 є те, що заявник бажає зібрати для сімейного архіву та родоводу всі її документи, відшукати її творчі доробки, документи жертви голокосту, а також виконати усний заповіт спадкодавця про поховання її разом з рідними.
За таких обставин просив встановити факт того, що ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_3 уродженки міста Києва, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 2 грудня 2014 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець міста Києва, є рідним племінником ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки міста Києва, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що батько заявника - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є рідними братом і сестрою, у зв`язку з чим доведеним є також той факт, що заявник дійсно є рідним племінником ОСОБА_3
1 березня 2017 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 2 грудня 2014 року.
Справа переглядалася в апеляційному порядку неодноразово.
Останньою ухвалою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 2 грудня 2014 року у вказаній справі.
Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не є спадкоємцем ОСОБА_3 . Апеляційний суд вказав, що, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, заявник не довела порушення її прав та законних інтересів зазначеним рішенням суду. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2, тому апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на таке рішення суду підлягає закриттю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просила скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 2 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року і ухвалити нове рішення про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про недоведення заявником обставин вирішення рішенням суду першої інстанції питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки, оскільки вона не є спадкоємцем
ОСОБА_3 .
Зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції того, що на момент розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, в провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебувала справа № 761/10023/13-ц
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Вказує, що на час розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_5 у спадкоємців останньої існував спір, який вирішувався Шевченківським районним судом міста Києва у вказаній справі.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та правильність висновку суду апеляційної інстанцій про закриття апеляційного провадження.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 2 грудня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у частині оскарження ОСОБА_2 рішення Подільського районного суду міста Києва від 2 грудня 2014 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою останньої на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту родинних відносин між ним та ОСОБА_3, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлення зазначеного факту між заявником та ОСОБА_3 необхідно для збору документів останньої для сімейного архіву та родоводу, розшуку її творчих доробок, документів жертви холокосту, а також для її поховання разом з рідними.
У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник вказав, що метою встановлення факту родинних відносин не є подальше отримання майна спадкодавця, оскільки це йому потрібно для достойного її поховання та збору документів для сімейного архіву і родоводу.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 2 грудня 2014 року встановлено факт родинних відносин та визнано ОСОБА_1 племінником спадкодавця ОСОБА_3
1 березня 2017 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту, що має
юридичне значення, для встановлення родинних відносин між ним та спадкодавцем ОСОБА_3 у зв`язку з існуванням спору щодо спадкування майна спадкодавця. Відсутність у ОСОБА_1 статуса спадкоємця за законом (племінника) і було причиною його звернення із заявою про встановлення такого факту.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначала, що
у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва розглядається
справа № 761/10023/13-ц за її позовом до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним заповіту, складеного
ОСОБА_3 8 квітня 2010 року на його користь, відновлення становища, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Снітко В. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Острягін Д. Л., Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_3 8 листопада
2007 року на користь ОСОБА_2, та за позовом зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту від 8 квітня 2010 року.
З Єдиного державного реєстру судових рішень суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2017 року
у справі № 761/10023/13-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду
міста Києва від 20 грудня 2017 року:
- позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним заповіту, відновлення становища задоволено частково. Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Снітком В. М. 8 квітня 2010 року за № 1135;
- позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -
ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Снітком В. М. 8 квітня 2010 року за № 1135;
- зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори 8 листопада 2007 року за № 2-0483.
Апеляційний суд встановив, що постановою Верховного Суду від 2 вересня 2020 року у справі № 761/10023/13-ц рішення Шевченківського районного суду міста Києва
від 13 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 грудня
2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним залишено без змін.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і додержання норм процесуального в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, касаційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень цивільного процесуального закону.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.