ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/1481/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 (головуючий - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.) і рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2023 (суддя Черногуз А.Ф.) у справі
за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глібівка",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Димерське лісове господарство"
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також повернення їх на користь держави
(за участю представників: прокурор - Костюк О.В., відповідача - Соколик Д.І.)
Фактичні обставини
1. Розпорядженнями Вишгородської районної державної адміністрації (далі - Вишгородська РДА) від 11.07.2008 № 492, № 494 та № 482 у власність 13-ти фізичним особам безоплатно передано 13 земельних ділянок з кадастровими номерами 3221882200:19:222:0028, 3221882200:19:222:0029, 3221882200:19:222:0030, 3221882200:19:222:0031, 3221882200:19:222:0032, 3221882200:19:222:0033, 3221882200:19:222:0034, 3221882200:19:222:0035 3221882200:19:222:0001, 3221882200:19:222:0002, 3221882200:19:222:0003, 3221882200:19:222:0004, 3221882200:19:222:0005 для ведення особистого селянського господарства.
2. Вказані земельні ділянки у 2008 році були відчужені фізичними особами на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які у подальшому об`єднали ці земельні ділянки у три земельні ділянки з кадастровими номерами 3221882200:19:222:0083, 3221882200:19:222:0087 (належать ОСОБА_1 ) та 3221882200:19:222:0079 (належить ОСОБА_2 ) (далі - спірні земельні ділянки).
3. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 31.07.2009 № 957 змінено функціональне використання спірних земельних ділянок.
4. Спірні земельні ділянки у 2021 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були відчужені у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Глібівка" (далі - ТОВ "Глібівка", відповідач) (рішення про державну реєстрацію речових прав за ТОВ "Глібівка" № 61955535 від 30.11.2021, № 61964740 від 01.12.2021, № 61948994 вiд 30.11.2021).
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
5. Керівник Вишгородської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ "Глібівка" про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження спірними земельними ділянками шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припинення права власності відповідача на ці ділянки, а також повернення спірних земельних ділянок на користь держави в особі позивача.
6. Позов мотивований тим, що спірні земельні ділянки частково належать до земель державної власності лісогосподарського призначення і накладаються на землі лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Димерське лісове господарство". У зв`язку з чим Вишгородська РДА порушила вимоги земельного законодавства при безоплатній передачі у власність громадян земельних ділянок лісогосподарського призначення (без попереднього вилучення у постійного землекористувача, без зміни цільового призначення земель лісового фонду), внаслідок чого було протиправно припинено право власності держави на землю та безпідставно змінено цільове призначення земель лісового фонду. Отже, кінцевий набувач ТОВ "Глібівка" незаконно реєстрував за собою право приватної власності на зазначені земельні ділянки державної власності.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Рішенням Господарського суду Київської області від 10.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, у позові відмовлено повністю.
8. Суди констатували неможливість встановлення на підставі наданих доказів того, яка саме частина спірних земельних ділянок станом на 2008 рік перебувала в межах Кам`янського лісництва Державного підприємства "Димерське лісове господарство", тобто належала до земель лісового фонду.
9. При цьому, за висновками судів прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, з огляду на встановлені обставини того, що держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду з позовом, не є володільцем спірних земельних ділянок, тому в такому випадку захист цього порушеного права може відбуватися шляхом подачі віндикаційного позову - про витребування земельних ділянок з фактичного володіння кінцевого набувача, за яким на даний час зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки.
Касаційна скарга
10. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, з касаційною скаргою звернувся прокурор, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора повністю.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. Суди попередніх інстанцій порушити норми статей 2, 3, 76-79, 86, 236, 269 ГПК України, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме статей 15, 16, 328, 330, 373, 387, 391, 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладених у:
- постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, відповідно до яких право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам;
- постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 07.04.2020 № 372/1684/14, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, відповідно до яких заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового та водного фонду (перехід до них володіння цими землями), стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування, є неможливим;
- постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17, від 08.06.2022 у справі № 307/3155/19, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16-ц, від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, відповідно до яких протиправне зайняття земельної ділянки державного лісового фонду або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом;
- постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, відповідно до яких згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм;
- постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 381/375/19 відповідно до яких, з огляду на приписи статей 387, 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу
12. Законними та обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що з огляду на принцип реєстраційного посвідчення права володіння нерухомим майном, прокурор обрав неефективний спосіб захисту прав, а тому слід погодитись з висновками судів про відмову в позові з цієї підстави. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій
13. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
15. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
16. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
17. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
18. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
19. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
20. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
21. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
22. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
23. З позовної заяви прокурора, вбачається, що предметом спору є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для усунення перешкод державі в особі Київської обласної державної адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження спірними земельними ділянками.
24. При цьому підставою позовних вимог прокурора є порушення вимог земельного законодавства прийняттям у 2008 році Вишгородською РДА рішення про безоплатну передачу у власність громадян 13 земельних ділянок лісогосподарського призначення та подальшою реєстрацією права власності на зазначені земельні ділянки за відповідачем згідно з договорами купівлі-продажу земельних ділянок.
25. Прокурор у позовній заяві наголошує на неможливості виникнення у відповідача права приватної власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, оскільки вони частково відносяться до лісового масиву, що перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.
26. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
27. Суд касаційної інстанції зауважує, що висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах мають перевагу над висновками касаційних судів у складі Верховного Суду, оскільки відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № Б-23/75-02 (Б-7346/2-19).
28. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
29. У справі № 488/2807/17 (постанова від 18.01.2023, на яку, у тому числі здійснено посилання прокурором в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК) Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, навела висновки, за змістом яких, зокрема: