ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10699/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Жайворонок Т. Є.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвайт" (далі - ТОВ "Корвайт", скаржник)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 (суддя Кирилюк Т. Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 (колегія суддів: Корсак В. А. (головуючий), Євсіков О. О., Алданова С. О.)
зі справи № 910/10699/21
за позовом Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" (далі - ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ", позивач)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна" (далі - ТОВ "Компанія Крентон Україна", відповідач)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 06.02.2020
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Компанія Крентон Україна" про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 06.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовано перевищенням повноважень керівником позивача.
06.11.2023 ТОВ "Корвайт" подало до Господарського суду міста Києва заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою від 08.11.2023 Господарський суд міста Києва у задоволенні цієї заяви відмовив.
04.12.2023 ТОВ "Корвайт" подало заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з позовною заявою до позивача та відповідача у цій справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 06.02.2020, укладеного ПП "Контейнерний Термінал Іллічівськ" та ТОВ "Компанія Крентон Україна"; визнання права власності ТОВ "Корвайт" на рухоме майно та витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Компанія Крентон Україна" на користь ТОВ "Корвайт" рухомого майна.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач у цій справі уклав договори купівлі-продажу від 27.11.2020 № ВМ/001/20, № ВМ/002/20 та від 21.12.2020 № ВМ/003/20, відповідно до умов яких ТОВ "Корвайт" набуло право власності на частину рухомого майна, яке водночас є предметом оскаржуваного в цій справі договору купівлі-продажу від 06.02.2020.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.12.2023 у справі № 910/10699/21 повернув позовну заяву ТОВ "Корвайт" про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет позову на підставі статті 43 ГПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Суди розглядали справу неодноразово.
Господарський суд міста Києва рішенням від 12.08.2021, залишеним без змін у постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у позові відмовив.
Постановою від 21.12.2021 Верховний Суд рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 скасував, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Господарський суд міста Києва рішенням від 17.10.2022, залишеним без змін у постанові Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, у позові відмовив.
Постановою від 26.09.2023 Верховний Суд постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 скасував, справу направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.10.2023 прийняв справу № 910/10699/21 до провадження та призначив підготовче засідання на 07.11.2023.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.12.2023 залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024, позовну заяву ТОВ "Корвайт" повернув заявнику.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, з якою погодився й суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов висновку, що подана ТОВ "Корвайт" позовна заява не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в розумінні частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки остання безпосередньо не спрямована на предмет спору у справі № 910/10699/21.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "Корвайт", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ТОВ "Корвайт" наведено такі підстави оскарження рішень судів попередніх інстанцій, а саме:
1) порушення норми процесуального права зокрема, статей 4, 43, 49 ГПК України;
2) належним чином не встановили предмет спору у справі, неповно з`ясували предмет самостійних позовних вимог ТОВ "Корвайт" у взаємозв`язку з предметом позовних вимог ПП "Контейнерний Термінал Іллічівськ";
3) суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність порушеного права ТОВ "Корвайт;
4) не врахували та(або) неправильно застосували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18, від 27.09.2019 у справі № 904/323/19, від 05.12.2019 у справі № 911/3132/17, від 12.06.2019 у справі №916/542/18, від 20.02.2018 № 911/107/16, від 02.04.2018 № 905/121/15, від 30.08.2023 у справі № 910/12744/22, від 15.03.2021 у справі № 910/16077/20, від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц, від 18.08.2020 у справі № 916/1094/18, від 11.09.2019 у справі № 757/64933/17-ц та в ухвалі від 23.10.2019 № 904/4626/18.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Компанія Крентон Україна" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
частина перша статті 4:
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом;
стаття 43:
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом;
частини перша, друга та п`ята статті 49:
- треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін;
- про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу;
- до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу;
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Частиною першою статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Так, у поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили приписи статті 49 ГПК України.
У контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд відзначає таке.
Відповідно до статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.
Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
Проте Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Отже, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.