ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/7720/23
адміністративне провадження № К/990/41121/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Марини Ігорівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року (суддя: Кравців О.Р.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року (судді: Кузьмич М.С., Матковська З.М., Улицький В.З.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДМС у Львівській області), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС у Львівській області № 46011500060971 від 10 лютого 2023 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 виданої громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 .
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в листопаді 2019 року він отримав дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, який став підставою для отримання ним посвідки на тимчасове проживання в Україні. У зв`язку з цим, він разом з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 переїхали з м. Іжевська (Російська Федерація) в Україну. Зауважив, що упродовж перебування на території України жодних листів від ГУ ДМС у Львівській області та Служби безпеки України щодо порушення правил перебування в Україні та/або правил міграційної служби він не отримував. Позивач наголосив, що ніколи не порушував громадський порядок, не створював загрозу для громадян України, загрозу національній безпеці України. Підкреслив, що скасовуючи посвідку на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, відповідач жодним чином не обґрунтував та не надав доказів того, що при оформленні посвідки позивач створював небезпеку для здоров`я громадян України, не пояснив, що це за небезпека та в чому саме вона полягає.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, посвідка скасовується якщо з`ясовується, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Встановивши, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став лист Управління СБУ у Львівській області (вх. № 2301/1/4601-23), відповідно до якого дії позивача можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав та законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, та зваживши на те, що посвідка була видана позивачу без погодження Управління СБУ у Львівській області, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вона скасована правомірно.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не наділений повноваженнями щодо роз`яснення або тлумачення висновків чи тверджень Служби безпеки України, а також не наділений повноваженнями вчиняти будь-які дії, що входять до компетенції розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями тощо.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Марини Ігорівни, покликаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень не врахували правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі № 120/1859/19-а, від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19, від 18 квітня 2018 року у справі № 820/2262/17 про те, що подання спеціально уповноваженого органу не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення органу ДМС, та відповідно те, що обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке у свою чергу повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд.
Скаржник вказує, що при прийнятті спірного рішення ГУ ДМС у Львівській області та під час судового розгляду справи суди попередніх інстанцій не досліджували факт вчинення або можливості вчинення позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України та громадського порядку в Україні. Водночас скаржник наголошує, що позивач не вчиняв дій, які можливо було б віднести до визначених підпунктом 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, підстав для скасування посвідки.
Скаржник зауважує, що ця справа становить для нього виняткове значення, оскільки у разі видворення за межі України він буде розлучений зі своєю родиною. Крім того, скаржник вказує, що після повномасштабного вторгнення російської федерації, позивач займається волонтерською діяльністю, з огляду на що існує загроза притягнення його країною агресора до кримінальної відповідальності.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Єресько Л.О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Марини Ігорівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №380/7720/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 03 квітня 2024 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином російської федерації.
09 грудня 2019 року ОСОБА_1 було документовано посвідкою № НОМЕР_2 на тимчасове проживання в Україні, терміном до 12 листопада 2022 року.
Київським міським центром зайнятості 03 грудня 2020 року надано дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства щодо ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 терміном до 03 грудня 2023 року.
06 грудня 2022 року ГУ ДМС України у Львівській області у ОСОБА_1 прийнято документи для обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Зазначено, що відповідно до листа ДМС України від 17 листопада 2022 року № 8/2508-22 "Про проведення перевірки за заявами про оформлення посвідки на тимчасове проживання" 13 грудня 2022 року ГУ ДМС у Львівській області було надіслано запит до відділу контррозвідки Управління СБУ у Львівській області щодо наявності або відсутності підстав для відмови в обміні посвідок на тимчасове проживання вищезазначеним громадянам.
Відповідно до тверджень відповідача, протягом семи днів відповідь на запит не надійшла.
Встановлено, що 20 грудня 2022 року відповідачем прийнято рішення про оформлення посвідки на тимчасове проживання на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 терміном до 03 грудня 2023 року.
08 лютого 2023 року на адресу ГУ ДМС України у Львівській області надійшов лист Управління СБУ у Львівській області (вх. №2301/1/4601-23) щодо скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1, виданої на ім`я ОСОБА_1 .
У листі зазначено, що відповідно до підпункту 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, дані щодо необхідності перевірки ОСОБА_5, у зв`язку із його зверненням на адресу органів чи підрозділів ГУ ДМС України у Львівській області для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні, погодження щодо його легалізації підрозділи СБ України не надавали.
З метою мінімізації загроз у сфері національної безпеки в умовах військового стану та у зв`язку із тим, що дії ОСОБА_5 можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав та законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, запропоновано розглянути питання про скасування посвідки ОСОБА_6 .
10 лютого 2023 року ГУ ДМС України у Львівській області на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1, видану на ім`я ОСОБА_1 .
Позивач, вважаючи зазначене рішення ГУ ДМС України у Львівській області від 10 лютого 2023 року № 46011500060971 протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Частиною другою статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
За приписами статті 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.
Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Правилами частини третьої статті 5 Закону №3773-VI обумовлено, що іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій-п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.