ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа №804/4479/18
адміністративне провадження № К/9901/14572/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Суховарова А.В., суддів Ясенова Т.І., Головко О.В. від 02 травня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними і скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус плюс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс), в якому просило визнати протиправними і скасувати наказ від 13 лютого 2018 року №214 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2018 року №0002264609, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на 13447325 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2018 року №0002264609; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому присуджено на користь Товариства судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 201709,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року заяву представника Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено; присуджено на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Офісу судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 11 квітня 2019 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року та додаткове рішення цього суду від 16 листопада 2018 року і ухвалив нове - про задоволення позову Товариства; визнав протиправним і скасував наказ від 13 лютого 2018 року №214 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2018 року №0002264609; стягнув на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Офісу судові витрати в сумі 226155,38 грн., з яких 206114,88 грн. - сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, 40,50 грн. - витрати на листування з процесуальних питань, 20000,00 грн. - на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції; стягнув в дохід державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Офісу судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 305207,82 грн.
В подальшому до суду апеляційної інстанції від Товариства надійшла заява про постановлення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу.
Третім апеляційним адміністративним судом 02 травня 2019 року ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Офісу 3000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд вказав, що Товариством подано всі необхідні докази в підтвердження вартості понесених на професійну правничу допомогу витрат, а заявлений до відшкодування розмір останніх є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на їх виконання (надання), ціною позову та значенням справи для сторони. При цьому відповідач не заперечував проти обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та не довів, що сума у розмірі 3000,00 грн. не є співмірною, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час, а посилався лише на відсутність бюджетного фінансування для компенсації судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, Офіс звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства про винесення додаткового рішення у справі.
В касаційній скарзі посилається на ненаведення судом апеляційної інстанції обґрунтувань щодо реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також вказує, що відповідно до кошторису та плану бюджетних асигнувань Офісу на 2018 рік затверджено видатки лише на сплату судового збору, що унеможливлює здійснення компенсації витрат сторони, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.
Правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивач не скористався.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо : 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Види адвокатської діяльності перелічені у статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.