ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 600/2709/22-а
адміністративне провадження № К/990/10319/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Чернівецької міської ради
до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, Колективного проектно-кошторисного бюро побуту
про скасування дозволу на початок будівельних робіт
за касаційною скаргою Чернівецької міської ради
на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду у складі судді Маренича І.В. від 8 серпня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сапальової Т.В., Капустинського М.М., Ватаманюка Р.В. від 23 січня 2023 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2022 року Чернівецька міська рада (далі - Чернівецька МР, позивач) звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради (далі - Департамент урбаністики, відповідач-1), Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради (далі - Інспекція ДАБК, відповідач-2), Колективного проектно-кошторисного бюро побуту (далі - КПК бюро побуту, відповідач-3), в якому просить:
- скасувати містобудівні умови та обмеження (далі - МУО) № 1075/15 від 11 серпня 2015 року забудови земельної ділянки на вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці;
- скасувати дозвіл на початок будівельних робіт за адресою: вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці, від 30 червня 2022 року.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що наміри забудови земельної ділянки за адресою: вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці, не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, а саме - Коригуванню історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони пам`яток та визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Чернівці, затвердженому рішенням Чернівецької МР від 28 лютого 2007 року № 252 та наказом Міністерства культури і туризму України від 16 червня 2007 року № 661/0/1607. Зазначає також, що з огляду на те, що земельна ділянка за вказаною адресою знаходиться в межах буферної зони об`єкта культурної спадщини, занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а тому не зазначення у МУО необхідності дотримання спеціальних умов щодо охорони культурної спадщини під час здійснення будівництва свідчить про протиправність видачі таких МУО та дозволу на будівництво, виданого на підставі таких МУО.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 8 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року, відмовив у відкритті провадження у справі.
4. Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір у цій справі не відноситься до компетенційних, а право позивача на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами до відповідачів про скасування МУО, а також дозволу на виконання будівельних робіт не закріплене в жодному законодавчому акті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, Чернівецька МР звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, неправильно застосували положення статей 29 та 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 24, 25 та 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з огляду на що дійшли неправильного висновку про відсутність у Чернівецької МР у цій справі права на звернення з позовом до адміністративного суду.
7. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що МУО надані КПК бюро побуту без отримання погодження консультативної ради з питань охорони культурної спадщини, архітектурно-містобудівної ради та висновку відділу охорони культурної спадщини Чернівецької МР, що свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 1 та 6-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
8. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Чернівецької МР не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку. Ухвала Верховного Суду від 25 травня 2023 року про відкриття касаційного провадження була направлена учасникам справи у встановленому порядку та, як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, отримана Департаментом урбаністики 5 червня 2023 року, Інспекцією ДАБК Чернівецької МР - 6 червня 2023 року, КПК бюро побуту - не отримано у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційну скаргу подано 22 березня 2023 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 600/2709/22-а, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу Чернівецької МР.
11. Ухвалою Верховного Суду від 6 липня 2023 року справу № 600/2709/22-а призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 1 серпня 2023 року, у подальшому перенесено на 15 серпня 2023 року, на 12 вересня 2023 року, на 17 жовтня 2023 року, на 05 грудня 2023 року, на 27 лютого 2024 року та на 02 квітня 2024 року. Протокольною ухвалою в судовому засіданні 02 квітня 2024 року Суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 11 серпня 2015 року Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької МР було надано КПК бюро побуту МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року забудови земельної ділянки на вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці.
13. Рішенням виконавчого комітету Чернівецької МР від 28 грудня 2016 року № 832/25 скасовано МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року, з огляду на невідповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні.
14. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 727/399/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року, задоволено позов КПК бюро побуту, визнано протиправним та скасовано вищезазначене рішення виконавчого комітету Чернівецької МР від 28 грудня 2016 року № 832/25.
15. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 600/7374/21-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, визнано протиправною та скасовано відмову Інспекції ДАБК Чернівецької МР від 9 грудня 2021 року, реєстраційний номер ЧВ012211129681, у видачі КПК бюро побуту дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом" за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вулиця Митрополита Шептицького Андрія, 7 . Зобов`язано Інспекцію ДАБК Чернівецької МР видати КПК бюро побуту дозвіл на виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом" за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вулиця Митрополита Шептицького Андрія, 7 .
16. На виконання вищевказаного рішення Інспекцією ДАБК Чернівецької МР видано КПК бюро побуту дозвіл на початок будівельних робіт на вул. А. Шептицького, 7 в м. Чернівці.
17. Вважаючи дозвіл на початок будівельних робіт від 30 червня 2022 року на вул. Шептицького, 7 в м. Чернівці та МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року забудови земельної ділянки на вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
19. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
20. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
21. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, неправильно застосували положення статей 29 та 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 24, 25 та 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 1 та 6-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
33. Скаржник зазначає, що внаслідок неправильного застосування вищенаведених норм права, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про те, що Чернівецька МР не є суб`єктом, уповноваженим здійснювати державний архітектурно-будівельний нагляд, а подання Чернівецькою МР адміністративного позову у цій справі про скасування МУО та дозволу на виконання будівельних робіт не є формою реалізації компетенції органу державного архітектурно-будівельного нагляду.
34. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
35. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
36. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
37. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
38. За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
39. Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
40. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.
41. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
42. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 та Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19.
43. При цьому приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
44. Публічно-правовим є, зокрема спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
45. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.
46. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, дійшли висновку про те, що у м. Чернівці повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю наділена Інспекція ДАБК Чернівецької МР, відповідно, остання у порядку, визначеному частиною шостою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", має право звертатися до суду про скасування МУО.
47. Також на підставі частини п`ятої статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та абзацу четвертого пункту 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 (далі - Положення № 1340), суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що повноваженнями щодо здійснення нагляду за виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад під час реалізації ними делегованих повноважень покладено на Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ), яка у процесі здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" уповноважена звертатися до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи.
48. Водночас, колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
49. Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
50. Статтею 140 Основного Закону України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
51. Відповідно до статті 145 Конституції України гарантовано судовий захист прав місцевого самоврядування.
52. Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР):
місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення (частина перша статті 3);
органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (частина друга статті 4);
повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними; вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом (частина четверта статті 4);
органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і вимагати поваги до принципів місцевого самоврядування, які закріплені в конституції чи національному законодавстві (стаття 11).
53. Аналогічні за суттю гарантії місцевого самоврядування також містяться у Всесвітній декларації місцевого самоврядування (прийнята XXVII Конгресом Міжнародного союзу місцевої влади (International Union of Local Authorities; IULA) 26 вересня 1985 року у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія), а також Європейській Хартії міст (Charte urbaine europeenne) (прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи (Congress of Local and Regional Authorities; CLRA) 18 березня 1992 року у м. Страсбург (Франція).
54. Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.
55. Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється на принципах, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.
56. Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.
57. Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
58. Згідно із частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
59. Згідно з частиною першої статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема такі власні (самоврядні) повноваження, як управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
60. У свою чергу частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
61. Разом з тим, відповідно до пункту "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, зокрема: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
62. Право органу місцевого самоврядування на звернення до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, передбачено статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частина четверта статті 71).
63. Колегія суддів також враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 804/3091/18, від 6 червня 2018 року у справі № 811/289/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 822/1544/16, постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 806/1592/16, від 21 листопада 2018 року у справі №504/4148/16-а, від 11 червня 2019 року у справі № 820/2639/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 804/2272/17, від 21 листопада 2019 року у справі №325/283/16-а (2-а/325/3/2016), від 5 грудня 2019 року у справі № 400/2509/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 816/844/18 неодноразово висловлювався правовий висновок стосовно права органу місцевого самоврядування на звернення до адміністративного суду з позовом до іншого органу місцевого самоврядування або органу державної влади, іншого суб`єкта публічно-владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з метою захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади чи належного виконання своїх функцій.
64. Отже, органи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду з позовом з метою реалізації своїх повноважень та забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, а також захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади.
65. У цій справі предметом позовних вимог є скасування МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року, виданих Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької МР, правонаступником якого є Департамент урбаністики, та дозволу на початок будівельних робіт від 30 червня 2022 року щодо забудови земельної ділянки по вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці, наданого Інспекцією ДАБК Чернівецької МР КПК бюро побуту.
66. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, Чернівецька МР, в обґрунтування протиправності спірних МУО та дозволу на виконання будівельних робіт, посилається на порушення порядку їх надання, зокрема у зв`язку з не перевіркою уповноваженими органами відповідності намірів забудови земельної ділянки по вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці містобудівній документації на місцевому рівні у частині дотримання вимог охорони культурної спадщини.
67. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
68. Спеціальним нормативно-правовим актом, що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).