ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 712/8673/19
провадження № 51-5008 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 29 червня 2023 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженки с. Червона Слобода Черкаського району
Черкаської області, яка зареєстрована та мешкає
за адресою: АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 361-2 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця м. Запоріжжя, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_2,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Соснівський районний суд м. Черкаси вироком від 01 серпня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 червня 2023 року, засудив:
ОСОБА_7 за:
- ч. 2 ст. 361-2 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 361-2 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
згідно з ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
на підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК;
ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 361-2 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
на підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
За вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні ними кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, ОСОБА_7, знаходячись в м. Черкаси, у кінці листопада - на початку грудня 2017 року, будучи зареєстрованою із належного їй телефону з номером НОМЕР_1 у месенджерах "Telegram", "Viber" і "WhatsApp", з використанням належного їй апарату стільникового зв`язку, познайомилась у ході спілкування у відкритих групах з ОСОБА_8, який у цих групах пропонував проведення перевірок по митній базі транспортних засобів на іноземній реєстрації на предмет часу та режиму перетину державного кордону України, встановивши ціну у 100 грн за перевірку одного транспортного засобу.
ОСОБА_7, знаючи, що вищезазначені відомості користуються попитом серед відповідних кіл населення України та розуміючи, що вони становлять інформацію з обмеженим доступом, яку не можливо одержати з відкритих джерел, з метою отримання постійного прибутку від збуту такої інформації, домовилась із ОСОБА_8 про спільне надання таких послуг.
У подальшому ОСОБА_7 із належних їй апаратів стільникового зав`язку з номерами телефонів НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 у месенджері "Telegram" створила як адміністратор відкриту групу під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_3" (" ІНФОРМАЦІЯ_4"), в якій 25 лютого 2018 року розмістила повідомлення рекламного змісту про надання послуг з перевірки транспортних засобів по митній базі на предмет часу та режиму перетину державного кордону України, встановивши вартість послуги за один транспортний засіб 150-200 грн.
Після чого, ОСОБА_7, на виконання спільного з ОСОБА_8 злочинного плану, визначила механізм надання такої послуги, а саме: клієнту з метою отримання інформації щодо перевірки транспортного засобу по митній базі необхідно було звернутися до неї за одним з перелічених номерів телефонів, написавши їй відповідне приватне повідомлення в одному з месенджерів "Telegram", "Viber" або "WhatsApp", в якому зазначити державний реєстраційний номер транспортного засобу або номер шасі (він-код) та додати підпис "перевірка"; вона у свою чергу обіцяла надіслати відповідь із зазначеною інформацією після здійснення оплати послуги, шляхом поповнення однієї із зареєстрованих на її ім`я банківських карток № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, а також банківської картки № НОМЕР_7, зареєстрованої на ім`я її колишнього чоловіка ОСОБА_9, на суму 150-200 грн. У подальшому для "оптових" клієнтів (які замовляли більше 5 перевірок за день) вартість перевірки одного транспортного засобу була знижена та становила 110-140 грн.
Водночас ОСОБА_7 пересилала одним із вищезазначених месенджерів запит ОСОБА_8 на його телефон із номером НОМЕР_8, а з 14 червня 2018 року - у створений в месенджері "WhatsApp" спільний чат без назви із зображенням на його "аватарці" трьох ракет (далі - чат "ракети"). ОСОБА_8 отриманий запит пересилав через месенджер "WhatsApp" на номер телефону НОМЕР_9 своєму знайомому - співробітнику Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) ОСОБА_10, який був засуджений вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2019 року. ОСОБА_10, маючи у зв`язку із займаною посадою доступ до митної бази даних - автоматизованої системи митного обігу (АСМО) "Інспектор", здійснював із робочих ПЕОМ вхід у вказану базу та, ввівши отримані від ОСОБА_8 дані з державним номерним знаком чи номером шасі (він-кодом) транспортного засобу, отримував відповідний витяг з бази, в якому зазначались відомості щодо транспортного засобу (номерний знак, номер шасі, власник, дата, час, місце, режим та спосіб перетину державного кордону України). Такий витяг ОСОБА_10 фотографував за допомогою належного йому апарату стільникового зв`язку, виготовляв знімок екрану монітора робочої ПЕОМ ("скріншот") та пересилав назад ОСОБА_8 у месенджері "WhatsApp", який у подальшому надсилав ОСОБА_7, а вона у свою чергу - клієнту.
ОСОБА_7, отримавши грошові кошти від клієнтів, у кінці дня пересилала частину коштів (100 грн за кожну перевірку) ОСОБА_8 шляхом поповнення зареєстрованої на його ім`я банківської карти № НОМЕР_10, або банківської картки № НОМЕР_11, зареєстрованої на ім`я його дружини - ОСОБА_11 .
ОСОБА_8 частину отриманих від ОСОБА_7 грошових коштів виводив у готівку та передавав під час особистих зустрічей ОСОБА_10 з розрахунку 50 грн за перевірку одного транспортного засобу.
Відповідно до інформації, що міститься у листі ДФС України від 18 січня 2019 року № 1240/5/99-99-09-03-16, власником інформації, яка обробляється та зберігається у базі даних АСМО "Інспектор", є Державна фіскальна служба України. Вказана інформація може використовуватися виключно для митних цілей і не може розголошуватися без дозволу суб`єкта, особи чи органу, що надав таку інформацію, зокрема передаватись третім особам. Також інформація в базах даних АСМО "Інспектор" має обмежений доступ з дотриманням діючого у сфері захисту інформації законодавства України.
Крім того, ОСОБА_7 24 червня 2018 року, з відома ОСОБА_8, вступила у злочинну змову із ОСОБА_12 та, передавши останньому належний їй апарат стільникового зв`язку зі встановленою сім-карткою з номером НОМЕР_1, організувала вчинення ним незаконного збуту інформації з обмеженим доступом. ОСОБА_12 за вищевказаною схемою із 01 липня до 29 жовтня 2018 року від імені ОСОБА_7, діючи під керівництвом останньої, за попередньою змовою з нею та ОСОБА_8, несанкціоновано, повторно збував інформацію з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі та створена й захищена відповідно до чинного законодавства.
При цьому грошові кошти за збут інформації з обмеженим доступом надходили на банківські картки № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, зареєстровані на ім`я ОСОБА_7, яка один раз на тиждень перераховувала частину отриманих грошових коштів (25 грн за перевірку одного транспортного засобу) на банківську картку № НОМЕР_12, зареєстровану на ім`я ОСОБА_12 .
Таким чином, за вищевказаною схемою:
- у період з 02 березня до 29 жовтня 2018 року ОСОБА_7 організувала здійснення ОСОБА_12 несанкціонованого збуту інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в АСМО "Інспектор", щодо 158 транспортних засобів;
- у період з 02 березня до 29 жовтня 2018 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, за попередньою змовою групою осіб, повторно, несанкціоновано збули інформацію з обмеженим доступом, яка зберігається в АСМО "Інспектор", щодо 445 транспортних засобів.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не погодившись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_8 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, неправильно кваліфікував дії ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки за ст. 361-2 КК передбачена відповідальність за "створену" та "захищену" інформацію. Посилається на те, що лист Черкаської митниці ДФС від 20 листопада 2018 року № 1205/9/23/70-09-41 не доводить належність АСМО "Інспектор" Державній фіскальній службі України, він не є нормативно-правовим актом, який захищає базу даних АСМО "Інспектор". Вказує на те, що до матеріалів справи не долучено наказ ДФС України № 934 від 24 листопада 2015 року, який підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.