ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 459/1985/18
провадження № 51-5253км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Львівського апеляційного суду від 31 липня 2023 року у об`єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 26 березня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК, ст. 70 КК до покарання у виді тримання під вартою на строк 4 роки 2 місяці,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 11 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:- за ч. 2 ст. 185 КК на строк на 1 рік; - за ч. 3 ст. 185 КК на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк на 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки. Іспитовий строк вказано рахувати з дня проголошення вироку 11 травня 2023 року.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватими та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно) та за ч. 3 ст. 185 КК (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло), за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покаранняскасував та постановив новий вирок, яким ОСОБА_7 призначив покарання у виді позбавлення волі: - за ч. 2 ст. 185 КК на строк 1 рік, звільнив ОСОБА_7 від відбуття призначеного судом покарання на підставі статей 49, 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності; - за ч. 3 ст. 185 КК на строк 3 роки. Виключив із резолютивної частини вироку призначення покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК. Строк відбуття покарання вказав рахувати з часу звернення вироку до виконання та взяття під варту. Зарахував ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення-тримання під вартою з 28 вересня 2020 року по 2 жовтня 2020 року. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через м`якість, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що судом апеляційної інстанції ОСОБА_7 безпідставно звільнено від призначеного за ч. 2 ст. 185 КК покарання на підставі статей 49, 74 КК, оскільки останній на стадії судового розгляду 11 місяців перебував у розшуку, а відтак, на час постановлення апеляційним судом вироку (31 липня 2023 року) строки давності, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК, не минули. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, що відповідно до санкції вказаної статті, є мінімальним, в повній мірі не врахував всі дані про особу засудженого, який, будучи неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності та маючи непогашену судимість, одразу після відбуття покарання за попереднім вироком вчинив нові тяжкі кримінальні правопорушення проти власності за обставин, що значно підвищують їх суспільну небезпеку, а саме повторно та з проникненням у житло.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Захисник частково підтримав касаційну скаргу прокурора в частині скасування вироку апеляційного суду, проте просив залишити рішення суду першої інстанції без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій як за ч. 2 ст. 185 КК, так і за ч. 3 ст. 185 КК в касаційній скарзі прокурором не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання за ч. 3 ст. 183 КК ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через м`якість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, перевіривши зазначені в ній доводи, дійшов умотивованого висновку про неможливість досягти мети заходу примусу без ізоляції ОСОБА_7 від суспільства, а тому обґрунтовано визнав рішення місцевого суду про застосування ст. 75 КК неправильним та частково задовольнив вимоги сторони обвинувачення.