ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 303/6292/20
провадження № 61-8454св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_3,
відповідач - Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2020 року, постановлену у складі судді Костя В. В., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Бисаги Т. Ю., Кожух О. А., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання незаконною бездіяльності та звільнення майна з-під арешту.
В обґрунтування позову вказував, що 6 грудня 2020 року з інформації з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався про накладення арешту на все його нерухоме майно. Арешт накладено державним виконавцем Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби України Хриптак Ю. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 18 грудня 2012 року.
Зазначав, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників відносно нього відсутні відкриті виконавчі провадження.
6 жовтня 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту. Листом від 7 жовтня 2020 року відповідач повідомив його про те, що виконавче провадження, в межах якого накладено арешт, закінчено 20 листопада 2012 року на підставі
статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та повідомлено, що для зняття арешту йому необхідно сплатити борг у розмірі 512 грн.
8 жовтня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання копії постанови про закінчення виконавчого провадження. У відповідь на вказану заяву його повідомлено про те, що вказане виконавче провадження знищено у 2014 році.
Вважає протиправними дії відповідача щодо вимоги сплатити борг у виконавчому провадженні, яке закрито у 2012 році, а його матеріали знищені у 2014 році.
За таких обставин просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з майна боржника ( ОСОБА_1 ) при повернені виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та звільнити з під арешту майно, на яке накладено арешт в межах вказаного виконавчого провадження.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 26 листопада 2020 року провадження у справі закрито.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником у виконавчому провадженні, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України. Такого висновку місцевий суд дійшов з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 4 листопада 2020 року
у справі № 520/7100/19 (провадження № 61-7689св20).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2020 року і постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 листопада 2020 року
у справі № 520/7100/19 (провадження № 61-7689св20), оскільки у вказаній справі судами розглядалися вимоги про звільнення з-під арешту майна у відкритому виконавчому провадженні.
Вказує про неврахування судами попередніх інстанцій того, що наявність арешту, накладеного на невизначене майно державним виконавцем у знищеному виконавчому провадженні, є перешкодою в реалізації законних прав власника нерухомого майна, тому позов спрямований на захист цивільних прав позивача і є різновидом негаторного позову. Такий висновок узгоджується з висновком Великої Палати
Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19 (провадження № 11-669апп19).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 4 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року
у справі № 340/25/19 (провадження № 11-669апп19).
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року зупинено провадження
у даній справі до залучення правонаступників ОСОБА_1 ; ухвалою цього ж суду
від 27 березня 2024 року поновлено провадження у справі та залучено до
участі ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_1 .
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що, звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 просив визнати незаконною бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з майна боржника, яким є позивач, та звільнення такого майна з-під арешту в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Зі змісту повідомлень Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 7 жовтня 2020 року № 18.6-38/21977 та від 15 жовтня 2020 року № 18.6-38/22710 суди встановили, що ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов таких висновків.
У статті 447 розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень.