ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 463/7762/22
провадження № 61-16694св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2023 року у складі судді Грицка Р. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що її батьки розлучились, а ОСОБА_2 є її батьком, з яким вона не проживає. Батько не цікавиться її внутрішнім світом, не враховує її думки, не займається її вихованням, жорстоко з нею поводиться під час вчинення виконавчих дій, чинив перешкоди у виїзді за кордон для відпочинку і, окрім мінімальних аліментів, не витрачає на неї жодних коштів.
Зазначала, що батько займався крадіжкою сімейних коштів, програвав гроші на ігрових автоматах, побив її мати, побив працівників виконавчої служби, різав собі вени, писав несправедливі наклепи на всіх, всупереч її волі опублікував відеозапис виконавчих дій з нею.
Побачення з батьком відбуваються на підставі відповідного рішення суду в межах виконавчого провадження.
Проте, вона не відчуває любові від батька, боїться його і через його поведінку не має бажання з ним бачитись, чого останній не враховує та постійно ініціює проведення виконавчих дій щодо встановлення побачень з ним, що є для неї психологічним насиллям.
Посилалася на те, що вона соромиться свого батька та бажає позбавити його батьківських прав щодо себе, у зв`язку із чим звернулася до суду із цим позовом.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неї, дочки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2023 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що надані докази свідчать лише про небажання дитини бачити свого батька і суд не заперечує право дитини ображатись чи злитись на свого батька, проте такі обставини самі по собі не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Суд першої інстанції врахував, що відповідач сплачує аліменти на утримання доньки, є ініціатором виконання рішення про побачення з дитиною, звертавшись з цього приводу до національних і міжнародних судів. При цьому в межах даної справи не було згадано ні про випадки насильства, ні про випадки жорстокого поводження з дитиною. Суд не виявив загрозливого стану здоров`я відповідача щодо дитини.
Районний суд не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки та зазначив, що орган опіки та піклування неточно встановив факти і предмет справи, не в повному обсязі дослідив питання ухилення від виконання батьківських обов`язків, і не надав належного обґрунтування про доцільність розриву родинних зв`язків між відповідачем і дитиною.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 10 лютого 2023 року № 26001-вих-16015 як доказ на підтвердження факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки орган опіки та піклування неточно встановив факти і предмет справи, не в повному обсязі дослідив питання ухилення від виконання батьківських обов`язків, і не надав належного обґрунтування про доцільність розриву родинних зв`язків між відповідачем і дитиною. Крім цього, висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав ґрунтується виключно на основі пояснень самої дитини.
Апеляційний суд вказав, що органом опіки не вказано, яким чином такий крайній захід як позбавлення батьківських прав забезпечить найкращі інтереси дитини або в чому полягає протиправна поведінка батька стосовно дитини чи факти ухилення від виконання ним своїх батьківських обов`язків щодо дитини, що могло б вказувати на необхідність вжиття такого крайнього заходу.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду про те, що ознак, які б давали підстави для висновку про свідоме нехтування відповідачем свого обов`язку щодо виховання дитини, а також жорстокого поводження з нею, не встановлено. Крім того, враховано, що відповідач бажає зберегти зв`язки з дитиною і сторона позивача взагалі не надала суду доказів, які б підтверджували протилежне, хоча, будучи ініціатором позбавлення батьківських прав, саме вона повинна була долучати такі докази.
Апеляційний суд дійшов висновку, що позивачка належно не вмотивувала власних доводів про обрання щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не надала належних та допустимих доказів умисного невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, а судом не встановлено винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов`язками. Саме по собі нерегулярне (не з його вини) спілкування батька із дочкою, конфліктність ситуації між батьками дитини, - не може однозначно свідчити про ухилення батька від виконання свого обов`язку щодо виховання дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2023 року, постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги висновок органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 10 лютого 2023 року № 26001-вих-16015 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неї, неповнолітньої ОСОБА_1, 2008 року народження.
Суди не дали належної правової оцінки наданим нею доказам неадекватної поведінки відповідача щодо неї, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21) та від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки доводи заявника не містять обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Посилається на те, що суд першої інстанції формально розглянув справу, не з`ясував всі обставини, безпідставно відмовив у задоволенні його заяви про залучення до розгляду справи прокурора, заяви про виклик та допит як свідків начальника органу опіки та піклування, психолога, відмовив у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, заяви про відсторонення від представництва інтересів малолітньої.
Звертає увагу на те, що йому притаманні легітимні очікування на справедливе ставлення та припинення зловживань з боку органу опіки та піклування, який з 2015 року перекручує свої ж рішення та конвенційні зобов`язання сторін у справі та протиправно переслідував батька.
При цьому ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині встановлення особливо істотних обставин "відчуження" та виконання конвенційних зобов`язань розробити комплексну стратегію цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків, що є відповідальністю органу опіки та піклування, у зв`язку із чим направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Також просить постановити окрему ухвалу в порядку статті 262 ЦПК України щодо протиправних дій органу опіки та піклування.
Фактичні обставини, встановлені судами
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14 грудня 2011 року ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками ОСОБА_1 є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (том 1, а. с. 13).
Позивач проживає разом з матір`ю. Відповідач проживає окремо. Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 зобов`язано ОСОБА_3 усунути ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з донькою, визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно з витягом з протоколу № 17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13 вересня 2012 року, а саме:
щотижнево з 18:00 год. п`ятниці до 21:00 год. суботи за місцем проживання батька;
щотижнево з 18:00 год. до 21:00 год. середи спільна прогулянка з батьком;
15 днів у зимовий період та 15 днів у літній період спільного відпочинку з батьком (том 1, а. с. 15-18).
З матеріалів справи вбачається, що процес виконання цього рішення є складним. Під час виконавчого провадження з виконання рішення у справі № 1309/9120/12 державним виконавцем неодноразово складались відповідні акти (том 1, а. с. 19, 20, 21, 22, 40, 41), виносились постанови про накладення штрафу на боржника (том 1, а. с. 23-24, 35, 42-43, 115-116, 117-118, 119-120, 121-122, 147), про арешт коштів і майна боржника (том 1, а. с. 25, 26, 145, 149), про стягнення виконавчого збору (том 1, а. с. 27, 113-114, 148), про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (том 1, а. с. 28, 146), про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (том 1, а. с. 30-31, 36), про розшук майна боржника (том 1, а. с. 150). Щодо матері дитини - ОСОБА_3 також складався протокол про адміністративне правопорушення щодо невиконання вимоги державного виконавця (том 1, а. с. 33-34) та подання про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України (том 1, а. с. 125-127).
Крім того, рішення, дії і бездіяльність державного виконавця також були предметом судової перевірки за зверненням сторін виконавчого провадження.
Рішення суду у справі № 1309/9120/12 продовжує перебувати на примусовому виконанні.
Суд також дослідив долучені до матеріалів справи відеозаписи процесу виконання рішення суду від 20 лютого 2013 року, відповідно до якого остання під час зустрічі батька з дитиною категорично відмовляється проводити з ним час.
З приводу неналежного виконання органами державної влади домовленостей про побачення з дитиною, встановлених судовим рішенням від 20 лютого 2013 року, ОСОБА_2 скаржився до Європейського суду з прав людини.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 07 жовтня 2021 року у справі "Вихованок проти України" (заява № 12962/19) визнано порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та присуджено відповідачу відповідну компенсацію(том 1, а. с. 94-96).
У пунктах 32-35 вказаного рішення Європейського суду з прав людини від 07 жовтня 2021 року зазначено: "Суд вважає, що такий обмежений підхід державних виконавців був недостатнім. Ніщо не свідчить про те, що під час виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків (у зв`язку з останнім див. рішення у справі "Ген та інші проти України" [Комітет] (Gen and others v. Ukraine) [Committee], заяви № 41596/19 та № 42767/19, пункт 66, від 10 червня 2021 року). Залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів (див. згадане рішення у справі "Вишняков проти України" (Vyshnyakov v. Ukraine), пункт 43). Суд повторює, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку (див. рішення у справі "А.В. проти Словенії" (A.V. v. Slovenia), заява № 878/13, пункт 72, від 09 квітня 2019 року, з подальшими посиланнями). Дійсно, у грудні 2019 року національний суд, незважаючи на небажання дитини бачитися з батьком, вважав за необхідне виконувати домовленості про побачення заявника із дитиною (див. пункт 17).
Хоча перевага завжди надається добровільному виконанню, незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити в певних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів (див. згадане рішення у справі "Вишняков проти України" (Vyshnyakov v. Ukraine), пункт 43, з подальшими посиланнями). Однак ніщо не свідчить про те, що органи державної влади вчасно вжили достатньо таких примусових заходів (див., для порівняння, рішення у справі "Куппінгер проти Німеччини" (Kuppinger v. Germany), заява № 62198/11, пункт 105, від 15 січня 2015 року).
Суд неодноразово встановлював у справах проти України, що невжиття належних заходів для виконання судових рішень стосовно дітей, є наслідком недостатньо розвинутих законодавчих та адміністративних механізмів, які б могли прискорити добровільне дотримання домовленостей із залученням фахівців органів опіки та піклування. Крім того, наявні механізми не передбачали відповідні і конкретні заходи для забезпечення примусового виконання рішення, яким було встановлено домовленості про побачення, відповідно до принципу пропорційності (див. згадане рішення у справі "Вишняков проти України" (Vyshnyakov v. Ukraine), пункт 46, рішення у справах "Швець проти України" [Комітет] (Shvets v. Ukraine) [Committee], заява № 22208/17, пункт 38, від 23 липня 2019 року, "Бондар проти Україна" [Комітет] (Bondar v. Ukraine) [Committee], заява № 7097/18, пункт 36, від 17 грудня 2019 року, та згадане рішення у справі "Ген та інші проти України" (Gen and others v. Ukraine), пункт 68). Суд вважає, що ці висновки так само застосовні і до цієї справи.
З огляду на ці обставини Суд вважає, що було порушено статтю 8 Конвенції".
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 10 лютого 2023 року № 26001-вих-16015 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої ОСОБА_1, 2008 року народження, орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради заслухавши пояснення неповнолітньої, її матері ОСОБА_3, пояснення батька ОСОБА_2 та взявши до уваги пропозиції комісії з питань захисту прав дитини при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради, вважав за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права