1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 520/8689/17

провадження № 61-5347св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Київська державна нотаріальна контора у м. Одесі,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Брагарчук Ольги Русланівни на постанову Одеського апеляційного суду

від 08 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Київська державна нотаріальна контора

у м. Одесі, про визнання недійсними заповітів, визнання недійсним шлюбу та визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що матір ОСОБА_1 - ОСОБА_5 з 1994 року перебувала у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_6 . Після реєстрації шлюбу у 1997 році вони проживали у будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_6 на праві приватної власності.

01 лютого 2008 року ОСОБА_6 і ОСОБА_2 уклали шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, після смерті якої спадкоємцем є ОСОБА_1 . Однак як стало відомо позивачам, спадкоємцем після ОСОБА_6 є ОСОБА_2 на підставі заповітів, складених 03 жовтня 2006 року та 02 березня 2007 року.

Позивачі вважали, що складені заповіти є недійсними, а укладений шлюб фіктивним, оскільки ОСОБА_6 під час їх укладення не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати.

Позивачі вказували, що є спадкоємцями 4-ї черги після смерті ОСОБА_6, оскільки проживали однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 і ОСОБА_4 просили визнати недійсним заповіт від 03 жовтня

2006 року, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 ; визнати недійсним заповіт від 02 березня 2007 року, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 ; визнати фіктивним шлюб, укладений 01 лютого

2008 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини домоволодіння

АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2018 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_4 задоволено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом залишено без розгляду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним заповіт від 03 жовтня 2006 року, складений

ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, який посвідчено державним нотаріусом Першої одеської нотаріальної контори Шетільовою О .В. та зареєстровано в реєстрі за № 7-2792.

Визнано недійсним заповіт від 02 березня 2007 року, складений

ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, який посвідчено державним нотаріусом Першої одеської нотаріальної контори Садовою Т. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1-109.

Визнано недійсним шлюб, укладений 01 лютого 2008 року між ОСОБА_6

і ОСОБА_2, який зареєстровано Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі, актовий запис № 24.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивачки в частині визнання недійсними заповітів та шлюбу обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду справи знайшло підтвердження те, що ОСОБА_6 у момент укладення спірних правочинів абсолютно не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними, що підтверджується висновком експерта.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі

1 096,20 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю порушених прав

ОСОБА_1, оскільки вона не є спадкоємицею ОСОБА_6, а визнання заповітів недійсними та недійсності шлюбу ніяким чином не вплине на її права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

06 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Брагарчук О. Р. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року і залишити

в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що волевиявлення заповідача на складення заповіту не було вільним, що підтверджується висновком експертизи. Цивільний інтерес ОСОБА_1 полягає у нівелюванні негативних наслідків порушення її права на спадкування за матір?ю частини домоволодіння, яке є спільним майном ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Вказує, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_6 ані за законом, ані за заповітом, та на час розгляду цієї справи не має права власності на предмет заповіту. Зазначає, що власний інтерес позивачки, за захистом якого вона звернулась до суду, полягає у тому, щоб предмет заповіту (домоволодіння) не перебував у власності ОСОБА_2, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її права, а саме: подальша можливість спадкувати після смерті матері, яка є другим співвласником, частки у праві спільної сумісної власності на спірне домоволодіння після її визначення та виділу в межах справи № 1519/2-795/11. Отже, позовні вимоги про визнання недійсними правочинів заявлені з метою не допустити та присікти порушення цивільних прав та інтересів позивачки. Обраний спосіб захисту втілює безпосередню мету, яку прагне досягнути позивачка, вважаючи, що таким чином будуть нівельовані негативні наслідки порушення її прав.

Підставою касаційного оскарження судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі

№ 946/4851/14-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц, від

11 вересня 2019 року у справі № 642/8107/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

18 вересня 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли пояснення, які мотивовані тим, що заповіти жодним чином не стосуються прав та інтересів ОСОБА_1 .

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року представнику ОСОБА_1 - адвокату Брагарчук О. Р. поновлено строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Київського районного суду м. Одеси.

05 вересня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5

14 листопада 1997 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 укладено шлюб, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеси від

07 червня 2002 року.

03 жовтня 2006 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким усе своє майно де

б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2

02 березня 2007 року ОСОБА_6 склав заповіт, згідно з яким усе своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2

01 лютого 2008 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

08 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Третьої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини,

в результаті чого державний нотаріус завів спадкову справу № 963/2013 року.

Згідно з висновком судово-психіатричних експертів від 01 листопада

2018 року № 438:

ОСОБА_9 під час вчинення правочину, а саме заповіту від

03 жовтня 2006 року, страждав хронічним стійким психічним розладом


................
Перейти до повного тексту