ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 545/1205/22
провадження № 61-15925св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, стягнення отриманих за правочинами грошових коштів у дохід держави, припинення права власності
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - Щербанівська сільська рада) звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075, укладений 18 травня 2021 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075, укладений 19 травня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави кошти, отримані на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 травня 2021 року в сумі 2 081 611,00 грн;
стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави кошти, отримані на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 травня 2021 року в сумі 2 090 000,00 грн;
стягнути (звернути) в дохід держави в особі Щербанівської сільської ради належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075;
припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075, і зареєструвати право комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Щербанівською сільською радою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури посилався на те, що ОСОБА_1 в порядку спадкування набув право власності, зокрема, на земельну ділянку площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
З метою зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 замовив проект, який згідно з відповіддю ГУ Держгеокадастру з огляду на законодавчо встановлену заборону погоджено не було.
У подальшому ОСОБА_1, знаючи, що на спірну земельну ділянку діє мораторій на продаж і заборона на зміну цільового призначення, звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2020 року у справі № 545/1561/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
На підставі зазначеного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.
18 травня 2021 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2, який наступного дня, 19 травня 2021 року, на підставі договору купівлі-продажу продав спірну земельну ділянку ОСОБА_3 - дружині ОСОБА_4, землекористувача спірної земельної ділянки до її продажу на підставі договору від 26 грудня 2019 року про надання права користування для сільськогосподарських потреб.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 серпня 2021 року рішення Полтавського районного суду від 17 серпня 2020 року у справі за № 545/1561/20 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Обізнаність ОСОБА_1 про наявну законодавчу заборону продажу та зміни цільового призначення підтверджуються листом Держгеокадастру, позовом та рішенням суду у справі № 545/1561/20, а вчинені ним у зв`язку із цим дії свідчать про наявність у нього прямого умислу, спрямованого на укладення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Перепродаж ОСОБА_2 спірної земельної ділянки наступного дня фактично за ту саму ціну підтверджує умисність його дій, спрямованих на досягнення кінцевої мети - заволодіння спірною земельною ділянкою та використання її не за цільовим призначенням.
Крім того, у день продажу спірної земельної ділянки 18 травня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвали договір оренди спірної земельної ділянки, про що також внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_3, будучи обізнаною, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні її чоловіка ОСОБА_4 на умовах емфітевзису до дати її продажу 18 травня 2021 року з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, придбала її у ОСОБА_2, чим також вчинила умисні дії щодо укладення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
З наведених підстав прокурор стверджував про наявність обставин, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, та просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Полтавський районний суд Полтавської області рішенням від 01 червня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є добросовісними набувачами земельної ділянки, яка належала ОСОБА_1 на підставі судового рішення, яке було чинним на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу. Враховуючи, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину, суд визнав необґрунтованою вимогу прокурора про повернення цієї земельної ділянки в комунальну власність Щербанівської сільської ради.
Надаючи оцінку обставинам зміни цільового призначення та вибуття земельної ділянки з власності ОСОБА_1 і набуття ОСОБА_3 права власності на неї в контексті її добросовісності, суд першої інстанції зазначив, що була спільна воля органу місцевого самоврядування в особі Щербанівської сільської ради і ОСОБА_1 на зміну цільового призначення земельної ділянки та подальший продаж земельної ділянки її власником ОСОБА_2 . ОСОБА_3 набула права власності на земельну ділянку за відплатним договором, придбавши її у ОСОБА_2, та є третім власником земельної ділянки після її відчуження ОСОБА_1, який мав право її відчужувати, а скасування рішення суду про зміну цільового призначення земельної ділянки не є підставою для позбавлення приватної власності та буде суперечити положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Під час придбання земельної ділянки ОСОБА_3 правомірно очікувала, що ОСОБА_2 мав право нею розпоряджатися, а вона після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.
Суд першої інстанції також взяв до уваги, що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було відомостей щодо обтяжень нерухомого майна (земельної ділянки), яке ОСОБА_3 набула у власність.
Водночас суд визнав недоведеним факт того, що на час відчуження та придбання земельної ділянки, яка є предметом позову, відповідачам було відомо про наявність апеляційної скарги на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2020 року у справі № 545/1561/20, та взяв до уваги відсутність кримінального провадження щодо неправомірних дій відповідачів стосовно спірної земельної ділянки та відповідно рішення уповноваженого на те державного органу, яким би було встановлено винність будь-кого із зазначених осіб в неправомірному, злочинному умислі щодо відчуження чи придбання земельної ділянки, яка є предметом позову.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Полтавський апеляційний суд постановою від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, Щербанівської сільської ради задовольнив частково. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 01 червня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 в дохід держави кошти, отримані на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 травня 2021 року, в сумі 2 081 611,00 грн. Стягнув з ОСОБА_2 в дохід держави кошти, отримані на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 травня 2021 року, в сумі 2 090 000,00 грн. Стягнув (звернув) у дохід держави в особі Щербанівської сільської ради належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки рішенням суду, яке у подальшому скасовано, по суті змінено цільове призначення земельної ділянки. З огляду на те що судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення і не може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, правочини з відчуження вчинені щодо земельної ділянки, на яку існувала встановлена законом заборона відчуження. Таким чином, зазначені правочини відповідно до статті 228 ЦК України є такими, що порушують публічний порядок, а саме: правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права, якими на час їх вчинення були землі із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Оцінюючи доводи учасників справи щодо наявності чи відсутності у сторін оспорюваних правочинів умислу на порушення публічного порядку, апеляційний суд визнав доведеними обставини, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України.
Водночас суд дійшов висновку про те, що вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними не можуть бути задоволені, оскільки ці правочини є нікчемними в силу закону. При цьому задоволення вимоги про звернення у дохід держави земельної ділянки є підставою для скасування запису про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку і внесення запису про нового власника, на користь якого стягнута (звернута) ця земельна ділянка.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 750/8986/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 10 березня 2020 року у справі № 910/24075/16, від 02 липня 2020 року у справі № 910/4932/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 910/9817/19, від 17 березня 2021 року у справі № 760/19047/16-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 922/3219/20, від 22 вересня 2022 року у справі № 924/1146/21, від 18 жовтня 2022 року у справі № 922/2013/21, від 17 листопада 2022 року у справі № 904/7841/21, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що на момент відчуження за договорами купівлі-продажу земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку, вона не була вилучена з цивільного обороту та не була обмежена в оборотоздатності. Апеляційний суд не навів доказів вини сторін договорів купівлі-продажу, що є обов`язковою умовою для задоволення позову на підставі частини третьої статті 228 ЦК України, а лише зазначив, що такий висновок з урахуванням встановлених обставин, які не заперечують учасники, видається більш вірогідним, ніж твердження відповідачів про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки на час вчинення оспорюваних правочинів.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачі не були ні стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, ні власниками цієї земельної ділянки, а тому їх права та інтереси не порушені, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Також скарга містить доводи про те, що припинення права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку як добросовісного набувача є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції та покладе на неї індивідуальний і надмірний тягар.
У грудні 2023 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку.
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Черчик В. П. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив її задовольнити, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права буз урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, зазначені в касаційній скарзі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
04 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 01 лютого 2010 року серії ЯИ № 954686 ОСОБА_1 належала земельна ділянка загальною площею 2,58 га, кадастровий номер 5324087700:00:009:0026, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельний пай), яку він отримав у порядку спадкування на підставі свідоцтва про спадщину від 25 вересня 2008 року № 3-2401.
На підставі заяви ОСОБА_1 у встановленому законом порядку здійснено поділ вказаної земельної ділянки без зміни цільового признання на три земельні ділянки площею 2,1037, 0,4589 та 0,0124 га.
З метою зміни цільового призначення спірної земельної ділянки площею 2,1037 га ОСОБА_1 замовив відповідний проект, який не був погоджений ГУ Держгеокадастру з огляду на законодавчо встановлену заборону зміни цільового призначення земель сільськогосподарського призначення.
Рішенням 19-ї сесії 7-го скликання Щербанівської сільської ради від 06 червня 2019 року затверджено Детальний план території населеного пункту АДРЕСА_1, де було визначено, що земельна ділянка площею 2,1037 га з кадастровим номером 5324087705:05:007:0075, яка належала ОСОБА_1, знаходиться в масиві, який підлягає громадській забудові.
26 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітезис), за умовами якого власник на платній основі на користь землекористувача встановлює довгострокове, відчужуване речове право, яке полягає у наданні права володіння і користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, площею 2,1037 га, кадастровий номер 5324087705:05:007:0075, розташованої на АДРЕСА_2, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначений договір був розірваний за згодою сторін 18 травня 2021 року.
Рішенням виконавчого комітету Щербанівської сільської ради від 19 травня 2020 року № 9 "Про присвоєння адреси" земельній ділянці площею 2,1037 га з кадастровим номером 5324087705:05:007:0075, яка належала ОСОБА_1, присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2020 року у справі № 545/1561/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради задоволено у повному обсязі. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель 03.10), загальною площею 2,1037 га з кадастровим номером 5324087705:05:007:0075, яка знаходиться на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.