Постанова
Іменем України
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 607/1125/22
провадження № 61-17154св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігор Зіновійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігор Зіновійович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2023 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Дикун С. І., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року Акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (далі - АТ"КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30 квітня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мартюком І. З. за реєстровим № 282, предметом якого є нерухоме майно, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 6125287500:01:018:0023, площею 0,10 га, що розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
На обґрунтування заявлених вимог банк зазначав, що оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений фактично після прийняття Верховним Судом постанови від 18 грудня 2019 року у справі № 607/11446/16-ц за позовом банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, якою позов задоволено. Звернено стягнення на земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, для задоволення вимог ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" за кредитним договором від 07 серпня 2008 року в сумі 124 312,21 дол. США, шляхом проведення публічних торгів на предмет іпотеки у межах процедури виконавчого провадження та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.
Позивач вважає, що оспорюваний правочин укладений на шкоду майновим правам та інтересам банку, спрямований на уникнення виконання цивільно-правових зобов`язань ОСОБА_1 перед банком та ухилення від виконання судового рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 07 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладення ОСОБА_2 спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також договору купівлі-продажу житлового будинку, який розміщений на цій земельній ділянці, були спрямовані на реалізацію власних прав та інтересів, зокрема права на придбання земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку для власного проживання та проживання його сім`ї, а не на завдання шкоди матеріальним правам та інтересам позивача чи сприяння ОСОБА_1 уникнути цивільно-правової відповідальності перед позивачем та виконання судового рішення. Укладення спірного договору не порушує прав позивача на захист його матеріальних прав, пов`язаних із погашенням заборгованості, яка забезпечена іпотечним майном - земельною ділянкою, яка є предметом спірного договору, оскільки відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у разі, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Тернопільський апеляційний суд постановою від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" залишив без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 27 листопада 2023 року, АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16 та постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16, від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16, 28 березня 2018 року у справі № 761/25942/15, 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19, від 06 грудня 2021 року у справі № 761/40412/19.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, банк посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Оспорюваний договір був укладений після винесення Верховним Судом у справі № 607/11446/16-ц рішення від 18 грудня 2019 року про звернення стягнення на земельну ділянку, яка є предметом оспорюваного договору. Отже, сторони цього правочину мали прихований намір унеможливити подальше звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі постанови Верховного Суду, що є ознакою фраудаторності оспорюваного правочину.
У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Братівника І. В. як представника ОСОБА_2, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. ОСОБА_2 у законний спосіб, за відплатним договором набув у власність земельну ділянку, тому є добросовісним набувачем, а його право на володіння таким майном є непорушним і захищається законом. Укладення спірного договору не порушує прав позивача на захист його матеріальних прав, пов`язаних з погашенням заборгованості, яка забезпечена іпотечним майном - земельною ділянкою, що є предметом цього договору, оскільки відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного майна навіть, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
20 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року, ухваленим у справі № 607/11446/16-ц, у задоволенні позову ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і є предметом іпотеки, та встановлення способу реалізації земельної ділянки відмовлено.
Верховний Суд постановою від 18 грудня 2019 року касаційну скаргу банку задовольнив, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року скасував. Ухвалив нове рішення, яким позов банку задовольнив, звернув стягнення на вказану земельну ділянку для задоволення вимог банку за кредитним договором від 07 серпня 2008 року в сумі 124 312,21 дол. США шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження та встановив початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності. Стягнув з ОСОБА_1 на користь банку 4 547,40 грн судових витрат.
30 квітня 2020 року між представником ОСОБА_1, яка була власником земельної ділянки, і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, ціна договору - 53 000,00 грн.
Відомості про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 160607861252).
30 квітня 2020 між представником ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, а саме: цегляний будинок з мансардою та підвалом, зазначено в плані під літ. "А";. загальною площею 290,5 кв. м, житловою площею 147,6 кв. м, і септик під літ. "С", які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).