ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/730/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго",
представник позивача - Пихтіна Ю.А., адвокат (довіреність від 01.01.2024 № 29-14/48); Данілова Н.Н., адвокат (довіреність від 01.01.2024 № 29-14/13),
відповідач Комунальне підприємство "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,
представник відповідача - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023 (головуючий суддя Білоусов С.М.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 (головуючий суддя Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.)
у справі № 917/730/23
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - Господарство, позивач)
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Підприємство, відповідач)
про визнання укладеними пунктів договору.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Господарство 04.05.2023 звернулось до суду з позовом до Підприємства про визнання укладеним пункту 33 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 № 8515 (далі - Договір) у редакції, наведеній в позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- спірний пункт Договору полягає у застосуванні позивачем до відповідача двоставкових тарифів, встановлених рішенням пленарного засідання шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30.09.2022 № 477, зазначені тарифи не підвищувалися з встановлення їх рішенням пленарного засідання сьомої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 21.10.2021 № 286;
- оскільки рішенням № 286 тарифи встановлені на період з 01.11.2021 до 30.09.2022, а позивачу необхідно працювати та здійснювати свою основну діяльність, яка може бути реалізована тільки на підставі встановлених тарифів.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" (набрала чинності 04.05.2022), протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022;
- відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX (набрання чинності 19.08.2022) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води;
- застосування позивачем тарифів на послуги з постачання теплової енергії до відповідача, не може перевищувати рівень тарифів, що застосовувалися до них станом на 24.02.2022, однак Господарства фактично застосувало у наданому проекті Договору, а саме, у пункті 33 Договору, підвищений (двоставковий тариф) до Підприємства в період дії заборони на підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Господарство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на те, що при ухвалені оскаржуваних рішень судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 15.07.2019 у справі № 917/743/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18, від 03.07.2019 у справі № 917/2094/21, від 25.05.2023 у справі № 910/16781/21, від 22.08.2023 у справі № 910/4109/22, від 18.07.2021 у справі № 826/2426/16, від 30.06.2020 у справі № 712/12303/15-а, від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20 щодо застосування статті 144 Конституції України, статей 189-191 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини третьої статті 6, статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", підпункту 9 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 308, статей 10-13 Закону України "Про ціни та ціноутворення", статей 15, 20 Закону України "Про теплопостачання" у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-ІХ (зі змінами) у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.04.2024 № 32.2-01/542 у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 917/730/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкова Т.М.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги в частині оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Господарство у касаційній скарзі посилається на те, що при ухвалені оскаржуваних рішень судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 15.07.2019 у справі № 917/743/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18, від 03.07.2019 у справі № 917/2094/21, від 25.05.2023 у справі № 910/16781/21, від 22.08.2023 у справі № 910/4109/22, від 18.07.2021 у справі № 826/2426/16, від 30.06.2020 у справі № 712/12303/15-а, від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20 щодо застосування статті 144 Конституції України, статей 189-191 ГК України, частини третьої статті 6, статті 632 ЦК України, частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", підпункту 9 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 308, статей 10-13 Закону України "Про ціни та ціноутворення", статей 15, 20 Закону України "Про теплопостачання" у подібних правовідносинах.
Проаналізувавши зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у справах, на які посилається Господарство у касаційній скарзі та у даній справі, що переглядається не є подібними, скільки у даній справі судами було застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" та Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", тобто правовідносини у даній справі виникли під час дії вказаних правових актів, у той час як, у справах які наведені у касаційній скарзі правовідносини сторін виникли до набрання чинності таких правових актів і тому суди при їх розляді не застосовували відповідні правові акти.
Що ж до визначення подібності правовідносин у справах, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Також як підставу для подання касаційної скарги Господарством визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-ІХ (зі змінами) у подібних правовідносинах.
З приводу цього Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.
Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 24.02.2022 для споживачів м. Кременчука категорії "інші споживачі" в тому числі для КП "Теплоенерго" діяв одноставковий тариф, який складав 5 637,16 грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 № 1867 "Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01.01.2022".