ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 903/561/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької районної військової адміністрації Волинської області
на рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі
за позовом Ківерцівської міської ради
до Луцької районної військової адміністрації Волинської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Фонд державного майна України,
2) Луцька районна рада Волинської області,
3) державний реєстратор Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області Олімпіюк Сергій Володимирович,
4) державний реєстратор Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області Маціюк Катерина Сергіївна,
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Кушнірук А. В., відповідача - Рогатюк Я. В., Шкода С. І. та представник Фонду державного майна України - Ломако Є. О.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У червні 2023 року Ківерцівська міська рада (далі - позивач та/або Міськрада) звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Луцької районної державної адміністрації (далі - Луцька РДА та/або відповідач) в якому просила:
- витребувати об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю /А-3/ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2440222207218) загальною площею 1202,7 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, із чужого незаконного володіння Луцької РДА на користь Ківерцівської міської територіальної громади в особі Міськради;
- витребувати об`єкт нерухомого майна - гаражі /Б-1/ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2452047007218) загальною площею 442,5 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, з чужого незаконного володіння Луцької РДА на користь Ківерцівської міської територіальної громади в особі Міськради.
1.2. Позивач на обґрунтування позовних вимог зазначив, що адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20 у м. Ківерцях, Волинської області, фактично є комунальною власністю Ківерцівської міської територіальної громади в силу приписів Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (далі - постанова КМУ № 311), рішення Виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 24.12.1991 № 260 "Про розмежування майна між суб`єктами комунальної власності" (далі - рішення від 24.12.1991 № 260) та рішення Виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів від 23.01.1992 № 5 "Про розмежування майна між суб`єктами комунальної власності" (далі - рішення від 23.01.1992 № 5) незалежно від того, в чиє управління воно було передане та в кого останнє перебувало на балансі.
Із посиланнями на положення статті 142 Конституції України, статей 2, 318, 328, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 59, 60, пункту 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивач наголошує на тому, що Луцька районна рада після припинення Ківерцівської районної ради як юридичної особи, але не пізніше 1 липня 2021 року була зобов`язана передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, зокрема, адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20 у м. Ківерцях, Волинської області, власником яких була ліквідована Ківерцівська районна рада та які були передані в управління Ківерцівської районної державної адміністрації (далі - Ківерцівська РДА). Однак в силу невідомих Міськраді причин, вказане адміністративне приміщення та гаражі були спочатку незаконно включені до складу державної власності, а згодом зареєстровані за Луцькою РДА.
Позивач наголошував на тому, що неодноразово звертався до Фонду державного майна України, Ківерцівської РДА та Луцької РДА, інших органів державної влади з вимогою повернути спірне нерухоме майно, однак будь-яких конкретних дій з приводу повернення цього майна вчинено не було.
1.3. Ухвалою місцевого господарського суду від 07.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Фонд державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) (далі - ФДМУ);
2) Луцьку районну раду Волинської області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 53, код ЄДРПОУ 23250933);
3) державного реєстратора Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області Олімпіюка Сергія Володимировича (45656, Волинська область, Луцький район, село Городище, вулиця Шкільна, будинок 35);
4) державного реєстратора Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області Маціюк Катерину Сергіївну (45656, Волинська область, Луцький район, село Боратин, вулиця Центральна, будинок 15).
1.4. У відзиві на позовну заяву відповідач позову не визнав та зазначав про помилковість висновків позивача щодо преюдиційності обставин, встановлених у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 903/933/21. Крім цього, відповідач звертав увагу на те, що: позивачем не доведено порушення його прав з боку Луцької РДА, оскільки матеріали позовної заяви не містять документальних доказів на підтвердження права власності саме міської територіальної громади (Міськради) на спірні об`єкти нерухомого майна; позивач помилково ототожнює правовий режим об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст району (власність району) із правовим режимом об`єктів комунальної власності певної територіальної громади (власність Міськради); спірне нерухоме майно не було включено до жодного із переліків майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Ківерцівського району, що затверджувались Ківерцівською районною радою і як наслідок, до переліку майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Луцького району (після ліквідації районів); будь-яких підтверджень того, що рішення від 24.12.1991 № 260 та від 23.01.1992 № 5 були реалізовані позивачем не надано; датовані 1991- 1992 роками документи, на які посилається позивач на обґрунтування приналежності йому спірного майна, містять загальний характер та не стосуються конкретно майна, яке на даний час перебуває у власності держави в особі відповідача; позивач не надав документів, які б підтверджували приналежність спірних об`єктів нерухомого майна до комунальної власності міської територіальної громади, зокрема, рішення ради відповідного рівня про його будівництво, інформації про те, з якого бюджету здійснювалось фінансування, та акта введення його в експлуатацію, а у випадку передачі такого майна з державної в комунальну власність - відповідного акта прийому-передачі, як того вимагає Закон України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності"; відповідач вважає, що набув спірне майно правомірно, що підтверджується відповідними документами та фактом державної реєстрації відповідного речового права.
Серед іншого, у відзиві на позов відповідач посилався на рішення Луцької районної ради Волинської області від 15.12.2020 № 1/9 "Про початок реорганізації Горохівської, Ківерцівської, Рожищенської, Маневицької районних рад Волинської області шляхом приєднання до Луцької районної ради Волинської області", відповідно до пункту 2 якого Луцька районна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Горохівської, Ківерцівської, Рожищенської районних рад.
1.5. ФДМУ у поясненнях на позовну заяву зазначав, що його дії стосовно внесення даних до Єдиного реєстру об`єктів державної власності (далі - Реєстр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467, залежать виключно від дій суб`єктів управління та ґрунтуються на поданій суб`єктом управління до ФДМУ інформації про об`єкти державної власності. На даний час в Реєстрі обліковується державне нерухоме майно, зокрема, адміністративна будівля площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20 у м. Ківерцях, Волинської області, яке перебуває на балансі Луцької РДА. ФДМУ просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 у справі № 903/561/23 (суддя Дем`як В. М.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 (Юрчук М. І. - головуючий, судді: Тимошенко О. М., Крейбух О. Г.) позов задоволено; витребувано об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю /А-3/ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2440222207218) загальною площею 1202,7 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, з чужого незаконного володіння Луцької РДА на користь Ківерцівської міської територіальної громади в особі Міськради; витребувано об`єкт нерухомого майна - гаражі /Б-1/ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2452047007218) загальною площею 442,5 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, з чужого незаконного володіння Луцької РДА на користь Ківерцівської міської територіальної громади в особі Міськради.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що внаслідок розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) на підставі рішення уряду та органів місцевого самоврядування спірні приміщення виконкому районної ради передані у комунальну власність - власність району. При цьому майновий комплекс виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів, його відділів і управлінь включав, зокрема, і адміністративне приміщення (будівлю) загальною площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20 у м. Ківерцях, Волинської області, що не заперечується та визнається сторонами. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Правонаступник районної ради ліквідованого Верховною Радою України району, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов`язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.
Таким чином, Луцька районна рада після припинення Ківерцівської районної ради як юридичної особи, але не пізніше 01 липня 2021 року, була зобов`язана передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, зокрема і спірне нерухоме майно, власником якого була ліквідована Ківерцівська районна рада, та які були передані в управління Ківерцівської РДА.
Зважаючи на те, що рішення від 23.01.1992 № 5 не скасоване і є чинним, спірні приміщення на момент припинення Ківерцівської районної ради перебували у комунальній власності відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст колишнього Ківерцівського району і повинні бути переданими правонаступнику відповідно до пункту 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Таким чином, спірне майно не вибувало із комунальної власності, а було в подальшому протиправно набуто у власність Луцькою РДА.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 903/561/23, Луцька районна військова адміністрація Волинської області звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує, що при винесенні оспорюваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права, зокрема, положення статті 76 ГПК України, статей 387- 390 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 30.11. 2022 у справі № 522/14900/19, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19, від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц, від 10.06.2020 у справі № 906/585/19, від 23.05.18 у справі № 916/1166/17, від 10.06.2019 у справі № 903/581/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 02.11.2016 у справі № 522/10652/15-ц.
Крім цього, скаржник зазначає, що судами не було дотримано вимоги, передбачені пунктами 34, 35, 36, 43 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів.
У контексті наведених доводів скаржник, серед іншого, акцентує увагу на тому, що господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що: адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані за адресою: вул. Незалежності, 20 м. Ківерці, Волинська область, не були включені до жодного із переліків майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Ківерцівського району, що затверджувались Ківерцівською районною радою і, як наслідок, до переліку майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Луцького району (після ліквідації районів), натомість зазначене нерухоме майно за даними ФДМУ обліковувалось і обліковується у Реєстрі, суб`єктом управління щодо якого є місцева державна адміністрація; обставини реального утримання спірного нерухомого майна (ким, за чий рахунок), в якому розташовувалась реорганізована Ківерцівська РДА, договір оренди від 20.08.2004, який був укладений між Ківерцівською РДА (яка була орендодавцем) та Ківерцівською районною радою (яка була орендарем), рахунки про сплату орендарем комунальних послуг та послуг з утримання адміністративного приміщення; а також те, що видатки на утримання спірного майна не планувалися і не здійснювалися ні з бюджету Ківерцівської районної ради, ні з бюджету Міськради, а планувались і планюються у кошторисах реорганізованої Ківерцівської РДА (на даний час Луцької РДА) та здійснювались і здійснюються за рахунок державного бюджету з наступним відображенням у фінансовій та бюджетній звітності, що подається до Державної казначейської служби України.
Луцька районна державна (військова) адміністрація набула права державної власності на оспорювані об`єкти нерухомого майна як правонаступник реорганізованої Ківерцівської РДА на підставі передавального акта, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 02.04.2021 № 161 "Про затвердження передавальних актів" та даних Реєстру, сформованих ФДМУ.
Звертаючи увагу на положення статей 328, 329 ЦК України, скаржник зазначає, що, надаючи правову оцінку рішенню Міськради від 05.02.2021 № 5/2 "Про надання згоди на безоплатне прийняття нерухомого майна державної власності до комунальної власності Ківерцівської міської територіальної громади", яким остання надавала згоду на прийняття спірного нерухомого майна державної власності до комунальної власності, отже, тим самим визнавала, що вказане майно є державним та рішенню від 21.07.2023 № 28/20 "Про надання згоди на безоплатне прийняття нерухомого майна до комунальної власності Ківерцівської міської територіальної громади" судами попередніх інстанцій не було враховано положення статті 3 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", а саме, що ініціатива щодо передачі об`єктів права державної власності виходить відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном. При цьому посилання судів на положення вказаного Закону не можна вважати його врахуванням, оскільки насправді положень вказаного Закону вони не застосували, адже належним чином не оцінили усі наявні у матеріалах докази, з яких можна було встановити обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, що пов`язаний із витребування майна із чужого незаконного володіння. Отже, до спірних правовідносин належні до застосування норми Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" застосовані не були, що в силу частин 1, 3 статті 311 ГПК України вважається неправильним застосуванням норм матеріального права і є підставою для скасування судових рішень.
Хибним, на думку скаржника, є твердження судів про наявність у Міськради права власності на спірне нерухоме майно з підстав його розміщення на земельній ділянці, розташованій на території міської територіальної громади, оскільки чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості (а не навпаки), що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій прояв у положеннях статті 377 ЦК України та статей 92, 120, 123 Земельного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суд від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16). Отже, розташування земельної ділянки в межах населеного пункту не визначає її приналежність виключно до комунальної власності та не встановлює автоматичної приналежності об`єкта нерухомості до комунальної власності.
Водночас скаржник зауважує, що зазначена у рішенні суду земельна ділянка не є сформованою (не визначений кадастровий номер), а отже, її розташування в межах населеного пункту визначає Міськраду лише як суб`єкта, уповноваженого на її формування та розпорядження нею, відповідно до вимог чинного законодавства.
За твердженням скаржника, помилкового висновку дійшла також колегія суддів апеляційного суду і про те, що дії державного реєстратора (не зазначено якого) стосовно прийняття рішення про вчинення реєстрації права державної власності на спірне приміщення за Луцькою РДА суперечать нормам статті 10, пунктам 3, 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 44 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, чим порушено права комунальної власності Ківерцівської районної ради. Так, у матеріалах справи наявне рішення Луцької районної ради Волинської області від 15.12.2020 № 1/9 "Про початок реорганізації Горохівської, Ківерцівської, Рожищенської, Маневицької районних рад Волинської області шляхом приєднання до Луцької районної ради Волинської області". Дане рішення слугує підтвердженням того, що на момент проведення державним реєстратором реєстраційних дій за заявою Луцької РДА Ківерцівська районна рада припинила здійснювати публічно-владні повноваження як орган місцевого самоврядування. Отже, вчинені Луцькою РДА дії, так як і дії державного реєстратора, не могли призвести до протиправного позбавлення права комунальної власності останньої.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.
Ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а тим більше тлумачити факт державної реєстрації як підставу виникнення такого права є логічною та юридичною помилкою, намаганням підмінити поняття причини та наслідку.
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17).
Витребування майна в порядку віндикації є спором про право і не підлягають дослідженню судами в рамках даної справи владні управлінські рішення та дії державних реєстраторів (у висновках судів попередніх інстанцій описано дії лише одного державного реєстратора, хоча у справу залучено двох), які у межах спірних правовідносин діють як суб`єкти владних повноважень.
Крім того, відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь- яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які не відповідають умовам мотивованості (обґрунтованості), що потягло за собою ряд негативних наслідків для учасників справи. Зокрема, для Луцької районної державної (військової) адміністрації постановлення немотивованого (не достатньо мотивованого) рішення означає, що доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином оцінені судами попередніх інстанцій, що, у свою чергу, призвело до позбавлення її як законного володільця права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.
3.4. Міськрада у відзиві просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, нерухоме майно, яке є предметом спору в даній справі - адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20 у місті Ківерцях, Волинської області, побудовані в 1979 році, що підтверджене Технічними паспортами на об`єкти нерухомого майна реєстрові номери 799-2015, 800-2015, 801-2015, виготовленими Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Буд Проєкт" 07.12.2015.
Власником/фондоутримувачем у свідоцтвах визначено Ківерцівську РДА. Державна реєстрація власності/свідоцтво про право власності на той час вчинена не була.
Постановою КМУ № 311 затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), і установлено, що загальнодержавною власністю є державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності. Зобов`язано міністерства та відомства України, а також органи, які уповноважені управляти державним майном, здійснити передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно з переліком.
У пункті 3 постанови КМУ № 311 визначено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.
Так, на виконання постанови КМУ № 311 рішенням від 24.12.1991 № 260 з огляду на пропозиції міськрайвиконкомів було затверджено переліки майна, яке передається у власність області, районів та міст обласного підпорядкування.
Відповідно до пунктів 3.1- 3.3 зазначеного рішення від 24.12.1991 № 260 державне майно, крім майна, яке належить до обласної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Розмежування майна між власністю районів та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних рад народних депутатів з участю виконкомів міських (районного підпорядкування), селищних і сільських рад народних депутатів. Передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої, здійснюється безоплатно відповідно до порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 385 "Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд".
Зазначеним рішенням від 24.12.1991 № 260 затверджено переліки майна, що передається у власність області, районів та міст обласного підпорядкування.
Із наявного у справі переліку майна вбачається, що у власність міст обласного підпорядкування було передано майнові комплекси виконкомів районних рад народних депутатів у Волинській області, їх відділів та управлінь, районні бюджети. Відповідно до переліку майна, що передається у власність районів, включено майно і фінанси виконкомів місцевих Рад народних депутатів. Зміст перших і других аркушів зазначених переліків в тому форматі, як вони надані суду, є очевидно суперечливим, зокрема, щодо передачі містам обласного підпорядкування районних бюджетів та майнових комплексів виконкомів районних рад народних депутатів і навпаки - передачі бюджетів міст обласного підпорядкування у власність районів, що може свідчити про помилку у форматуванні переліків, які вже передані до Державного архіву.
Разом з тим зміст переліків, затверджених рішенням від 24.12.1991 № 260, підтверджує, що майновий комплекс виконкому районної Ради народних депутатів не належить до загальнодержавної (республіканської) власності.
У подальшому, 23.01.1992 Виконавчий комітет Ківерцівської районної ради народних депутатів Волинської області на виконання постанови КМУ № 311 та рішення від 24.12.1991 № 260 прийняв рішення № 5, яким затвердив переліки майна, яке передається у власність району, міської, селищних та сільських Рад народних депутатів.
З вказаного рішення від 23.01.1992 № 5 та переліку майна, що передається у власність району, вбачається, що майно Виконкому Ківерцівської районної ради народних депутатів, його відділів та управління, районний бюджет передано у власність району.
Таким чином, внаслідок розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю на підставі рішення уряду об`єкти нерухомого майна передані до комунальної власності - власності адміністративно-територіальних одиниць.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до розпорядження представника Президента України від 04.05.1992 № 12 у зв`язку із утворенням Ківерцівської РДА припинено діяльність Виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів. Визначено, що Ківерцівська РДА є правонаступником Виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів щодо прийнятих ним рішень, взятих зобов`язань та покладених на нього законодавством обов`язків. При цьому майно Виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів, а також майно, що належить до комунальної власності району, передано в управління Ківерцівської РДА, яке перебувало в неї на балансі до припинення діяльності.
Внаслідок такої передачі майна Виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів, а також майна, що належить до комунальної власності району, передача спірного приміщення з комунальної до загальнодержавної (республіканської) власності не відбулась.
Так, майно, передане в управління і без конкретного переліку, тоді як на передачу власності має бути рішення власника або уповноваженого ним органу.
У подальшому Ківерцівська РДА була реорганізована шляхом приєднання до Луцької РДА на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" та постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321 "Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також право наступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються".
Згідно з передавальними актами, затвердженими розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 02.04.2021 № 3161 правонаступникові майна, прав та обов`язків Ківерцівської РДА - Луцькій РДА передано до сфери управління державне майно.
Матеріалами справи підтверджено, що Луцька РДА звернулася до ФДМУ з листом від 23.03.2021 № 563/19/2-21 щодо надання витягу з Реєстру про нерухоме майно, зокрема розташоване за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область.
ФДМУ на вказаний запит листом від 29.06.2021 № 10-15-145 повідомив, що витяг за встановленою формою щодо окремого об`єкта відповідно до пункту 9 Порядку та умов користування Єдиним реєстром об`єктів державної власності, затвердженого наказом від 23.03.2005 № 622, надав зауваження, зазначивши, зокрема, що суб`єктом управління до ФДМУ надані не в повному обсязі відомості стосовно майна, відомості щодо інвентарного номера, площі забудови майна, які зазначені у запиті, не збігаються з даними, що надані суб`єктом управління до Реєстру, не оновлювалися відомості щодо дати проведення інвентаризації/розрахунку первісної (переоціненої) і залишкової вартості основних засобів та їх вартісних показників, та повідомлено Луцьку РДА про необхідність вжиття заходів щодо усунення розбіжностей та надання до ФДМУ зазначених відомостей про майно з метою внесення їх до Реєстру в установленому порядку та відповідно до вимог нормативно-правових актів.
Луцька РДА звернулася з листом до Управління економічного розвитку та торгівлі Волинської обласної держаної адміністрації, в якому просила внести відомості про державне майно згідно з формою 2б, затвердженою наказом ФДМУ від 03.02.2006 № 197, до автоматизованої системи "Юридичні особи". Додатком була форма 2б з відомостями, зокрема, про адміністративну будівлю площею 1202, кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область.
У подальшому листом від 13.07.2021 № 1624/22/2-21 Луцька РДА повторно звернулася до ФДМУ з проханням надати витяг з Реєстру щодо державного майна, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область.
Матеріалами справи підтверджується, що на вказаний запит ФДМУ листом від 27.09.2021 № 10-15-22474 були надані: витяги з Реєстру щодо окремого нерухомого державного майна, зокрема, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, - вже після вчинення державної реєстрації прав та їх обтяжень державним реєстратором.
Реєстраторами Городищенської та Боратинської ОТГ було зареєстровано право державної власності на вказані об`єкти за Луцькою РДА, зокрема, адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20, у місті Ківерцях, Волинської області.
Ураховуючи наведені обставини, Міськрада звернулася до місцевого господарського суду з позовом у цій справі, наголошуючи, що спірне нерухоме майно є комунальною власністю Ківерцівської міської територіальної громади.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.
5.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (стаття 142 Конституції України).
Відповідно до статті 2 ЦК України територіальні громади є учасниками цивільних відносин та можуть виступати суб`єктами права власності.
Згідно із статтею 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим законно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом (стаття 328 ЦК України).
Частиною 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.