ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2024 року
м. Київ
справа № 690/455/19
провадження № 51-994 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
представника потерпілої ОСОБА_8,
потерпілої ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 29 липня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, а також захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201825014000234, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Звенигородка Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ), громадянина України, раніше неодноразово судимого: 20 червня 2017 року Звенигородським районним судом Черкаської області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. (який сплачений); 22 червня 2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.4 ст.407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком тривалістю два роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.296, п.6,12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289, ч.4 ст.187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 29 липня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за:
- ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді шести років позбавлення волі;
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення більш суворим покаранням за ч.4 ст.296 КК України, призначеного за цим вироком, менш суворого покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2018р., ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
- п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна,
- ч.3 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років з конфіскацією майна,
- ч.4 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з конфіскацією майна,
- ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст.71, ст.72 КК України за сукупністю вироків, шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з моменту затримання, з 20 квітня 2019 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання зараховано період попереднього ув`язнення з 16 березня 2018 року по 14 червня 2018 року з розрахунку день за день.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_11, судові рішення щодо якого не оскаржуються.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що 19.04.2019 близько 04:00год. ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_11, діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, знаходячись по АДРЕСА_2 , перебуваючи в салоні автомобіля марки "КІА RІО" д.н.з. НОМЕР_1, реалізуючи умисел, направлений на вбивство водія зазначеного транспортного засобу - ОСОБА_12, з корисливих мотивів, з метою заволодіння належного потерпілій автомобіля та іншим її майном, зокрема грішми, здійснили напад на потерпілу, а саме здійснили з пістолета МР - 371, промисловий № НОМЕР_2, переробленим саморобним способом для стрільби патронами до пістолету конструкції Макарова, два постріли в район правого стегна та в район правої завушної ділянки голови ОСОБА_12 . Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на вбивство ОСОБА_12, з корисливих мотивів, перебуваючи поза межами вищевказаного автомобіля, здійснили ще один постріл з невстановленої досудовим слідством вогнепальної зброї, калібру до 8 мм, в потиличну ділянку голови ОСОБА_13 . Внаслідок чого, потерпілій заподіяно тяжкі тілесні ушкодження від яких вона загинула на місці. Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 заволоділи грішми в сумі 1300 гривень та автомобілем "КІА RІО" д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 233027,20 гривень, шляхом повороту ключа, який знаходився в замку запалювання ОСОБА_6 запустив двигун вищевказаного автомобіля та разом з ОСОБА_11 (який знаходився на передньому пасажирському сидінні) на вказаному автомобілі перевезли тіло потерпілої ОСОБА_12 на територію недіючого заводу по АДРЕСА_2, де залишили, прикидавши будівельним сміттям. Потім поїхали за адресою: АДРЕСА_3 за адресою проживання ОСОБА_14 де залишили вказаний вище транспортний засіб.
Також, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час і дату, за невстановлених обставин, без передбаченого законом дозволу придбав пістолет МР-371, промисловий № НОМЕР_2, переробленим саморобним способом для стрільби патронами до пістолету конструкції Макарова, калібру 9х18 мм ПМ, який являється вогнепальною зброєю та придатний для здійснення пострілів 9 мм патронами до пістолету конструкції Макарова (ПМ), а також 10 патронів до нього, які являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - 9 мм, патронами до пістолету конструкції Макарова (ПМ), придатними для стрільби, які ОСОБА_6 зберігав до 20.04.2019 за адресою свого проживання: АДРЕСА_1, коли під час обшуку були виявлені та вилучені працівниками поліції.
Крім того, ОСОБА_6, 09.03.2018 о 22:00 год., знаходячись біля приміщення гаражу № НОМЕР_3 на території гаражного кооперативу по АДРЕСА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, здійснив постріл із вогнепальної зброї - самозарядного пістолету, переробленого саморобним способом з сигнального пістолету моделі МР-371, приклавши його дульним зрізом до скла автомобіля "Ford Tranzit" д.н.з. НОМЕР_4, який належить ОСОБА_15 та у якому на момент пострілу перебував ОСОБА_16 . Внаслідок чого, пошкоджено автомобіль "Ford Tranzit", а ОСОБА_16 спричинено наскрізне вогнепальне поранення нижньої третини правого стегна, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Також, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням день, час, місці та спосіб, без передбаченого законом дозволу умисно придбав, а в подальшому в АДРЕСА_5 носив до 06:00 год. 11.03.2018 без передбаченого законом дозволу самозарядний пістолет, перероблений саморобним способом з сигнального пістолету моделі МР-371, призначеного для імітування стрільби з використанням капсулів типу "Жевело", який являється короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю, придатною для проведення неодноразових пострілів патронами калібру 9х18мм, відстріляні снаряди з якого володіють достатньою здатністю.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі з доповненнями, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та суворість призначеного йому покарання, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Не погоджується з правовою кваліфікацією його дій за ч.4 ст.187 КК України та п. п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України тому, що не доведено наявність у нього умислу на заволодіння майном потерпілої, а також факт попередньої змови із ОСОБА_11 на вчинення розбійного нападу та вбивства з корисливих мотивів.
Вказує, що місцевий суд безпідставно не призначив комісійну судову медичну експертизу з метою встановлення хто із засуджених спричинив потерпілій вогнепальні поранення, а також не допитав експерта ОСОБА_17, який проводив експертизу трупа.
Скаржиться, що призначені адвокати здійснювали неефективний захист під час досудового слідства та судового розгляду, з адвокатом ОСОБА_10 мав лише одну зустріч у слідчому ізоляторі. Апеляційний суд необґрунтовано відмовив у клопотаннях щодо встановлення факту неналежного захисту.
Вважає призначене за п. п. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі незаконним та неконституційним, яке суперечить міжнародній судовій практиці, а також рішенню Конституційного Суду України №6-р (ІІ)/2021 від 16.09.2021, з урахуванням якого, на думку засудженого, суд повинен був призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Посилається на те, що апеляційний розгляд здійснено незаконним складом суду, оскільки головуючий суддя ОСОБА_18 у складі колегії переглядав в апеляційному порядку ухвалу місцевого суду про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 20.07.2021.
Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, відповідей на них не дав.
В решті наводить доводи, які стосуються оскарження фактичних обставин справи та дає власну оцінку доказам.
Захисник ОСОБА_10 у своїй касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення вимог КПК України, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та просить призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний перегляд вироку здійснено формально тому, що всупереч вимог статей 370, 419 КПК України доводи апеляційної скарги сторони захисту належним чином не перевірено та не дано на них відповіді.
Позиції інших учасників судового провадження
Від представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 надійшли заперечення, у яких він, посилаючись на безпідставність доводів, викладених у касаційних скаргах сторони захисту, просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Аналогічну позицію підтримали потерпіла та її представник в суді касаційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 вимоги касаційних скарг підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг сторони захисту, заперечувала проти їх задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, крім іншого, наводить доводи, які стосуються оскарження фактичних обставин справи та дає власну оцінку доказам що, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах сторони захисту, Суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Висновки суду про доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 289 КК України, та кваліфікація його дійу цій частині, в касаційному порядку не оскаржуються.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В ході судового провадження засуджений ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 та п. 6, п.12 ч. 2 ст.115 КК України не визнав, виклавши при цьому свою версію події, яка судом була спростована на підставі ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах.
Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, та правильність кваліфікації його дій, суд першої інстанції зробив із додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10, в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
Доводи засудженого ОСОБА_6 про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 4 ст.187 та п. п. 6, 12 ч. 2 ст.115 КК України, оскільки не доведено наявність у нього умислу на заволодіння майном потерпілої, а також факт попередньої змови із ОСОБА_11 на вчинення розбійного нападу та вбивства з корисливих мотивів, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Вчинене з корисливих мотивів умисне вбивство (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України) кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також, коли виник корисливий мотив-до початку чи під час вчинення цього злочину.
Умисне вбивство визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України), якщо у позбавленні життя потерпілого брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і більше особи. Кожна з осіб, які з умислом на вбивство завдали потерпілому поранення, незалежно від того, яке з поранень виявилося безпосередньою причиною смерті потерпілого, повинні відповідати за умисел на вбивство як співвиконавці.
Співвиконавцями умисного вбивства повинні визнаватися також ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, будучи об`єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу.