Постанова
Іменем України
29 березня 2024 року
м. Київ
справа № 336/1265/21
провадження № 61-8635св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог банк зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 13 березня 2019 року, відповідно до якої позивач встановив відповідачу кредитний ліміт та видав карту для користування ним. АТ КБ "Приватбанк" повністю виконав вимоги договору, надавши ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти. Але у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором щодо регулярного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 19 січня 2021 року має заборгованість у загальному розмірі - 760 726,70 грн, яка складається з наступного: 692 810,50 грн - заборгованість за кредитом; в т. ч.: 569 266,45 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 123 544,05 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 34 528,97 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 33 387,23 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
АТ КБ "ПриватБанк" просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 760 726,70 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2023 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що за клопотанням представника відповідача ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2021 року зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" надати, зокрема, оригінал анкети-заяви ОСОБА_1 від 13 березня 2019 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, копія якої міститься в матеріалах справи. В процесі розгляду справи, 04 жовтня 2022 року задоволено клопотання представника позивача та в судовому засіданні оголошено перерву, надано час для виконання ухвали суду від 16 грудня 2021 року. Оскільки, на час ухвалення рішення у даній справі, позивачем не надано витребуваний судом оригінал анкети-заяви ОСОБА_1, цей письмовий доказ не береться судом до уваги. Враховуючи, що саме заява-анкета згідно позову є доказом згоди відповідача на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, на підставі яких розраховано заборгованість, суд вважав не доведеними вимоги позивача та відмовив в задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2023 року у цій справі скасовано.
Позов АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором, оформленим анкетою-заявою від 13 березня 2019 року, за тілом кредиту за період з 13 березня 2019 року по 19 січня 2021 року в сумі 161 091,47 грн. В стягненні іншої частини заборгованості відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в сумі 6 040,65 грн.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в заяві від 13 березня 2019 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про узгодження процентної ставки за кредитом, як й інші істотні умови, притаманні кредитному договору. Доводи позивача, наведені ним в позовній заяві та в розрахунку позовних вимог про узгодження між сторонами договору розміру процентної ставки та інших нарахувань, документально не підтверджені.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості по відсоткам, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infiniti, VISA Signature та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Витягами з Тарифів та з Умов відповідач ознайомився та погодився, підписуючи заяву від 13 березня 2019 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі та порядку нарахування.
За змістом анкети-заяви її підписанням клієнт погоджується, що згідно зі статтею 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "Приватбанк", які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник яких він отримав шляхом самостійного роздрукування.
Але роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Крім того, банк не пересвідчився, чи дійсно клієнт зробив таку роздруківку та ознайомився зі вказаними документами.
Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Наданий позивачем Витяг з Умов та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З урахуванням вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду та обставин цієї справи, колегія вважає, що надані банком документи, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі процентну ставку за кредитом, будь-які комісії та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
Що стосується висновків суду про те, що копію анкети-заяви теж не можна враховувати як допустимий доказ, оскільки банком не було надано її оригіналу, то колегія з ними не погоджується з огляду на наступне.
Суд першої інстанції не прийняв до увагу копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, оскільки банком не було надано на вимогу суду її оригінал.
Між тим, суд не вмотивував, в чому полягав його сумнів або сумнів сторони відповідача щодо відповідності цієї копії анкети-заяви оригіналу. Тож, не сам по собі факт ненадання оригіналу документу є підставою для його неврахування при розгляд цивільної справи, а наявність обґрунтованого сумніву щодо невідповідності поданої копії її оригіналу, чого судом встановлено не було.
З цього приводу в апеляційній скарзі банком наводиться відповідне обґрунтування, яке колегія визнає спроможним, виходячи з такого.
Встановлено, що суд витребував у банку оригінали анкети-заяви та паспорту споживчого кредитування, щодо яких відповідач заперечував їх підписання.
Вказані документи були підписані клієнтом ОСОБА_1 електронним підписом на планшеті та на паперовому носії не оформлювались.
З цього приводу апеляційний суд зазначив, що підписання електронним підписом на екрані електронного сенсорного пристрою (зокрема, планшеті) відноситься до власноручного цифрового підпису.
Фактично відповідно до частини третьої статті 207 ЦПК України, цифровий підпис - це аналог власноручного підпису, а підписаний в такий спосіб договір прирівнюється до вчиненого у письмовій формі, як це передбачено статтею 1055 ЦК України для кредитних договорів.
Крім того, суд мав дослідити всі наявні у справі докази, а не лише оригінал анкети-заяви, та тільки лише у разі того, що всією їх сукупністю не доводяться вимоги банку, відмовляти у їх задоволенні через недоведеність.
Так, у справі містились, серед іншого, довідки про картки відповідача і про кредитний ліміт, виписка про рух коштів по рахунку відповідача.
Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Мінюсту від 12 квітня 2012 року № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання операцій та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Наявність та розмір заборгованості підтверджуються випискою по особовому рахунку, який згідно пунктів 57, 58 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженої Постановою Національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75, є регістрами, які Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Таким чином, у виписці про рух коштів відображаються всі операції за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1, в т. ч., маються відомості щодо встановленого розміру кредитного ліміту, його зміну, зняття грошових коштів клієнтом, погашення ним заборгованості, поповнення свого рахунку, перекази коштів третім особам та зарахування кошів на його картки від третіх осіб.
Довідкою про видані відповідачу картки доводиться, що ОСОБА_1 є активним клієнтом банку з 2010 року та користується багатьма послугами, має декілька карток з різним строком дії.
З вказаної виписки можна достеменно встановити, що рахунком користувався саме ОСОБА_1, оскільки останньому на карту надходили кошти від третіх осіб, які зазначали його отримувачем, а також сам ОСОБА_1 здійснював як платник відрахування коштів на рахунки третіх осіб, та такі операції мали регулярний характер.
Колегія вважала, що виписка саме і доводить отримання відповідачем кредитних коштів від банку та користування ними, а також здійснені на погашення кредиту платежі.
Таким чином, суд першої інстанції, не перевіривши і не дослідивши всі інші докази, зокрема, вище наведені, та не встановивши фактичні обставини справи, дійшов до неправильного висновку, що банком не доведено наявності договірних відносин з ОСОБА_1, зокрема, надання йому кредитних коштів та використання їх останнім.
Разом з тим, колегія вважає, що договірні відносини є підтвердженими лише щодо фактичного використання відповідачем кредиту, але щодо інших умов, зокрема, щодо комісій, відсотків, порядку погашення та списання кошів з рахунків відповідача, або погашення заборгованості за відсотками та комісіями за рахунок кредиту із подальшим зарахуванням цих коштів знову у тіло кредиту, погодження у письмовій формі між сторонами не відбулось.
В цьому сенсі колегія не бере до уваги паспорт споживчого кредитування, на якому також наголосив банк як на доказі погодження вказаних умов з огляду на таке.
Зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту.
На користь вказаному свідчить те, що цей паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо семи типів кредитного продукту, за якими вказані різні умови. У ньому зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
Окрім того, у цьому паспорті міститься посилання на те, що інформація, зазначена у ньому, зберігає чинність та є актуальною лише до 03 квітня 2019 року. Тобто він укладений лише з метою дотримання банком вимог Закону України "Про захист прав споживачів" щодо переддоговірного ознайомлення клієнта із наявним кредитними продуктами, та не підмінює собою укладення кредитного договору на певних істотних умовах.
До того ж, анкета-заява, підписана відповідачем, не містить посилання на паспорт споживчого кредиту як складову договору.
За вказаних обставин, посилання в апеляційній скарзі на те, що істотні умови договору (процентна ставка за користування кредитними коштами, комісії, порядок списання чи погашення кредиту) погоджено між сторонами підписаними відповідачем документами, колегія суддів вважає безпідставними.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" процентів за користування кредитом та комісії, яка нараховувалась банком та погашалась за кошти відповідача (заборгованість відсутня), оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому колегією перевіряється тільки, чи має відповідач непогашене тіло кредиту.
Саме за випискою про рух коштів можна чітко визначити розмір неповернутого кредиту, відслідкувавши витрати відповідача та вкладені на картрахунок кошти.
У розрахунку банк визначив заборгованість за тілом кредиту станом на 19 січня 2021 року у розмірі 692 810,50 грн.
Шляхом аналізу виписки про рух коштів по картрахунку колегією встановлено, що відповідач активно користувався усіма виданими йому картками протягом тривалого часу, оплачуючи покупки в магазинах, аптеках, поповнюючи мобільний телефон, здійснюючи перекази на картки третіх осіб, а також на його картрахунок надходили регулярні поповнення.
При цьому, колегія перевіряє одночасно заперечення представника відповідача - адвоката Кузьмінова Д. В., що банк безпідставно зарахував 12 червня 2019 року до суми заборгованості 339 580,76 грн, походження яких саме за договором від 13 березня 2019 року не довів.
Встановлено, що у період, який визначений банком як період заборгованості, з 13 березня 2019 року до 19 січня 2021 року відповідач ОСОБА_1 мав одночасно п`ять діючих карток у Приватбанку, якими користувався.
Але колегія не бере до уваги ту заборгованість, яка утворилась до написання анкети-заяви від 13 березня 2019 року, саме на якій банк базує договірні відносини з відповідачем.
У виписці про рух коштів станом на 13 березня 2019 року зазначено, що цією датою відповідачу встановлений кредитний ліміт в сумі 63 000 грн.
Саме з цієї дати колегія враховує всі витрати відповідача та всі надходження на його рахунок як від нього особисто як поповнення карток, так і від третіх осіб. Автоматичні погашення за рахунок коштів відповідача колегія зараховує у фактичне погашення взятих кредитних коштів. Не враховуються колегією проведені списання банком, які відбуваються за рахунок кредитних коштів, оскільки такі погоджені умови між сторонами відсутні, а також тому, що вони спрямовані банком на погашення комісій та відсотків, які неправомірно нараховані. Комісії та відсотки, нараховані банком, колегією також не враховуються.
Також враховуючи, що банк зазначив, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" повернуті відповідачем не в повному обсязі, колегія вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.
За випискою про рух коштів підраховано, що всього відповідачем протягом періоду з 13 березня 2019 року (дата написання анкети-заяви) по 19 січня 2021 року (дата, станом на яку визначено розмір заборгованості банком) здійснено витрат на суму 2 535 253,53 грн. В той же час, на рахунок відповідача за цей же період надійшло коштів на суму 2 225 304,14 грн, до якої входять поповнення, здійснені відповідачем особисто; що надійшли від третіх осіб; що переказані відповідачем з інших своїх карт. Автоматичне погашення за рахунок коштів відповідача становить 38 857,91 грн.
Таким чином, сума непогашеного тіла кредиту становить 161 091,47 грн.
Щодо суми у розмірі 339 580,76 грн. (про яку як безпідставно включену у борг зазначає відповідач) колегія зазначила, що вона не враховувалась як окрема сума кредитних коштів, оскільки її частина значилась вже як заборгованість станом на 13 березня 2019 року у розмірі 52 398,16 грн (за випискою), тобто не має відношення до договору від 13 березня 2019 року, яку колегія взагалі не включала до розрахунку; інша частина вказаної суми вже порахована колегією у вигляді кожної окремої операції та включена до суми 2 535 253,53 грн.
Щодо доводів відповідача про виключення всієї цієї суми у розмірі 339 580,76 грн із заборгованості, то вони є неспроможними, оскільки відповідачем не враховано, що кредит було надано 13 березня 2019 року, а ця заборгованість визначена позивачем вже станом на 12 червня 2019 року у розрахунку, в той час як у виписці вбачається, що з 13 березня 2019 року ОСОБА_1 активно користувався коштами, як своїми, так і кредитними, витративши на цю дату 958 811,34 грн, а надходжень станом на цю дату відбулось на суму 851 510,41 грн.