ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 371/1186/21
провадження № 61-14997св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Гуманітарний відділ виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Гуманітарного відділу виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області на рішення Миронівського районного суду Київської області від 16 червня 2023 року у складі судді Поліщука А. С. та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гуманітарного відділу виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячної заробітної плати.
Позовну заяву обґрунтовала тим, що наказом виконуючого обов`язки директора Шандрівського закладу дошкільної освіти загального розвитку "Сонечко" Миронівської міської ради (далі - Шандрівський ЗДО "Сонечко") від 08 листопада 2021 року № 23к її незаконно відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року як працівника, у якого відсутнє обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до проходження курсу вакцинації.
Зазначала, що вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною, тому роботодавець не мав права застосовувати до неї будь-які заходи впливу.
У зв`язку з цим, позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язки директора Шандрівського ЗДО "Сонечко" про відсторонення її від роботи на посаді помічника вихователя Шандрівського ЗДО "Сонечко" від 08 листопада 2021 року № 23к; стягнути з відповідача на її користь суму невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до часу допуску до виконання обов`язків помічника вихователя Шандрівського ЗДО "Сонечко".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 16 червня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов`язки директора Шандрівського ЗДО "Сонечко" про відсторонення ОСОБА_1 від роботи на посаді помічника вихователя Шандрівського ЗДО "Сонечко" від 08 листопада 2021 року № 23к. Зобов`язано Гуманітарний відділ виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, який розпочинається із 08 листопада 2021 року та закінчується днем фактичного допуску ОСОБА_1 до виконання обов`язків помічника вихователя Шандрівського ЗДО "Сонечко". Стягнуто із Гуманітарного відділу виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 938,00 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено факту того, що позивачка була повідомлена про необхідність здійснення профілактичного щеплення проти COVID-19 та про наслідки невиконання цього обов`язку.
Також суд першої виходив із того, що відповідачем на надано належних та допустимих доказів, які б вказували на неможливість досягнення поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи, тимчасове переведення на іншу роботу.
З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсторонення позивачки від роботи не можна вважати законним, таким, що здійснене з дотриманням встановленої процедури.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу останньої, з огляду на встановлення факту незаконності її відсторонення від роботи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу Гуманітарного відділу виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області залишено без задоволення, а рішення Миронівського районного суду Київської області від 16 червня 2023 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що аргументи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення) та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У жовтні 2023 року Гуманітарний відділ виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Миронівського районного суду Київської області від 16 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2018 року у справі № 130/3548/21 та постановах Верховного Суду від 24 квітня 2023 року у справі № 177/1639/21, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, зазначає, що апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- помилково вважали неправомірним наказ Шандрівського ЗДО "Сонечко"про відсторонення позивачки від роботи;
- не врахували, що позивачка як помічник вихователя закладу дошкільної освіти за своїми функціональними обов`язками має прямі соціальні контакти з дітьми та персоналом;
- не звернули уваги на те, що посада позивачки не передбачає дистанційний чи надомний характер роботи, а отже, враховуючи кількість прямих соціальних контактів, ухилення позивачки від вакцинації ставило під загрозу життя та здоров`я працівників та здобувачів дошкільної освіти в Шандрівському ЗДО "Сонечко";
- проігнорували те, що позивачка була попереджена про необхідність вакцинації проти COVID-19 та про наслідки ненадання документів про здійснення вакцинації або наявності протипоказань.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу Гуманітарного відділу виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від позивачки не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року касаційну скаргу Гуманітарного відділу виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області на рішення Миронівського районного суду Київської області від 16 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року передано судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року касаційну скаргу Гуманітарного відділу виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Гуманітарного відділу виконавчого комітету Миронівської міської ради Обухівського району Київської області на підставі пункту 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 371/1186/21 з Миронівського районного суду Київської області; надано позивачці строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2024 року матеріали справи № 371/1186/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу № 371/1186/21призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до наказу сільського голови Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області від 30 жовтня 2017 року № 23 прийнята на роботу на посаду пралі Дошкільного навчального закладу "Сонечко" Шандрівської сільської ради.
02 січня 2019 року ОСОБА_1 переведена на посаду помічника вихователя Дошкільного навчального закладу "Сонечко" Шандрівської сільської ради.
Згідно з інформацією, наявною в акті від 05 листопада 2021 року № 14, позивачку ОСОБА_1 було ознайомлено в усній формі з повідомленням, в якому зазначено зокрема про те, що вона має надати докази проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або медичний висновок про наявність протипоказань до вказаного щеплення виконувачу обов`язків директора Шандрівського ЗДО "Сонечко" ОСОБА_2 до початку роботи 08 листопада 2021 року (до 08.00). В іншому випаду її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон України № 1645-ІІІ), пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) від 04 жовтня 2021 року.
Позивачка до 08 листопада 2021 року не надала виконувачу обов`язків директора Шандрівського ЗДО "Сонечко" ОСОБА_2 доказів проведенняпрофілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або медичний висновок про наявність протипоказань до вказаного щеплення.
Наказом виконувача обов`язків директора Шандрівського ЗДО "Сонечко" від 08 листопада 2021 року № 23к, позивачку було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року, як працівника, у якого відсутнє обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обов`язковість якого встановлена наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 1253, до проходження курсу вакцинації.
Правове обґрунтування
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
Частиною шостою статті 12 Закону України № 1645-ІІІ передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див.: пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон України № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону України № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах, встановлених законом повноважень, покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону України № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону України № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону України № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону України № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про МОЗ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" (далі - Закон № 4004-XII) та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ України від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 66 з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ України від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.