ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2024 року
м. Київ
справа № 216/4920/20
провадження № 61-10699св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: Відділ реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_7, Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранна Анастасія Анатоліївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, подану адвокатом Мезіною Інною Віталіївною, на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року у складі судді Кузнецова Р. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Мірути О. А., Хейло Я. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст первісних позовних вимог
В серпні 2020 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позов мотивовано тим, що 14 серпня 2020 року він набув право власності на житловий будинок з господарчими спорудами та земельну ділянку, площею 0,0821 га, кадастровий номер: 1211000000:08:296:0045, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2, зареєстрованим в реєстрі за № 790, яке видане 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранною А. А., а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 220408344 від 14 серпня 2020 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 220408675 від 14.08.2020 року.
Однак, він не може вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, оскільки в житловому будинку проживає та зареєстрована колишня власниця - ОСОБА_2, а також ОСОБА_4, ОСОБА_3, неповнолітні: ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Згідно з постановою старшого державного виконавця Центрально-Міського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 14 серпня 2020 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_3 йому передано вказані житловий будинок та земельну ділянку в рахунок погашення суми боргу в розмірі 1 371 799,21 грн згідно з виконавчими документами: виконавчого листа № 216/4063/15-ц від 28 вересня 2016 року, виданого Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 грошових коштів у розмірі 1 193 286,57 грн; виконавчого листа № 216/4063/15-ц від 28 вересня 2016 року, виданого Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 судового збору в розмірі 6 112,68 грн; виконавчого листа № 216/2251/18 від 18 жовтня 2018 року, виданого Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 боргу у розмірі 172 399,96 грн.
Неповнолітні ОСОБА_5, ОСОБА_6 зареєстровані у спірному житловому будинку 10 січня 2018 року, а як вбачається з постанови державного виконавця від 14 серпня 2020 року виконавчі листи про стягнення боргу з ОСОБА_2 були видані 28 вересня 2016 року, тобто відповідач ОСОБА_2 спеціально зареєструвала малолітніх дітей, які є її онуками, для того, щоб в подальшому перешкоджати йому користуватися та розпоряджатися житловим будинком. У зв`язку з тим, що відповідачі з реєстрації місця проживання не знімаються, на них нараховуються комунальні платежі, які вони не сплачують, внаслідок чого він несе додаткові матеріальні затрати.
Просив суд:
визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов`язати відділ реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради здійснити зняття з реєстрації відповідачів.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
В березні 2021 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_7, Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро про визнання незаконним та скасування акта про передачу майна, свідоцтва про право власності, реєстрації права власності на нерухоме майно та земельну ділянку.
Зустрічний позов мотивовано тим, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 03 липня 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено договір дарування домоволодіння із земельною ділянкою, відповідно до якого ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 273,3 кв. м, та земельної ділянки під ним, кадастровий номер 1211000000:08:296:0045, загальною площею 0,0821 га. Після цього він разом з дружиною на їхні спільні кошти розпочали капітальний ремонт вказаного домоволодіння. В результаті будівельно-оздоблювальних та ремонтних робіт домоволодіння істотно поліпшилося та збільшилося у своїй вартості, більше ніж у чотири рази. Згідно зі звітом з оцінки вартості майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9, станом на 14 листопада 2017 року вартість вказаного майна становила 2 027 889,00 грн.
ОСОБА_7 порушено його право власності, оскільки він фактично є співвласником домоволодіння, тому акт про передачу майна, складений старшим державним виконавцем, та свідоцтво на право власності від 14 серпня 2020 року є незаконними і підлягають скасуванню.
У провадженні Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 216/4063/15-ц, виданого 28 вересня 2016 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про стягнення з його дружини ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 боргу в розмірі 1 193 286,57 грн. Так як ним подано до суду даний позов, постановою старшого державного від 22 лютого 2018 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 216/4063/15-ц на підставі ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_3 шляхом зупинення продажу арештованого майна. Однак ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, його позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання та скасовано заходи забезпечення позову у виді зупинення продажу арештованого майна, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 на електронних торгах ДП "Система електронних торгів арештованого майна", застосовані на підставі ухвали суду від 15 лютого 2018 року. Проте на час звернення з цим позовом у справі № 216/581/18 відкрито касаційне провадження та витребувано з Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу матеріали цієї справи. Тому вважав, що всі дії старшого державного виконавця Сігай А. О. є протиправними.
Крім того, старшим державним виконавцем Сігай А. О. не проводились електронні торги з реалізації домоволодіння, а строк дії звіту про оцінку майна від 14 листопада 2017 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 давно минув. Таким чином, державним виконавцем грубо порушено порядок реалізації майна, передбачений статтею 57 Законом України "Про виконавче провадження".
Процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акту про передачу майна стягувачу, які можуть вважатись юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваного свідоцтва права власності від 14 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранною А. А., зареєстрованого в реєстрі за № 790, ОСОБА_7 належить на праві власності майно - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що приватний нотаріус Забуранна А. А. посвідчила свідоцтво на право власності лише на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Внаслідок викладених обставин здійснено незаконну реєстрацію права власності, а його позбавлено права власності на нерухоме майно.
Просив суд:
визнати незаконним та скасувати акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного старшим державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сігай А. О.;
визнати незаконним та скасувати свідоцтво на право власності на майно - житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. А-2, загальною площею 273,3 кв. м, житловою площею 148,6 кв. м, літньої кухні-гаражу -Ж-2, замощення ІІ, парканів - 1-2, земельної ділянки, площею 0,0821 га, кадастровий номер 1211000000:08:296:0045, місце розташування якої: АДРЕСА_1, виданого на ім`я ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранною А. А., зареєстроване в реєстрі за № 790, серія НОН та номер 628774;
визнати незаконною та скасувати реєстрацію права власності нерухомого майна, що складається з житлового будинку з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку літ. А-2, загальною площею 273,3 кв. м, житловою площею 148,6 кв. м, літньої кухні-гаражу -Ж-2, замощення ІІ, парканів - 1-2, та земельної ділянки, розташованої за вказаною адресою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, позов ОСОБА_7 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнено з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в рівних частинах з кожного судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн.
В задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 відмовлено.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 відмовлено.
Щодо позовних вимог до неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, рішення судів мотивовані тим, що звисновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 28 серпня 2021 року, а також витягу з протоколу № 20 засідання комісії з питань захисту прав дитини виконкому Центрально-Міської районної у місті ради від 17 серпня 2021 року (том 3, а. с. 49-51) суд встановив, що орган опіки та піклування вважає недоцільним визнання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, оскільки таке рішення призведе до порушення охоронюваних законом житлових прав неповнолітніх дітей.
Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для малолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків, а тому факт її непроживання у квартирі обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення її права користування житлом, у якому на законних підставах зареєстрований її батько. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 755/16152/16-ц.
Щодо позовних вимог про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням рішення судів мотивовані тим, що статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Перешкоди, створені відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позбавляють позивача, як власника нерухомого майна, можливості користуватися та розпоряджатися належним йому на праві приватної власності нерухомим майном.
Тому суд вважає за необхідне задовольнити первісний позов частково.
Щодо зустрічної позовної заяви суд вказав, що є безпідставними посилання ОСОБА_3 про те, що електронні торги з реалізації спірного нерухомого майна не проводились, а тому строк дії звіту про оцінку майна від 14 листопада 2017 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 минув, оскільки з урахуванням трьохразового призначення державним виконавцем електронних торгів повторна оцінка вказаного нерухомого майна не була потрібна.
Зі змісту заяви представника ОСОБА_7 - ОСОБА_12 від 21 січня 2020 року (том 2, а. с. 211) вбачається, що стягувач виявив бажання та просив державного виконавця залишити за собою нереалізоване майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з тим, що 08 січня 2020 року пройшли треті і останні публічні торги і майно не реалізовано. 14 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сігай А. О. постановлено передати стягувачу ОСОБА_7 в рахунок погашення суми боргу в розмірі 1 371 799,21 грн спірне нерухоме майно, які належать на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Порушень з боку старшого державного виконавця Сігай А. О. та приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Забуранної А. А., про які зазначає ОСОБА_3 як на підставу для визнання незаконними та скасування акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, свідоцтва на право власності на майно та реєстрацію права власності нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, судом не встановлено, що свідчить про необґрунтованість зустрічних позовних вимог.
Апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_7 став власником спірного будинку з 14 серпня 2020 року. Попереднім власником спірного будинку була дружина скаржника - ОСОБА_2, якій він належав на праві власності на підставі договору дарування домоволодіння із земельною ділянкою, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 03 липня 2013 року. Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_3 звертався до суду з позовом про визнання права власності на 1/3 частку спірного домоволодіння. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 15 вересня 2021 року ухвалено рішення, яке набрало законної сили 02 листопада 2021 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Отже, спірний будинок до 14 серпня 2020 року був особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Право членів сім`ї власника будинку користуватись цим домоволодінням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок у особи, членами сім`ї якого вони є, і з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. За таких обставин, враховуючи, що між сторонами у справі договір найму на проживання у спірному житловому будинку не укладався, апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_3, залишаючись зареєстрованим в спірному будинку, власником якого є позивач, є сторонньою для нього особою, яка перешкоджає позивачу належним чином користуватися і володіти вказаним житловим будинком, чим порушує його права, як власника. А тому апеляційний суд погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції. Крім того, доказів відсутності іншого житла у ОСОБА_3 до суду не надано.
Припинення права користування відповідача ОСОБА_3 спірним будинком в даному випадку відповідає вимозі пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції з огляду на те, що позивач у зв`язку із збереженням за членом сім`ї попереднього власника будинку права користування належним йому майном та реєстрації його місця проживання у ньому, позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись своєю власністю в повному обсязі, а також вимушений нести додаткові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які нараховуються виходячи із кількості зареєстрованих в будинку осіб, які там не проживають. Тобто, в цій справі інтереси позивача як власника будинку перевищують інтереси членів сім`ї попереднього власника, у яких припинилися правові підстави користування чужим майном. Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо обрання ОСОБА_7 неналежного способу захисту є безпідставними.
Інші відповідачі, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_4, не реалізували своє право на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3 . Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскаржуваним судовим рішенням. До того ж ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не обґрунтував як припинення права користування спірним будинком ОСОБА_2 та ОСОБА_4 порушує його права.
Таким чином, правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог за первісним позовом ОСОБА_7 відсутні.
Оскільки строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, твердження ОСОБА_3 про незаконність третього етапу електронних торгів, що проведений після спливу строку дії звіту про оцінку майна (08 січня 2020 року), є безпідставними. Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі 28 травня 2021 року. Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції й посилання скаржника на порушення строків проведення електронних торгів, оскільки будь-яких порушень правил проведення електронних торгів, встановлених законодавством, які б могли вплинути на результати торгів, не встановлено.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що порушень з боку державного виконавця Сігай А. О. та приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Забуранної А. А., про які зазначає позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3, як на підставу для визнання незаконними та скасування акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, свідоцтва на право власності на майно та реєстрацію права власності нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не встановлено, що свідчить про необґрунтованість зустрічних позовних вимог.
13 червня 2023 року представником ОСОБА_3 апеляційному суду було надано інформацію про смерть ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Любін (Нижньосілезьке воєводство Республіки Польща). Враховуючи положення цивільного процесуального законодавства, фактичні обставини у справі, те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а також той факт, що смерть ОСОБА_4 - відповідача у справі за первісним позовом настала вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення, колегія суддів доходить висновку, що правові підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відсутні.
Додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_7 в частині вимог про зобов`язання Відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради здійснити зняття з реєстрації відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є самостійною та достатньою підставою дня зняття цієї особи з реєстрації.
Аргументи учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_13, від імені якого діє адвокат Мезіна І. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, скасувати і ухвалити нове рішення, яким:
у задоволенні первісного позову ОСОБА_7 про визнання відповідачів такими, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити;
зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування акту про передачу майна, свідоцтва про право власності, реєстрації права власності на нерухоме майно та земельну ділянку задовольнити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що з системного аналізу положень статті 405 ЦК України вбачається, що єдиною підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є факт відсутності такої особи без поважних причин понад один рік. Вказані висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 209/2642/18.Таким чином, у разі переходу права власності на будинок АДРЕСА_1 до нового власника, останній має право звернутися з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення, а не з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, оскільки такий спосіб захисту не може застосовуватися до спірних правовідносин. Тому суди не мали правових підстав для визнання відповідачів, які проживають у вказаному будинку, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та мав відмовити у задоволені первісного позову в повному обсязі.
Слід прийняти до уваги необхідність збереження балансу між інтересами сторін та необхідність забезпечення захисту як права власності, так і права на житло. Сам факт переходу права власності на житло до іншої особи не є безумовною підставою для виселення. Законність виселення, яке по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року № 723/983/22.
Будинок АДРЕСА_1 є єдиним постійним житлом ОСОБА_3, ОСОБА_2, неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_5 . Відповідачі за первісним позовом іншого житла не мають, сплачують комунальні послуги. Також слід врахувати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є особами похилого віку, єдиний син яких ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З моменту проведення повторних прилюдних торгів, а саме з 28 лютого 2018 року, організатор був зобов`язаний не пізніше як протягом п`яти робочих днів з дня підписання протоколу виставити майно на реалізацію за новою ціною, а самі торги мали бути проведені на наступний день після закінчення 30-денного строку підготовки до проведення торгів. Оскільки треті прилюдні торги було проведено лише 08 січня 2020 року, тобто майже через два роки з моменту проведення повторних прилюдних торгів (28 лютого 2018 року), судам слід було зробити висновок, що строки періоду реалізації арештованого майна сплинули ще у 2018 році, а тому для проведення прилюдних торгів у 2020 році обов`язковою умовою було отримання нового звіту про оцінку майна в порядку статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".
Частина шоста статті 57 указаного Закону, якою передбачено, що якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться, має бути застосована у виключному дотриманні вимог Порядку реалізації арештованого майна щодо строків проведення прилюдних торгів. В цьому випадку дотримання однієї вимоги Закону та недотримання іншої призвело до застосування оціночної вартості будинку АДРЕСА_1 за 2018 рік у 2020 році. Відповідно даних Державної служби статистики України, інфляція за період з лютого 2018 року по січень 2020 року становить 11,5%. Таким чином, фактично оціночна вартість будинку АДРЕСА_1 на час його реалізації у 2020 році зросла на 233 206,89 грн.
У зв`язку з викладеним, є помилковими висновки судів попередніх інстанції відносно того, що порушення строків проведення електронних торгів не впливає на результат торгів.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі вказано, що заявник в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 209/2642/18, від 10 травня 2023 року у справі № 723/983/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
02 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів оскаржуються в частині: задоволених первісних позовних вимог ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням; відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування акту про передачу майна, свідоцтва про право власності, реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини
Судивстановили, що згідно з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 на виконанні у відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження зареєстроване, до складу якого входять два виконавчих документи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 боргу на загальну суму 1 199 399,25 грн, на підставі виконавчого листа 216/4063/15-ц, виданого Центрально-Міським судом м. Кривого Рогу від 28 вересня 2016 року.
21 вересня 2017 року державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника за відсутності ОСОБА_2, в присутності понятих ОСОБА_14, ОСОБА_15, представника Голови квартального комітету № 67 Шаблій Р. І. та представника стягувача ОСОБА_16, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, копія якого направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу боржника. Державним виконавцем зі слів голови квартального комітету № 67 Шаблій Р. І. зафіксовано, що на момент складання постанови опису та арешту майна боржника неповнолітні особи за указаною адресою не зареєстровані.
27 вересня 2017 року державним виконавцем в присутності представника стягувача ОСОБА_16 вручено особисто ОСОБА_2 копію постанови про опис та арешт майна боржника, в якому вона прийняла на відповідальне зберігання описане майно з правом проживання без права продажу, демонтажу та попереджена про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підмінну описаного майна, про що особисто поставила свій підпис.
Згідно зі звітом про оцінку майна від 14 листопада 2017 року, який надано суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_9 з питання визначення вартості майна боржника, вартість домоволодіння загальною площею 273,3 кв. м, житловою площею 148,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_2, становить 2 027 886,00 грн.
28 листопада 2017 року державним виконавцем направлено на адресу СЕТАМ заявку щодо реалізації вказаного домоволодіння, що належить боржнику ОСОБА_2
26 грудня 2017 року СЕТАМ опубліковано інформацію про лот 262980 щодо реалізації вказаного домоволодіння за ціною 2 027 886,00 грн. Перші електронні торги призначено на 25 січня 2018 року, які не відбулися у зв`язку з відсутністю покупців, що підтверджується протоколом № 313140 проведення електронних торгів.
Другі електроні торги, призначені на 28 лютого 2018 року за ціною 1 723 703,10 грн, також не відбулися внаслідок відсутності допущених учасників торгів.
Треті електронні торги, призначені на 08 січня 2020 року, також не відбулися внаслідок відсутності допущених учасників торгів, що підтверджується протоколом № 458556 проведення електронних торгів.
14 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сігай А. О. постановлено передати стягувачу ОСОБА_7 в рахунок погашення суми боргу в розмірі 1 371 799,21 грн вказане наступне нерухоме майно, які належать на праві приватної власності ОСОБА_2 .
ОСОБА_7 є власником житлового будинку з господарчими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з: житлового будинку - літ. А-2, загальною площею 273,3 кв. м, житловою площею 148,6 кв. м, літньої кухні-гаражу - Ж-2, замощення ІІ, парканів - 1,2, а також земельної ділянки, площею 0,0821 га, кадастровий номер 1211000000:08:296:0045, за цією ж адресою, що підтверджується свідоцтвом, посвідченим 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранною А. А. відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного старшим державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Право власності ОСОБА_7 на вказане нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2020 року.
За вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а. с. 162).
Реєстрація неповнолітніх дітей відбулася 10 січня 2018 року, тобто після проведення державним виконавцем арешту та опису майна боржника та передачі заявки на реалізацію арештованого майна (том 2 а. с. 157а).
23 січня 2018 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 та в присутності голови квартального комітету № 67 Шаблій Р. І. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що неповнолітні особи за даною адресою не проживають (том 2 а. с. 157).
Попереднім власником спірного будинку була дружина скаржника - ОСОБА_2, якій він належав на праві власності на підставі договору дарування домоволодіння із земельною ділянкою, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 03 липня 2013 року.
ОСОБА_3 звертався до суду з позовом про визнання права власності на 1/3 частку спірного домоволодіння. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 15 вересня 2021 року ухвалено рішення, яке набрало законної сили 02 листопада 2021 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Отже, спірний будинок до 14 серпня 2020 року був особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування акту про передачу майна, свідоцтва про право власності, реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження
№ 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження