ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 826/10754/16
касаційне провадження № К/9901/56677/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2018 (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Беспалов О.О., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2016 №100270004/2016/000037/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2016 №100270004/2016/00051.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 16.06.2016 №100270004/2016/000037/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2016 №100270004/2016/00051.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, в наданих для митного оформлення документах відсутні розбіжності стосовно числового значення митної вартості, а відтак, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Митниця, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Відповідач зазначає, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було ним скориговано у зв`язку із непідтвердженням платником правильності обраного методу визначення їх митної вартості та її складових, наявності розбіжностей в числових значеннях вартості оцінюваних товарів у поданих платником до митного органу документах, ненадання платником витребуваних митним органом документів.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.04.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 03.04.2024.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та Хуавей Інтернейшнл ПТІ. ЛТД, Сінгапур (продавець) укладено договір поставки від 19.03.2015 №ATM15FSU249/00F8041500000E (далі - договір), предметом якого є постачання обладнання, відповідно до окремих замовлень за цінами, наведеними у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору.
Технічні специфікації передбачені додатком №4 до договору (пункт 1.2 договору). Перелік, комплектність, кількість, вартість, строки поставки товару вказуються в окремих замовленнях на постачання - документах, які підписуються сторонами і є невід`ємною частиною договору (пункт 1.3 договору). Постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року (пункт 2.1 договору).
Додатковою угодою від 15.02.2016 №3/1 до договору сторони домовились внести зміни до договору, зокрема, пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: ціни, визначені в додатку №1 "прайс лист" (перелік цін) до цього договору та виражені в доларах США. До цін, визначених в додатку №1 до договору, може бути застосована знижка на обладнання та програмне забезпечення від 1% до 99,99% з проведенням оплати за обладнання та програмне забезпечення по цінах, з урахуванням наданих знижок; пункт 3.2 договору доповнено другим абзацом: сторони застосовують ціни, визначені в додатку №1 "прайс лист" до цього договору із застосуванням від 1% до 99,99% знижками на обладнання та програмне забезпечення, при проведенні оплати за обладнання та програмне забезпечення, яке буде поставлене.
Додатковою угодою №4 від 15.03.2016 до договору сторони домовились, що у зв`язку із замовленням покупця більш, ніж на 30 мільйонів доларів США постачальник, відповідно до пункту 3.1 договору надає покупцеві знижки стосовно цін та кількості товару у розмірі, визначеному у цій додатковій угоді. Сторони також домовились внести зміни до додатку №1 "прайс лист" до договору та доповнити його цінами та обсягом, зазначеними у додатковій угоді №1 до замовлення на постачання №15/4530057470 до договору та цінами та обсягом, зазначеними у додатковій угоді №1 до замовлення на постачання №16/4530057467 до договору.
Відповідно до додаткової угоди №1 до замовлення на постачання №15/4530057470, яким до замовлення на постачання №15/4530057470 було викладено у новій редакції, покупець замовив у постачальника товар на умовах 100% постоплати протягом 60 календарних днів з моменту митного оформлення товару на умовах поставки DAP.
Для проведення митного оформлення товару, поставленого за договором згідно з інвойсом від 05.04.2016 HWESCBIA160405664102 щодо замовлення на постачання від 07.06.2016 №15/4530057470, позивачем 07.06.2016 подано до митного органу м/п "Столичний" Митниці електронну митну декларацію №100270004/2016/305880, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за договірною ціною 13250,92 доларів США.
16.06.2016 Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270004/2016/000037/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом.
Вказане рішення обґрунтовано відсутністю документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, а використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, зокрема не надано формування розміру знижки, ліцензійний чи авторський договір покупця, банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів, виписку з бухгалтерської документації, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідачем митна вартість товару визначена за резервним методом і встановлено 77879,18 доларів США та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2016 №100270004/2016/00051.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.