ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 440/413/20
адміністративне провадження № К/990/28438/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (суддя - Слободянюк Н.І.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді: Курило Л.В., Бегунц А.О.)
у справі № 440/413/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
I. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23 грудня 2019 року № 4154/к "Про звільнення";
- поновити на посаді заступника начальника ГТУЮ з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області;
- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що спірний наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в даній ситуації мала місце не ліквідація юридичної особи публічного права - Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - ГТУЮ у Полтавській області), а її реорганізація з переходом майна, прав та обов`язків до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Крім того, звільнення було здійснено із порушенням вимог статей 40, 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки їй не було запропоновано вакантних посад у новоутвореній установі.
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 23 грудня 2019 року №4154/к "Про звільнення".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації в Північно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми) з 25 грудня 2019 року.
Стягнуто з Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 грудня 2019 року по 31 травня 2022 року в сумі 903 262,71 грн з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство звернулось із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
7. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Наказом Міністерства юстиції України від 25 травня 2015 року № 1683/к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника ГТУЮ з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області із збереженням 9 рангу державного службовця, у порядку переведення.
9. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" (далі - постанова № 870) ліквідовано ГТУЮ у Полтавській області.
10. Міністерством юстиції України видано наказ "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" від 16 жовтня 2019 року № 3173/5, згідно з яким розпочато процес ліквідації ГТУЮ у Полтавській області.
11. 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Полтавській області, та про звільнення із займаної посади не раніше двох місяців з дня попередження. Позивач незгоди та своїх заперечень у зв`язку з цим не висловила.
12. Наказом Міністерства юстиції України від 23 грудня 2019 року № 4154/к "Про звільнення" ОСОБА_1 звільнено з посади 24 грудня 2019 року відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Полтавській області, з припиненням державної служби.
13. Наказом ГТУЮ у Полтавській області від 24 грудня 2019 року № 1794/к "Про звільнення ОСОБА_1" оголошено наказ Міністерства юстиції України від 23 грудня 2019 року №4154/к.
14. У день звільнення з позивачкою проведено кінцевий розрахунок та видано трудову книжку, у якій зроблено запис № 22 про звільнення відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Полтавській області, з припиненням державної служби.
15. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку, що Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) є правонаступником ГТУЮ у Полтавській області, а вказана обставина спростовує доводи відповідача про ліквідацію цієї юридичної особи публічного права без правонаступництва, а відтак і правові підстави для звільнення позивача - за пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ, у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Полтавській області.
17. При цьому, суди вказали, що поновити позивача на раніше займаній посаді заступника начальника ГТУЮ з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації ліквідацією ГТУЮ у Полтавській області об`єктивно неможливо внаслідок припинення державної реєстрації такої юридичної особи, а тому, зважаючи на правовий статус Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) як правонаступника ГТУЮ у Полтавській області, наявні підстави для поновлення позивача на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації в Північно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми) з 25 грудня 2019 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення - 24 грудня 2019 року.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. У касаційній скарзі вказано, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №440/395/20; від 31 січня 2023 року у справі № 200/8657/20-а; від 13 квітня 2023 року у справі № 540/3994/20; від 04 травня 2023 року у справі № 280/3503/21; від 31 січня 2023 року у справі № 160/7620/20; від 05 серпня 2023 року у справі № 686/20491/18.
19. Скаржник наголосив на тому, що посада, яку обіймала ОСОБА_1 - заступник начальника ГТУЮ з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації ГТУЮ у Полтавській області у новій структурі відсутня, як і управління державної реєстрації.
20. На думку представника Міністерства, суди дійшли хибних висновків про реорганізацію територіальних органів Міністерства юстиції України, а не їх ліквідацію, вказане по суті свідчить про зміну суті нормативно-правового акту та порушення принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Також у касаційній скарзі вказано про безпідставність застосування до спірних правовідносин норм КЗпП України.