ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 826/11531/14
касаційне провадження № К/9901/29057/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2017 (суддя Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (головуючий суддя - Мацедонська В.Е, судді - Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" (на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції перейменоване у Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна", далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного у правління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Офіс, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014 №0001464201, №0001474201.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, зокрема, з ПП "Оптова компанія Ельбрус".
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2015, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014 №0001464201, №0001474201.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування платником витрат та податкового кредиту з підстав підтвердження здійснення платником господарських операцій з ПП "Оптова компанія Ельбрус" первинними документами, а висновки, зазначені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Верховний Суд України постановою від 20.01.2016 скасував ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2015 та Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 і постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд України дійшов до висновку, що суди некритично віднеслися до оцінки наданих доказів, з огляду на необхідність дотримання принципу офіційного з`ясування обставин справи. Суди не врахували, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.
За наслідками нового розгляду справи, Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17.10.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з ПП "Оптова компанія Ельбрус" не підтверджені належними первинними документами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а були спрямовані на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного отримання податкової вигоди, які не мають реального товарного характеру. Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення, виходили зі здійснення контрагентом позивача фіктивної діяльності поза межами правового поля, та дійшли висновку, що підписані у цей період первинні документи не можуть підтверджувати реальність таких господарських операцій.
Товариство, не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і зазначеним вище контрагентом, вважає, що зазначені господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Зазначає про необґрунтованість висновків судів щодо нереальності господарських операцій між позивачем і ПП "Оптова компанія Ельбрус" з підстав наявності кримінальних проваджень за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб зазначеного вище контрагента, оскільки фактично господарські операції відбулись та кожен суб`єкт господарської діяльності несе індивідуальну відповідальність за порушення вимог законодавства. Скаржник доводить, що суди не дослідили: лист ОСОБА_1 від 01.11.2014 №171/1, в якому значиться про те, що надані нею покази свідка від 25.03.2014 в межах кримінального провадження №32014100000000036 не відповідають дійсності; інформацію з електронних баз даних ПрАТ "МТС Україна" про отримані абонентами послугу "Vouchers MT", а також роздруківки електронного листування між позивачем та ПП "Оптова компанія Ельбрус" щодо відкриття нових та закриття каналів реалізації "Vouchers MT" точок реалізації електронних ваучерів. Зауважує, що суди встановили факт не підписання первинних документів ОСОБА_1 на підставі недопустимих доказів, зокрема, висновку експерта та протоколу допиту ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №32014100000000036. Скаржник посилається на порушення судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи з підстав того, що судами не перевірялися обставини, зазначені у протоколі допиту свідка та обставини, викладені у акті перевірки, не перевірялися і доводи сторін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.03.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.04.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 03.04.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ПП "Оптова компанія "Ельбрус" за період з 01.01.2013 по 31.05.2014, за результатами якої складено акт від 15.07.2014 №33/28-10-42-10/14333937 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення платником вимог:
пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 351018,00 грн;
пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 613712,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 25.07.2014:
№0001474201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 526527,00 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 351018,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 175509,00 грн;
№0001464201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 920568,00 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 613712,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 306856,00 грн.
Фактичною підставою для прийняття зазначених рішень слугували висновки контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ПП "Оптова компанія "Ельбрус", оскільки відносно посадових осіб зазначеного контрагента порушено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Зазначений контрагент позивача, за висновками контролюючого органу, не мав необхідних умов для здійснення господарської діяльності, надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів. Позивачем не надано первинних документів в підтвердження зазначених господарських операцій, а відтак у платника відсутні підстави для відображення таких операцій у податковому обліку платника податків.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.