ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 рокуо
м. Київ
справа №120/2525/20-а
адміністративне провадження № К/990/2219/23; К/990/1111/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року (головуючий суддя - Бошкова Ю.М.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року (головуючий суддя - Гонтарук В. М., судді: Сторчак В.Ю., Курко О. П.)
та касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року (головуючий суддя - Бошкова Ю.М.),
постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року (головуючий суддя - Гонтарук В. М., судді: Сторчак В. Ю. Курко О. П.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року (головуючий суддя - Гонтарук В. М., судді: Сторчак В.Ю., Курко О.П.)
у справі №120/2525/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), прокуратури Вінницької області (ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року замінено Прокуратуру Вінницької області на її правонаступника - Вінницьку обласну прокуратуру; далі - відповідач 2), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №18 від 05 березня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Вінницької області №421к від 29 квітня 2020 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 06 травня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 в Вінницькій обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області або на рівнозначній посаді;
- стягнути з прокуратури Вінницької області середній заробіток на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 травня 2020 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 22 серпня 2001 року по 06 травня 2020 року працював в органах прокуратури на різних посадах.
Перебуваючи на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області, 05 березня 2020 року, відповідно до затвердженого графіку головою Першої кадрової комісії ОСОБА_2 з атестації регіональних прокуратур від 20 лютого 2020 року, позивач складав іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Однак, 05 березня 2020 року Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення №18 про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
29 квітня 2020 року прокуратурою Вінницької області видано наказ №421к про звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 06 травня 2020 року.
Позивач вважає прийняті рішення протиправними, оскільки Другою кадровою комісією допущено порушення процедури проведення іспиту у формі анонімного тестування.
Також позивач вказує на невмотивованість та необґрунтованість рішення комісії про неуспішне проходження ним атестації, а також на відсутність підстав для звільнення відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не мали місця ані ліквідація, ані реорганізація органу прокуратури, а також не було скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії № 2 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" № 18 від 05 березня 2020 року;
- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Вінницької області від 29 квітня 2020 року №421к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 06 травня 2020 року;
- поновлено ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області та органів прокуратури;
- стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 травня 2020 року по 10 лютого 2021 року (включно) у розмірі 234435,60 грн з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено:
- поновлено ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 06 травня 2020 року.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" відбувається, зокрема, за наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. При цьому, застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII має обов`язковою умовою наявність факту або ліквідації, або реорганізації органу прокуратури, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Відтак, посилання у наказі прокурора Вінницької області від 29 квітня 2020 року №421к на положення пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" як на підставу звільнення позивача є безпідставним.
Окрім того, виходячи зі змісту наказів Генерального прокурора, вбачається лише здійснення перейменування однієї із складових системи прокуратури, зокрема, Прокуратури Вінницької області - на Вінницьку обласну прокуратуру, без процедури ліквідації чи реорганізації.
Разом із тим, відповідачами не надано доказів того, що під час звільнення позивача із займаної посади мали місце або ліквідація, або реорганізація прокуратури Вінницької області, або скорочення кількості прокурорів прокуратури Вінницької області.
Відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його судового оскарження та скасування. У свою чергу, це покладає на кадрові комісії обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або непроходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.
Однак рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05 березня 2020 року № 18 таким вимогам не відповідає, оскільки у рішенні кадрової комісії вказано лише кількість отриманих за результатами іспиту балів. Натомість, аргументи комісії щодо виставлення саме такої кількості балів відсутні та не вказано, з яких дійсних підстав виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення.
Також судом було встановлено наявність одного некоректно побудованого питання в іспиті та, враховуючи різницю в 1 бал для складання іспиту, суд зауважив, що дана обставина має суттєве значення для позивача.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення №18 кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05 березня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора підлягає задоволенню.
Водночас суд не врахував доводи позивача щодо неналежного розгляду його заяви про надання йому можливості повторного проходження атестації, оскільки такі були предметом розгляду у справі № 120/2088/20-а, за результатами розгляду якої рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.
Також суд першої інстанції відхилив доводи позивача про неможливість звільнення під час дії карантину, оскільки положення постанови Кабінету Міністрів України №256 від 25 березня 2020 року "Деякі питання забезпечення трудових прав державних службовців, працівників державних органів, підприємств, установ та організацій на час встановлення карантину у зв`язку із загостренням ситуації, пов`язаної з поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV2", якими рекомендовано не допускати звільнення працівників на час карантину, носять рекомендаційний характер та не підлягають обов`язковому виконанню. Крім того, приписи даної постанови стосуються працівників, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома, та працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину, з підстав, встановлених пунктами 3, 4 і 5 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а не працівників органів прокуратури, звільнення яких відбувається у встановленому спеціальним законом порядку.
Враховуючи те, що звільнення позивача із займаної посади відбулося без законної на те підстави, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягає задоволенню шляхом поновлення на посаді, що рівнозначна тій, яку позивач обіймав до звільнення, що свідчитиме про ефективний спосіб захисту порушеного права позивача.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь за період з 06 травня 2020 року по 10 лютого 2021 року становить 234 435,60 грн.
Додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року мотивовано тим, що Вінницьким окружним адміністративним судом у рішенні від 10 лютого 2021 року у справі №120/2525/20-а вирішено поновити ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області та органів прокуратури.
Проте, при винесенні вищезазначеного рішення суду залишилось не вирішеним питання щодо дати, з якої позивач підлягає поновленню на посаді.
Ураховуючи, що 29 квітня 2020 року прокуратурою Вінницької області видано наказ №421к про звільнення позивача з посади з 06 травня 2020 року, то позивач підлягає поновленню на посаді з дати незаконного звільнення, тобто з 06 травня 2020 року.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року змінено в мотивувальній частині з мотивів викладених в цій постанові. В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року залишено без змін.
Приймаючи рішення про зміну мотивів, суд апеляційної інстанції не погодився з доводами суду першої інстанції в частині відсутності ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, станом на час його звільнення з посади, оскільки звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є нормативною підставою, однак зазначене звільнення відбулось за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 Закону № 113-IX - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що: по-перше, підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; по-друге, закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Закон визначає, що звільнення відбувається не з підстав, установлених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а на підставі цього пункту, що є нормативною підставою.
Отже, пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є нормативною підставою, у разі настання однієї із обставин, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року скасовано.
Прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 07 травня 2020 року.
Наведена постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що пунктом 2.27 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, визначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідно до запису в трудовій книжці позивача №18 останнім днем роботи ОСОБА_1 є 06 травня 2020 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлено дату поновлення ОСОБА_1 на відповідній посаді, оскільки позивач підлягає поновленню у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 07 травня 2020 року.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву (заперечень)
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора та Вінницька обласна прокуратура подали касаційні скарги (№К/990/1111/23; №К/990/2219/23), в яких посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права.
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій п. п. 9, 16, 17 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ полягає в тому, що за умови ненабрання ОСОБА_1 достатньої кількості балів (69 замість 70) та відсутності обставин, передбачених п.п. 7, 11 розділу І Порядку №221 (складання відповідного іспиту перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора), судами скасовано рішення кадрової комісії щодо неуспішного проходження атестації, яке за наведених обставин було єдиним легітимним варіантом.
Окрім того, суд апеляційної інстанції не врахував постанови Верховного Суду від 21 вересня 2021 року та 24 вересня 2021 року у справах № № 160/6204/20, 200/5038/20-а, 160/6596/20, 140/3790/19, 280/4314/20.
Також вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах від 06 грудня 2021 року у справі №280/6512/20 та від 27 жовтня 2021 року у справі №340/3563/20 щодо застосування статті 235 КЗпП України.
Відповідач- 1 вказує, що за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту - 70, у зв`язку з чим його не було допущено до проходження наступного етапу атестації.
Ці результати відображені у відповідній відомості, достовірність яких ОСОБА_1 підтвердив власним підписом. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту відсутні.
Згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати ОСОБА_1 було завершено тестування, під час проведення тестування акт про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин не складався.
Як убачається з протоколу Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05 березня 2020 року №2, комісією розглянуто заяву ОСОБА_1 про повторне проходження тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора внаслідок технічних збоїв програмного забезпечення.
За результатами її розгляду комісія відзначила, що під час проходження тестування позивач не звертався до представників кадрової комісії та робочої групи для фіксації у відповідних актах про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин. Крім того, позивач щодо технічних збоїв програмного забезпечення повідомив комісію лише після неуспішного проходження тестування.
У зв`язку з цим Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, керуючись п. 6 розд. І, п. 5 розд. II Порядку № 221, обґрунтовано прийнято рішення про відмову у призначенні нового дня для складання іспиту.
Також скаржник зазначає про безпідставне та необґрунтоване визнання судами некоректності правильної відповіді поставленому питанню та визнання правильності відповіді позивача, яка такою не може бути, оскільки не відповідає нормативно-правовому регулюванню.
У касаційній скарзі Вінницька обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування своєї позиції скаржник указує, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21 вересня 2021 року, 24 вересня 2021 року та від 20 жовтня 2021 року у справах №№160/6204/20, 200/5038/20-а, 160/6596/20, 140/3790/19, 280/4314/20, 640/25298/19, 380/5462/20 щодо застосування пункту 7, пп. 2 пункту 19 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України № 113-ІХ, пункту 6 розділу V Порядку №221.
Також скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 235 КЗпП України, викладених у постановах від 20 січня 2021 року у справах №640/18679/18, 804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі № 813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі № 826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі № П/811/1672/15, від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18 (Велика Палата Верховного Суду).
Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 надано персональну згоду на те, що в разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації його буде звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Така згода є усвідомленням наслідків неуспішного проходження атестації.
У зв`язку з тим, що позивач набрав бал, що менше від прохідного балу, Другою кадровою комісією обґрунтовано прийнято рішення від 05 березня 2020 року №18 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Позивачем будь-яких належних і допустимих доказів щодо наявності фактів неналежного функціонування комп`ютерної техніки під час складання іспиту на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону не надано, а сам факт звернення позивача до відповідача про технічні збої програмного забезпечення, свідчить про намагання спростувати або оскаржити отриманий ним негативний результат.
Також відповідач-2 вказує, що ОСОБА_1 проходив службу в прокуратурі Вінницької області, тому відсутні правові підстави для покладення на Вінницьку обласну прокуратуру обов`язку щодо поновлення позивача на рівнозначній посаді у Вінницькій обласній прокуратурі.
Стосовно стягнення сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач-2 зазначає, що кількість робочих днів за період з 07 травня 2020 року по 10 лютого 2021 рік складає 192 дні, а не 196, а тому сума, яка підлягає стягненню становить 229 651, 20 грн (1196,10 х 192).
Позивачем подано відзив на касаційні скарги відповідачів, в якому останній не погоджується з обґрунтуванням касаційних скарг, а тому просить відмовити в їх задоволенні.
Позивач зазначає, що у матеріалах справи містяться докази, які підтверджують правомірність, обґрунтованість та законність рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року, на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 01 квітня 2024 року (у зв`язку з обранням судді ОСОБА_3 до складу Великої Палати Верховного Суду та звільненням судді ОСОБА_4 з посади судді Верховного Суду у відставку) визначено новий склад колегії суддів, до якого входять: суддя-доповідач Мацедонська В.Е., судді - Білак М.В., Губська О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, на 03 квітня 2024 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, з 2001 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України.
З 21 липня 2015 року ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області.
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі Порядку проходження прокурорами атестації (надалі Порядок №221), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року.
На підставі пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" позивач 04 жовтня 2019 року подав заяву, у якій просив перевести його на посаду прокурора в обласній прокуратурі і допустити до проходження атестації, а також зазначив, що з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора, ознайомлений та погоджується.
05 березня 2020 року ОСОБА_1 проходив тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого набрав 69 балів, що внесено у відомість про результати тестування та підтверджено результат тестування особистим підписом прокурора ОСОБА_1 .
За результатами проведення першого етапу атестації прокурорів Другою кадровою комісією прийнято рішення №18 від 05 березня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, згідно з яким позивач за результатами складання вищезазначеного іспиту набрав 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до проходження наступних етапів атестації.
На підставі рішення Другої кадрової комісії №18 від 05 березня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації, керуючись статтею 11 Закону України "Про прокуратуру", пунктом 3, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" наказом прокурора Вінницької області від 29 квітня 2020 року №421к позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 06 травня 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням Другої кадрової комісії №18 від 05 березня 2020 року про неуспішне проходження атестації та наказом прокурора Вінницької області від 29 квітня 2020 року №421к про звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII), який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, виключено із Конституції України розділ VII "ПРОКУРАТУРА" та доповнено Конституцію України статтею 131-1, якою передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України (далі - Закон №1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Статтею 4 Закону №1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Закон України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Зазначений Закон №113-IX набрав чинності 25 вересня 2019 року, ним запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку з чим, внесено ряд змін до Закону №1697-VII, зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно на "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України" (пункт 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX).
Відповідно до пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Згідно з пунктом 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX).
Згідно з пунктами 11, 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
За змістом пункту 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок №221, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
За змістом пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.