ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/6459/20
адміністративне провадження № К/990/23798/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №380/6459/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ Україна" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 (головуючий суддя Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 (головуючий суддя Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.)
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ Україна" звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020; визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00335 Галицької митниці Держмитслужби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023, адміністративний позов задоволено.
Львівська митниця звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу у справі №380/6459/20.
Ухвалою суду від 01.04.2024 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 02.04.2024.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" звернулось з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020; визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00335 Галицької митниці Держмитслужби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТОВ "Хороз Україна" (покупець) та резидентом Туреччини ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI KACMAZ VE ORTAGI (продавець) 04.02.2016 було укладено договір поставки № 1. На підставі супровідних документів продавець здійснив на адресу покупця - поставку товару, який вказаний у декларації. Доставка товару здійснювалася експедитором згідно з договором № 06/03/17-1 від 06.03.2017, який був укладений між ТОВ "Хороз Україна" та ТОВ "ТАНТУМ ЛОГІСТИК". Під час декларування вказаних товарів позивачем відповідно до ст. 57, 58 Митного кодексу України було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано Галицькій митниці Держмитслужби повний пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. Однак, незважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товарів, імпортованих за контрактом базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, тобто була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості - за цінами зовнішньоекономічного контракту на поставку товару, який імпортувався (вартість операції), митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картку відмови в прийняті митної декларації.
Позивач стверджує, що в оскарженому рішенні відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо). Рішення не відповідає вимогам ч.2 п.4 ст. 55 МК України, так як не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули таке коригування.
Митний орган не погодився з позовними вимогами, відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-3 статті 53 МК України. Контрагенти є пов`язаними особами, а їх залежність вплинула на ціну товару. Додатково надані документи не містили належної інформації, що б доводила відсутність впливу взаємозалежності на ціну товару. Відповідач стверджує, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларацій та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч.4 ст. 53 Митного кодексу України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 адміністративний позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Постановою Верховного Суду від 29.07.2021 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду, судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задоволено. Суди виходили з того, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови, прийняті необґрунтовано, мотиви на яких вони базуються спростовані при розгляді справи. Судами встановлено, що надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять суперечностей та ознак підробки, а також містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, митний орган оскаржив їх у касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження позивач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а саме, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та від 12.03.2019 у справі №826/1857/16.
Відповідач вказує, що згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.03.2019 у справі №826/1857/16, саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.
Як вважає відповідач, Львівська митниця мала достатні підстави вважати, що взаємозалежність ОСОБА_3 від ОСОБА_5 вплинула на ціну товарів (заявлена митна вартість товарів є нижчою ніж митна вартість на подібні товари імпортовані між не пов`язаними особами), про що було повідомлено декларанта. У свою чергу, декларантом не було спростовано, що пов`язаність жодним чином не вплинула на формування цін товару та на можливість застосування першого методу за ціною договору.
На переконання відповідача, у даній справі митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування та витребував саме ті документи, які могли б ці сумніви спростувати. У цій частині відповідач посилається на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.03.2019 у справі №810/5792/15, де Суд вказав, що попри те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, товариством жодними доказами не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Вказує, що відповідач не підтвердив, що у нього були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів та надає право згідно ст.53 МК України вчиняти подальші дії. Відповідач не повідомляв про конкретні факти виявлених у документах розбіжностей, що вплинули на вартість товару, не скерував відповідних запитів позивачу для отримання.
Також, позивач зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні вказав недостовірну інформацію, що під час здійснення митних формальностей, продавцем виступав - ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LTD.STI, а покупцем являлось ТОВ "ХОРОЗ УКРАЇНА", які на думку відповідача є пов`язаними, оскільки директор продавця ОСОБА_3 є одним з співзасновників ТОВ "ХОРОЗ УКРАЇНА", якому належить частка в статутному фонді. Наведене спростовують долучені позивачем докази, а саме копія відповіді HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI щодо організаційної структури наведеної юридичної особи нерезидента, інформації про склад засновників, а також про посадових осіб - директора та заступника директора.
Затим, позивач відзначає, як неодноразово наголошував Верховний Суд, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга митного органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" є юридичною особою (код ЄДРПОУ - 39225644), учасниками товариства є фізична особа-громадянин України - ОСОБА_1, фізична особа - громадянин України - ОСОБА_2 та фізична особа громадянин Турецької Республіки ОСОБА_3 .
04.02.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна", від імені якого діяв ОСОБА_2 (покупець), та HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI (продавець), від імені якого діяв ОСОБА_5 укладено договір поставки № 1, за умовами якого сторони домовились про продаж товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід`ємною частиною договору.
Згідно з договором ТОВ "Хороз Україна" придбало товар вказаний у декларації Предметом поставки у цій справі є патрони до електричних ламп, рейки (шинопровід), електрична апаратура призначена для захисту та для приєднання до електричних кіл напругою 220В, вимикачі, клемні колодки, кабелі коаксіальні одножильні.
Згідно з довором №06/03/17/-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06.03.2017 та Заявки № 07/07/20-3 від 07.07.2020 до Договору № 06/03/17-1 від 06.03.2017, укладених та підписаних між Замовником та Експедитором, було надано транспортно-експедиторські (експедирування вантажів) послуги ТОВ "Хороз Україна", з організації перевезення вантажу.
Позивач подав до митного органу електронну митну декларацію типу "ІМ 40 ДЕ" №UA209120.2020.063132 від 17.07.2020 на зазначений товар, а також рахунок-фактуру (інвойс) (Commerzial invoice) EAR 2020000000237 від 08.07.2020, міжнародну товарно-транспортну накладну № 875809 від 09.07.2020, пакувальний лист б/н від 08.07.2020, сертифікат про походження товару (Sertificate of origin) 0614439 від 09.07.2020, рахунок на оплату № 126 від 17 липня 2020 року за надання транспортно-експедиційних послуг, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 70 від 17.07.2020, договір поставки № 1 від 04.02.2016, додаткову угода № 6 від 15.10.2019 до договору поставки № 1 від 04.02.2016, додаткову угоду №7 від 15.10.2019 до договору поставки № 1 від 04.02.2016, договір № 06/03/17-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06.03.2017, пропозицію укласти договір (оферта) № 136 від 25.05.2020, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держорганами № 5685001 від 15.07.2020, копію митної декларації країни відправлення № 18967 від 09.07.2020.
Митна вартість товару заявлена позивачем за першим методом визначення митної вартості - за цінами зовнішньоекономічного договору на поставку товару щодо товарів, що імпортуються (вартість операції).
За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідач сформувала запит для подання додаткових документів від 17.07.2020 (а.с. 134 Т.1), у якому зазначив, що Галицька митниця Держмитслужби має інформацію, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю. У зв`язку з цим митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між покупцем і продавцем вплинув на ціну оцінюваних товарів. На виконання п.3-4 ст.53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості згідно зазначеного у запиті переліку.
На запит відповідача декларантом повідомлено про неможливість подання додаткових документів. Інший запит для подання додаткових документів не формувався.
17.07.2020 Галицька митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210013/2, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість задекларованого товару за резервним методом.
Рішення мотивовано наступним: при вивченні поданих до митного оформлення документів була встановлена наступна інформація, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. До митного оформлення надано документи неналежної якості, а саме: пакувальний лист, рахунок-фактура. Пункт d ч.1 ст.6 Конвенції чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки", а не країну прийняття вантажу до перевезення. Також запис у графі 4 CMR з зазначенням лише країни не може бути вказівкою перевізнику про місце доставки вантажу та суперечить вимогам ст.9 Закону України від 01.07.04 № 19-ІV "Про транспортно-експедиторську діяльність". Також Галицькою митницею Держмитслужби встановлено, що відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру ОСОБА_3 є співзасновником ТОВ "Хороз України", а його внесок до статутного фонду склав 100800 грн. У договорі постачання № 1 від 04.02.2016 від імені продавця Teb Elektrik Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi виступав директор ОСОБА_3. Тобто та ж особа є працівником (директором) фірми продавця. Таким чином, відповідно до вимог ст.15 Угоди про застосування статті VІІ ГАТТ, покупець і продавець є пов`язаними особами. У зв`язку з цим Галицька митниця Держмитслужби обґрунтовує підстави, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. Галицька митниця Держмитслужби у рішенні покликалась на наявність інформації, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю. На виконання п.3-4 ст. 53 Митного кодексу України відповідач просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості згідно зазначеного у рішенні переліку та зв`язку з їх неподанням Галицька митниця Держмитслужби не визнала заявлену митну вартість та прийшла до висновку про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності в органу дохо
За результатами перевірки митної декларації Галицька митниця Держмитслужби винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA209140/2020/00335.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням та карткою відмови позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.