ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 640/22507/21
адміністративне провадження № К/990/36938/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022 (суддя - Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2022 (головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі №640/22507/21.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області) №98-П від 04.03.2021 "Про проведення фактичних перевірок" в частині перевірки ТОВ "Оператор газотранспортної системи України";
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 13.04.2021 №000/2102/0902 та №000/2101/0902.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що зі змісту наказу №98-П від 02.03.2021 неможливо ідентифікувати передбачену підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України підставу для призначення фактичної перевірки товариства, та чи дійсно в розпорядженні відповідача була наявна інформація, яка може слугувати підставою для проведення фактичної перевірки, і чи саме ця інформація слугувала такою підставою; контролюючим органом помилково встановлено, що товариство зберігало пальне з 01.04.2021 по 14.04.2021 без отримання ліцензії на право зберігання пального; товариство надало відповідні документи та просило відповідача врахувати при розгляді заперечень факт виведення з виробничого процесу трьох резервуарів та відсутність вимог чинного законодавства на обладнання витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками резервуарів для зберігання метанолу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2022, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 13.04.2021 №000/2101/0902. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2022 та в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування підстав оскарження ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.02.2022 у справі №520/5314/2020, від 01.06.2022 у справі №520/7331/21, від 19.11.2020 у справі №160/7971/19, від 08.04.2021 у справі №640/21528/19.
В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам позивача про відсутність підстав для призначення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зокрема, судами не враховано те, що в оскаржуваному наказі не зазначено таку підставу для проведення перевірки як наявність/отримання інформації про вчинення позивачем, та не визначено яка інформація свідчить про конкретні порушення законодавства, що унеможливлює встановлення передбаченої законодавством фактичної підстави для перевірки. Також вказує, що товариством вчасно (25.03.2020) та належним чином подано документи для отримання ліцензії на право зберігання пального для особистих потреб з 01.04.2020.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС у Закарпатській області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в позові постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, на підставі наказу від 02.03.2021 №98-П ГУ ДПС у Закарпатській області проведено фактичну перевірку ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.03.2021 №3048/07/16/09/42795490, в якому відображено висновки про порушення товариством:
підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 203 Податкового кодексу України в частині незабезпечення обладнання двох резервуарів, які використовуються для зберігання пального рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками пального;
статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" в частині зберігання пального без отримання ліцензії.
На підставі названого акта перевірки відповідачем 13.04.2021 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№000/2102/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню у розмірі 500 000,00 грн.;
№000/2101/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню у розмірі 80 000,00 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2021 №000/2101/0902 мотивовано тим, що норма підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України не зобов`язує розпорядника акцизного складу обладнувати резервуари, виведені з експлуатації, рівнемірами або витратомірами в місцях, де не здійснюється відпуск пального наливом, а відтак, в даному випадку, застосування податковим органом відносно позивача штрафних санкцій відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України є необґрунтованим.
В частині відмови в позові рішення судів обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ відповідача для здійснення фактичного заходу є виконаним, тобто таким, що вичерпав свою дію; враховуючи те, що позивач з 01.04.2020 по 14.04.2020 зберігав пальне без отримання відповідної ліцензії, застосування штрафних санкцій є правомірним.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.3 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У постановах від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 25.01.2019 (справа №812/1112/16), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17), Верховний Суд вказав, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.