ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 640/17948/20
адміністративне провадження № К/990/8550/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю "Узай" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року (головуючий суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2023 року (головуючий суддя Мельничук В.П., судді Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі за адміністративним позовом Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю "Узай" до Головного управління ДПС у м. Києві, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
Українсько-турецьке товариство з обмеженою відповідальністю "Узай" (далі - ТОВ "Узай") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - Держгеокадастр у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року № 0098050305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 12336781,47 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 9869425 грн та за штрафними санкціями 2467356,29 грн).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що контролюючий орган, здійснюючи розрахунок суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2017 - 2018 роки безпідставно використовував інформацію, зазначену у листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. При цьому, ТОВ "Узай" наголошує на відсутності станом на 1 січня 2017 року та 1 січня 2018 року витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває у його користуванні. На думку позивача, при здійсненні вказаного розрахунку відповідачем, має місце безпідставне застосування під час перевірки коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок (Кф) та кодів цільового використання землі, відмінних від тих, які містилися раніше у офіційних даних Державного земельного кадастру.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2023 року, у задоволення позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Узай" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Узай" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2023 року. Витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу.
Підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосовано пункти 286.1, 286.2 статті 286, статтю 288, пункт 289.1 статті 289 ПК України, статтю 11, підпункт "б" пункту 2 статті 21, частини першої статті 38, абзац другий частини третьої та пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр", а також Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постановах від 7 лютого 2023 року у справі №640/23439/20, від 6 квітня 2021 року у справі №160/7382/20, від 2 листопада 2021 року у справі №400/771/20, від 14 вересня 2022 року у справі 640/20750/21, від 26 лютого 2019 року у справі №826/17070/16, від 13 червня 2018 року у справі №826/14615/16.
Зокрема, у касаційній скарзі ТОВ "Узай", зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм податкового законодавства посилалось на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було викладено однаковий висновок про те, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є той факт, що у спірний період позивачем не були внесені відомості до Державного земельного кадастру про види цільового призначення земельної ділянки, а тому відповідачем нібито правомірно було застосовано коефіцієнт, визначений Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 (у розмірі 2,0 та 3,0 відповідно). Однак, під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки тому факту, що неспростовним доказом протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є факт відсутності в діях позивача складу податкового правопорушення (яке, на помилкове переконання відповідача, полягало у нібито заниженні позивачем декларування та сплати податкового зобов`язання з орендної плати за землю), оскільки під час декларування та сплати податкового зобов`язання з орендної плати за землю за користування земельною ділянкою ТОВ "Узай" діяло виключно у відповідності до умов Договору оренди земельної ділянки та норм ПК України.
ГУ ДПС у м. Києві, скориставшись своїм правом надало до суду пояснення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема, контролюючий орган вказує на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 8 квітня 2021 року у справі №160/10137/19, від 1 квітня 2021 року у справі №160/8847/19, від 7 грудня 2020 року у справі № 817/1795/17, від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18.
Держгеокадастром у м. Києві також направлено до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Оскільки вимоги ухвали Верховного Суду від 15 березня 2023 року щодо направлення справи судом першої інстанції виконані не були, то судом касаційної інстанції неодноразово, а саме: 20 квітня 2023 року, 3 травня 2023 року, 4 липня 2023 року, 28 серпня 2023 року, 3 та 9 жовтня 2023 року, 21 листопада 2023 року, 13 грудня 2023 року, 15 січня 2024 року, 11 березня 2024 року направлялася до Київського окружного адміністративного суду ухвала від 15 березня 2023 року з вимогою направити справу для здійснення касаційного розгляду.
Справа № 640/17948/20 надійшла до Верховного Суду 21 березня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2024 року розгляд справи за касаційною скаргою ТОВ "Узай" призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту рішень судів попередніх інстанцій, ключовими питаннями, які належало вирішити судам під час розгляду справи №640/17948/20 було, по перше, прийнятність/неприйнятність використання податковим органом при донарахуванні платнику податків податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку відомостей про нормативну грошову оцінку, наданих у формі листа Держгеокадастру, по друге, чи є наявність підстав для застосування вимог Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 (далі - Порядок №489) в частині визначених ним коєфіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельних ділянок, при здійсненні розрахунку річної суми платежу за користування земельною ділянкою з 1 січня 2017 року та з 1 січня 2018 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Київською міською радою (Орендодавцем) та позивачем (Орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 23 березня 2007 року за № 79-6-00488. Згідно умов вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, місце розташування - вул. Трутенка, 24 у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 89 800 кв.м.; цільове призначення - для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування виробничих будівель; кадастровий номер - 8000000000:72:277:0001.
Згідно з пунктом 2.2 зазначеного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 13 049 143,72 грн. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що цей Договір укладено на 50 років.
Відповідно до пунктів 4.1-4.4 Договору оренди, визначена цим Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київради від 21 грудня 2000 року №118/1095 "Про орендну плату за землю в м. Києві" встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.
Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.
Пунктом 4.6 Договору встановлено, що зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього Договору. Орендар зобов`язується уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати.
20 січня 2009 року між Київською міською радою (Орендодавцем) та ТОВ "Узай" (Орендарем) укладено Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яким зокрема пункти 4.2-4.3, 4.6 викладено в наступній редакції:
"Договором від 20 січня 2009 року (додаткова угода №79-6-00685 від 26 січня 2009 року) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки пункти 4.2-4.3 викладено в наступній редакції: " 4.2. Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється:
4.2.1. У розмірі 4 (чотирьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки на період проектування будівництва об`єкта;
4.2.2. Після введення в експлуатацію:
- 0,1 (нуль цілих і однієї десятої) відсотка від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно площі житлового фонду;
- 4 (чотирьох) відсотків від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно площі інших об`єктів комплексу. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
4.3. У випадку, якщо цей Договір не підписаний Орендарем в установленому законодавством порядку протягом п`яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1 цього Договору, розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2 Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п`ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки.
4.6. Зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України".".
ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Узай" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов`язань з орендної плати за землю за 2017-2018 роки, за результатами якої 17 січня 2020 року складено Акт №8/1-26-15-05-03-05/24367001 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.2, пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму грошового зобов`язання по орендній платі за землю всього у сумі 9869425,18 грн, в тому числі за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року у сумі 4244192,10 грн, за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року у сумі 5625233,08 грн.
На підставі Акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві 13 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0098050305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 12336781,47 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 9869425 грн та за штрафними санкціями 2467356,29 грн).
Позивач на вказане податкове повідомлення-рішення подав скаргу до Державної податкової служби України, яка рішенням від 7 липня 2020 року №15556/6/99-00-08-05-06-06, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу ТОВ "Узай" - без задоволення.
Вважаючи, прийняте контролюючим органом податкове-повідомлення рішення від 13 лютого 2020 року протиправним, ТОВ "Узай" звернулося до суду з позовом про його скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що є безпідставними доводи позивача про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке було прийняте на підставі листа Держгеокадастру у м. Києві, який на думку ТОВ "Узай", не відповідає встановленій законом формі (витяг або довідка), оскільки чинне законодавство, зокрема підпункт 286.1 статті 286 ПК України, не встановлює певну форму, в якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу.
З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції та зокрема зазначив, що Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 160/10944/20 звернув увагу на те, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі носить інформаційний характер та є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки і відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто, витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації. Разом з тим, надання такої інформації у формі листа, у разі якщо остання відповідає відомостям Держгеокадастру, не може бути безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова оцінка викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що базою для сплати та розрахунку плати за землю є нормативна грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання витягу - це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі. Саме по собі оформлення такої інформації листом, за умови, що відображені у ньому відомості відповідають даним державного земельного кадастру, не є свідченням протиправності здійсненого податковим органом нарахування.
При цьому, судами зазначено, що 23 листопада 2018 року до ГУ ДПС у м. Києві надійшов Витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки Держгеокадастру у м. Києві з ідентичними значеннями нормативної грошової оцінки.
Щодо посилання позивача про те, що має місце безпідставне застосування під час перевірки коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок (Кф) та кодів цільового використання землі, відмінних від тих, які містилися раніше у офіційних даних Державного земельного кадастру, то суди попередніх інстанцій вказали на їх необґрунтованість та зазначили наступне.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни. У свою чергу, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ "Узай", станом на 2017 та 2018 роки визначений у розмірі 151102127,20 грн і 226653190,74 грн відповідно, обґрунтовується даними Держгеокадастру у м. Києві, відображеними у листі від 22 жовтня 2018 року №05716-22521 та витязі від 23 листопада 2018 року № 6340/86-18 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. При цьому, станом на час здійснення ГУ ДПС у м. Києві нарахування позивачу до сплати сум орендної плати з юридичних осіб за 2017 та 2018 роки вид цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:277:0001, сформований у відповідності до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель, не був внесений до Державного земельного кадастру.
Таким чином, для розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки правомірно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) 3,0, що відповідає положенням Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777, згідно з якими коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф), що дорівнює 3,0 застосовується для земельних ділянок, інформація про які не внесена до Державного земельного кадастру, або у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель.
Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Підпунктами 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктами 14.1.72 - 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.