ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 808/153/17
адміністративне провадження № К/9901/46852/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Семененко М.О. від 02 серпня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Суховарова А.В., суддів Ясенова Т.І., Головко О.В. від 30 січня 2018 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернулась до суду з адміністративним позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2016 року №0001491304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на 59555,63 грн., у тому числі за основним платежем 47644,50 грн. та 11911,13 грн. - штрафні санкції; вимогу від 30 грудня 2016 року №Ф-039 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) у розмірі 66262,40 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого ЄСВ від 30 грудня 2016 року №072, яким до ФОП застосовано штрафні санкції в розмірі 6626,24 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувала на помилковість висновків контролюючого органу про заниження ФОП об`єкту оподаткування й, як наслідок, відповідних зобов`язань зі сплати ПДФО та ЄСВ внаслідок включення до складу витрат у 2014 та 2015 роках сум коштів, сплачених позивачем ТОВ "Глобал Логістик Сістем" та ФОП ОСОБА_2 за надання транспортно-експедиторських послуг, а також вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, адже такі платежі пов`язані з провадженням ФОП господарської діяльності й отриманням доходів у сфері торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, документально підтверджені відповідними первинними документами, тому відносяться до складу витрат у відповідності до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними та скасовано: податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2016 року №0001491304 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДФО на суму 45327,31 грн. за податковим зобов`язанням та 11331,83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; вимогу від 30 грудня 2016 року №Ф-039 в частині визначення заборгованості зі сплати ЄСВ в розмірі 60901,98 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого ЄСВ від 30 грудня 2016 року №072 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 6090,19 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що операції між позивачем та його контрагентами щодо надання останніми транспортно-експедиторських послуг є складовою частиною поставки металопрокату, тобто продукції, продаж якої є основним видом господарської діяльності ФОП; придбання ФОП металопродукції здійснювалось з метою подальшої її реалізації споживачам. Відтак суми коштів, сплачені позивачем за надання послуг, а також вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей за приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України безпосередньо пов`язані з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування і зменшують загальний оподатковуваний дохід. Тому визнали безпідставними твердження контролюючого органу про заниження ФОП відповідних зобов`язань зі сплати ПДФО та ЄСВ у вказаному періоді.
Водночас, за висновком судів, позивачем безпідставно віднесено до складу витрат за 2015 рік суми у розмірі 15447,90 грн. з огляду на відсутність підтверджуючих документів їх понесення, що власне і не заперечувалося позивачем в ході розгляду справи, тому відмовлено у відповідній частині позовних вимог.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням процесуальних норм, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки ФОП, а саме щодо завищення витрат у 2014 та 2015 роках, чим порушено вимоги пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України.
ФОП у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрована як ФОП та у період, який перевірявся контролюючим органом, перебувала на загальній системі оподаткування.
Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, про що складено акт від 09 грудня 2016 року №66/08-29-13-04/ НОМЕР_1, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено суму оподатковуваного доходу на 576047,76 грн., у тому числі у 2014 році на 253041,12 грн., у 2015 році на 323006,64 грн., що призвело до заниження ПДФО на суму 47644,50 грн., у тому числі за 2014 рік на 21125,99 грн., за 2015 рік на 26518,51 грн.; пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), внаслідок чого занижено суму ЄСВ на 66262,40 грн., у тому числі у 2014 році на 42340,94 грн., у 2015 році на 23921,46 грн.
Така позиція контролюючого органу у акті перевірки, серед іншого, обґрунтована тим, що ФОП, перебуваючи на загальній системі оподаткування, у 2014, 2015 роках до складу витрат безпідставно віднесла суму коштів, сплачених ТОВ "Глобал Логістик Сістем" та ФОП ОСОБА_2 за надання транспортно-експедиторських послуг, адже такі платежі не пов`язані безпосередньо з отриманими доходами від здійснення господарської діяльності позивачем, так як перевезення здійснювалося за рахунок ФОП й сума понесених витрат не врахована у вартості реалізованого нею товару, доходу від таких витрат не отримано; також встановлено невідповідність номенклатури за придбаними товарно-матеріальними цінностями (металопродукції), зазначеними в податкових та прибуткових накладних, з первинними документами по продажу таких за 2014 - 2015 роки, зокрема включення до витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, які не були у повному обсязі реалізовані у відповідному періоді.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято (винесено) оскаржувані у цій справі рішення та вимогу.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (статті 42 ГК України).
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України.
Згідно з пунктом 177.2 вказаної статті Кодексу (в редакції, чинній у 2014 році) об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належали документально підтверджені витрати, що включалися до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначав витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України (у згаданій вище редакції) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.