ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у цивільній справі № 757/23249/17-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокиївське" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Панамедікус", про визнання недійсним іпотечного договору.
13 березня 2024 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, з правовими висновками якої не погоджуюсь і відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.
Ухвалюючи рішення Велика Палата Верховного Суду не виконала поставлених перед касаційним судом завдань цивільного судочинства і залишила поза увагою вимоги процесуального закону в частині таких основних засад судочинства як обов`язковість судового рішення.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду постановила рішення, яке не має жодного практичного значення для сторін, не сприятиме захисту їх прав, свобод чи інтересів і не вирішує жодної юридичної проблеми у справі.
Натомість таке судове рішення не забезпечить виконання Верховним Судом свого завдання, визначеного статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині забезпечення єдності та сталості судової практики.
Правова позиція викладена у постанові суперечить десяткам попередніх рішень тієї ж Великої Палати, однак питання про відступ від попередньої судової практики не вирішено. Таким чином, за наявності вимог статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статей 2 і 18 ЦПК щодо обов`язковості судових рішень Верховного Суду, Велика Палата ухвалила рішення всупереч правовим позиціям самого суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на запобігання порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(пункт 56), від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 33.2), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).
Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 32)).