ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2024 року
м. Київ
справа № 175/3308/19
провадження № 51-6223км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 22019040000000060 та № 22020040000000012, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Баку Азербайджанської Республіки, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя цього ж міста ( АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2023 року клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) задоволено. Об`єднані кримінальні провадження № 22019040000000060 та № 22020040000000012 стосовно ОСОБА_8, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо застави, судових витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури залишив без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2023 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22019040000000060, № 2020040000000012, стосовно ОСОБА_8, обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України, - без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що суд першої інстанції не врахував положення ч. 5 ст. 219 КПК України. За твердженням прокурора, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22019040000000060 закінчився 07 серпня 2019 року. Зазначає, що рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України суд першої інстанції мав право ухвалити лише в підготовчому судовому засіданні. На думку прокурора, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22020040000000012 тривав з 26 грудня 2019 року по 13 лютого 2020 року, а тому місцевий суд безпідставно ухвалив рішення про закриття кримінального провадження № 22020040000000012 відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки обвинувальний акт було направлено до суду 13 лютого 2020 року, а надійшов він до суду 14 лютого 2020 року. Вважає безпідставним твердження суду про ідентичність кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР за № 22019040000000060 та № 22020040000000012. Стверджує, що апеляційний суд не виправив помилок місцевого суду і безпідставно залишив ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2023 року стосовно ОСОБА_8 без змін.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 просить його скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора частково, зокрема, не погодилася із доводами касаційної скарги прокурора у частині закриття кримінального провадження № 22019040000000060, в іншій частині - підтримала.
Захисник ОСОБА_6 просила касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
За змістом положень ч. 1 указаної статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи прокурора про помилковість висновку місцевого суду стосовно того, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22019040000000060 закінчився 07 серпня 2019 року, є безпідставними.
Частиною 1 ст. 219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
За приписом ч. 7 цієї статті днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, -день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов`язує в часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 556/1381/18, від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20, ухвали Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 712/6375/18, від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18).
Згідно з постановою об`єднаної палати Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року (справа № 216/4805/20, провадження № 51-4684кмо21) відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК (у редакції Закону України від 14 квітня 2022 року № 2201-IX) не включається у строк досудового розслідування строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування.
При цьому день направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру,повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування має враховуватися у строк досудового розслідування.
Той факт, що день повідомлення про завершення досудового розслідування та день фактичного надання доступу до матеріалів досудового розслідування можуть не збігатися, не свідчить про те, що строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування необхідно обраховувати з моменту фактичного надання доступу до таких матеріалів.Проміжок часу між цими днями не повинен включатися у строк досудового розслідування.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 06 червня 2019 року слідчий відділ УСБУ у Дніпропетровській області вніс до ЄРДР відомості за номером 22019040000000047 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, щодо факту незаконного придбання та зберігання зброї і боєприпасів без передбаченого законом дозволу.