ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 570/6036/19
провадження № 51-6200км23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
засуджений ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12019180180001292, стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Рудня Костопільського району Рівненської області, проживає в АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість,виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на невідповідність судових рішень приписам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а ухвали суду апеляційної інстанції - статтям 404, 419 цього Кодексу.
Стверджує, що винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства поза розумним сумнівом не доведено, вирок ґрунтується на припущеннях, неналежних і недопустимих доказах, містить помилки та неточності.
Указує, що більшість слідчих дій проведено з порушенням права ОСОБА_6 на захист, за відсутності захисника та без отримання відповідного дозволу, що зумовлює визнання доказів, отриманих за результатами цих слідчих дій, недопустимими. Зокрема, відібрання біологічних зразків проводилися без участі захисника, а огляд місця події (квартири) - без участі самого ОСОБА_6, без його згоди та без дозволу слідчого судді. Крім того, огляд місця події провів слідчий ОСОБА_8, хоча згідно з витягом з ЄРДР досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні здійснював слідчий ОСОБА_9
Ставить під сумнів достовірність висновку № 555, оскільки відповідно до наказу КП "Обласне бюро судово-медичної експертизи" від 02 грудня 2019 року робота ОСОБА_10, який проводив зазначену експертизу трупа, на посаді лікаря - судово-медичного експерта у відділі судово-медичної експертизи трупів була відмінена. Експерт ОСОБА_10 у суді допитаний не був.
Зазначає, що конфлікт стався внаслідок неправомірної поведінки потерпілого, а саме крадіжки коштів її підзахисного. ОСОБА_6 не мав умислу та мотиву на вбивство ОСОБА_11, а захищався від останнього, який накинувся на нього з кулаками, у результаті чого ОСОБА_6 упав на підлогу. Він лише хотів, щоб ОСОБА_11 повернув гроші, які забрав, однак потерпілий постійно кидався в бійку. Оскільки фізично за зростом і вагою ОСОБА_6 поступався ОСОБА_11, він обґрунтовано боявся за своє здоров`я та майно і просто змушений був захищатися. Також ОСОБА_6 намагався надати допомогу потерпілому, приносив йому води, що свідчить про відсутність у нього умислу саме на вбивство, а швидку допомогу не викликав, оскільки потерпілий проти цього заперечував. Також суд не взяв до уваги даних про особу потерпілогоОСОБА_11, якого неодноразово було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень проти власності.
Указує, що висновками лікаря-травматолога та судово-медичної експертизи підтверджується факт спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, що також свідчить про наявність у нього підстав для необхідної оборони, за межі якої він вийшов, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 118 КК України.
Не погоджується з розміром стягнутої моральної шкоди, оскільки суд не врахував матеріального стану обвинуваченого. Крім того, потерпілий не проживав із сім`єю, не брав участі у вихованні доньки, не допомагав матеріально. При цьому ОСОБА_6 добровільно відшкодував законному представнику доньки потерпілого в розмірі 35 000 грн (моральну шкоду).
Вважає, що враховану судом обтяжуючу обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння - необхідно виключити як недоведену, оскільки на підтвердження цього факту суд указав на показання свідків та самого обвинуваченого про те, що вони вживали алкогольні напої під час відпочинку на річці, однак зазначені у вироку події відбулися пізно ввечері.
Посилається на те, що суд, призначаючи покарання, безпідставно не врахував, що ОСОБА_6 зізнався у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вибачився перед потерпілими, частково відшкодував шкоду, що свідчить про його щире каяття.
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Цивільний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_13 250 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 7000 грн - витрат на правову допомогу, на користь ОСОБА_14 - 250 000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 10 липня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_15 залишено без задоволення, вирок стосовно ОСОБА_6 - без зміни.
ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 20:00, перебуваючи в себе вдома у квартирі АДРЕСА_2, після спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_11, у ході сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи на меті позбавити ОСОБА_11 життя, умисно, зі значною силою завдав останньому металевим совком не менше 35 ударів у життєво важливу частину тіла - голову, у результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді не менше, ніж 35 забійних ран на голові, численних багатоуламкових переломів тім`яних кісток склепіння черепа з відходженням тріщин на лобну та потиличну кістки, один терасовидний перелом лівої тім`яної кістки, а також два вдавлених переломи лобної кістки з ушкодженнями мозкових оболонок, речовини головного мозку, від яких ОСОБА_11 помер на місці події.
Крім того, ОСОБА_6 умисно завдав ОСОБА_11 невстановленим колючо-ріжучим знаряддям на зразок клинка ножа одного удару у праву поперекову ділянку, а також численні удари не встановленими слідством тупими предметами по обличчю, тулубу та кінцівках, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення правої поперекової ділянки, переломів нижньої щелепи, ребра і пальця лівої кисті, синці та садна.
Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді численних забійних ран, які супроводжувалися масивною кровотечею та масивною крововтратою, багатоуламкових переломів склепіння й основ черепа з ушкодженням оболонок і речовини мозку.
Позиції учасників судового провадження
Від прокурора надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника.
У судовому засіданні захисник підтримала касаційну скаргу, прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що остання, крім іншого, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження(статті 410 - 411 КПК України) і просить надати доказам іншу оцінку, ніж та, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій. Протевідповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України перевірку цих обставиндоповноважень Суду законом не віднесено.
Отже, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційних скаргах сторони захисту, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Щодо кваліфікації дій засудженого
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань обвинуваченого ОСОБА_6, котрий у судовому засіданні не заперечував фактичних обставин кримінального провадження, зазначаючи при цьому, що умислу на вбивство ОСОБА_16 у нього не було. Вважав, що ОСОБА_11, намагаючись викрасти в нього гроші,спровокував конфлікт між ними, що переріс у бійку, під час якої вони завдавали один одному ударів. Він відбивався від потерпілого металевим совком, завдав значну кількість ударів у голову та по тілу ОСОБА_11, від чого металевий совок розламався, далі продовжив заподіювати удари частиною совка (металевою ручкою). Точну кількість та локалізацію завданих ним ударів, як і всі деталі події, не зміг пригадати, оскільки тоді перебував у шоковому стані. Зазначив, що надалі в нього боліла права нога, якою він також спричиняв удари ОСОБА_11 . У певний момент потерпілий намагався уникнути побиття та утікав від нього, однак він продовжував завдавати йому ударів ззаду. За наслідками бійки в нього (обвинуваченого) значних ушкоджень чи кровотечі не було, за медичною допомогою не звертався. Вважав, що перевищив межі необхідної оборони.
Показання засудженого про вчинення ним злочину об`єктивно підтверджуються даними, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчого експерименту, висновками експертів, судово-медичної експертизи та іншими доказами, які узгоджуються між собою.
Суд першої інстанції проаналізував усі докази на предмет їх законності, достатності й допустимості та дав їм належну оцінку.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження ОСОБА_6 про відсутність у нього умислу на позбавлення життя ОСОБА_11 є безпідставними, зважаючи на кількість та локалізацію ударів (не менше 35 травмуючих дій у життєво важливий орган - голову), застосування як знаряддя злочину важкого та значного за розміром металевого предмета (совка), що свідчить про спрямованість умислу засудженого саме на вбивство потерпілого. Суд першої інстанції визнав, що визначальним у поведінці ОСОБА_6 було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, розправитися з ним. Такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і свідчать про прямий умисел на вбивство потерпілого.