ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2024 року
м. Київ
справа № 522/2420/20
провадження № 61-7210св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за частки у спільній частковій власності на нерухоме майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за частки у спільній частковій власності на нерухоме майно, визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за частки позивача у спільній частковій власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона перебувала з 26 червня 2009 року у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, який був розірваний рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року. Від шлюбі у сторін є спільна дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У період шлюбу сторони придбали нерухоме майно, а саме:
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 38,2 кв. м, житловою площею 17,7 кв. м, середня вартість якої складає 36 000,00 дол. США, що еквівалентно 882 000,00 грн;
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 87,8 кв. м, житловою площею 34,3 кв. м, середня вартість якої складає 125 000,00 дол. США, що еквівалентно 3 062 500,00 грн;
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 46,8 кв. м, житловою площею 18,1 кв. м, середня вартість якої складає 70 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 715 000,00 грн.
Позивач зазначала, що у спірних квартирах вона не проживає та не користується ними, згоди щодо користування квартирами, що знаходяться у спільній частковій власності, сторонами не досягнуто, в квартирі АДРЕСА_1 проживає та зареєстрований відповідач, до двох інших квартир вона доступ не має.
Посилаючись на те, що компенсація відповідачем 1/2 частки вартості вказаного майна є єдиний та найдоцільніший вихід у складеній ситуації, оскільки фактичний виділ частки неможливий, через маленьку площу принаймні двох однокімнатних квартир; платоспроможність відповідача, враховуючи його матеріальний стан, достатній для сплати визначеного розміру компенсації, ОСОБА_1 просила суд:
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки права власності позивача у квартирах, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6, у розмірі 2 829 750,00 грн.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
У березні 2020 року ОСОБА_2 звернуся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за частки у спільній частковій власності на нерухоме майно, визнання права власності.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що у період шлюбу сторони набули спірне нерухоме майно, а саме:
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 38,2 кв. м, житловою площею 17,7 кв. м;
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 46,8 кв. м, житловою площею 18,1 кв. м.
Зазначав, що вказані однокімнатні квартири належить подружжю на праві спільної часткової власності. Оскільки згоди на користування спірними квартирами між сторонами не досягнуто, фактичний виділ частки однокімнатних квартир неможливий з урахуванням їх розміру, ОСОБА_2 вважав, що компенсація йому вартості його частки спірних однокімнатних квартир буде розумним виходом із цієї ситуації з урахуванням того, що позивач є безробітнім і у нього відсутній заробіток та наявні захворювання, які потребують лікування і фінансових витрат.
Однак, ОСОБА_2 заперечував те, що двокімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 87,8 кв. м, житловою площею 34,3 кв. м, є спільним майном подружжя. Зазначав, що хоча вказана квартира і зареєстрована на праві спільної часткової власності, а саме по 1/2 частці за кожним, проте вказана квартира була придбана за його особисті кошти. У зв`язку з чим він вважає, що ОСОБА_1 повинна компенсувати йому повну вартість вказаної квартири.
У зв`язку із зазначеним ОСОБА_2 просив суд:
- стягнути із ОСОБА_1 на його користь компенсацію вартості його 1/2 частки права власності у квартирах, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_6 у розмірі 1 404 500,00 грн;
- визнати квартиру АДРЕСА_2 особистою власністю ОСОБА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 повну компенсацію вартості квартири за адресою: АДРЕСА_5 у розмірі 3 312 500 грн.
12 червня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову (т. 1, а. с. 201-205).
20 липня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про зміну предмета позову (т. 1, а. с. 220-227).
20 липня 2020 року протокольною ухвалою Приморський районний суд залишив без задоволення клопотання сторін про прийняття змін до предмета позову від 12 червня 2020 року та від 20 липня 2020 року (т. 1, а. с. 241).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 03 червня 2021 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за частки у спільній частковій власності на нерухоме майно.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за частки у спільній частковій власності на нерухоме майно, визнання права власності задовольнив частково.
Визнав приватною особистою власністю ОСОБА_2 77/100 часток квартири АДРЕСА_2, загальною площею 87,8 кв. м, житловою площею 34,3 кв. м.
В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовив.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 77/100 часток квартири АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив з того, що більша частина вартості цієї квартири сплачена саме за рахунок особистих коштів ОСОБА_2 . Однак ОСОБА_2 не надав доказів того, що інша частина коштів у розмірі 21 610,00 дол. США (92 610,00 дол. США - 71 000,00 дол. США), витрачена сторонами на придбання вказаної квартири уже під час перебування у шлюбі, була його особистою власністю. У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що лише частина квартири може бути визнана особистою власністю відповідача за зустрічним позовом. Частку квартири у розмірі 23/100 суд вважав спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки відповідних вимог про розподіл чи стягнення компенсації вартості вказаної частки квартири сторони не заявляли, то суд не вбачав підстав для її поділу чи стягнення компенсації.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та в зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості 1/2 часток однокімнатних квартир, за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_6, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що, звертаючись до суду із вказаними вимогами жодна із сторін попередньо не внесла на депозитний рахунок коштів у розмірі вартості спірної частки майна. Крім того, суд врахував, що сторони такої фінансової можливості (щодо внесення коштів) на час розгляду справи не мають та крім того ними не досягнуто згоди із приводу вартості спірного майна. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про неможливість задоволення як первісних, так і зустрічних позовних вимог у частині стягнення компенсації вартості частки спірних квартир.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 77/100 часток квартири за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 87,8 кв. м, житловою площею 34,3 кв. м, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В іншій частині рішення не оскаржувалося, а тому апеляційний суд не переглядав.
Одеський апеляційний суд постановою від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 77/100 часток квартири за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 87,8 кв. м, житловою площею 34,3 кв. м, скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 15 765,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2 не оскаржено дійсність додаткової угоди від 30 липня 2014 року № 2 до договору купівлі-продажу майнових прав від 03 березня 2011 року № МП 2к3.14п.6с/А16, відповідно до якої все отримане за цим договором купівлі-продажу майнових прав належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності у рівних частках без виділення майна в натурі та не оспорено свідоцтво про право спільної часткової власності сторін по 1/2 частці за кожним та, у встановленому порядку, вказану додаткова угода та свідоцтво про право спільної часткової власності не визнані недійсними (нечинними), у суду першої інстанції не було підстав для визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на 77/100 часток спірної квартири з вказівкою, що решта 23/100 часток цієї квартири є спільною сумісною власністю подружжя.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
10 травня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд не дослідив доказів та обставин на які посилався заявник, суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права (статтю 368 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року в справі № 917/265/18, від 03 червня 2021 року в справі № 343/1116/17, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував те, що відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 03 березня 2011 року № МП 2к3.14п.6с/А16 ПП ВКФ "Мікромегас" передало, а ОСОБА_2 прийняв та оплатив майнові права на незакінчену будівництвом 2-кімнатну квартиру. Тобто у ОСОБА_2 виникло право власності на майнові права на спірну квартиру на підставі зазначеного договору, 77/100 часток якої він придбав за свої особисті кошти. А тому враховуючи зазначене, укладаючи додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу майнових прав, його частка у спірній квартирі не зменшилася.
Доводи інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Приморського районного суду міста Одеси.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 червня 2009 року до 22 жовтня 2019 року. Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 30 зв., 33).
У період шлюбу, що визнається обома сторонами, ними на праві спільної часткової власності було придбано нерухоме майно, а саме:
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 38,2 кв. м, житловою - 17,7 кв. м;
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 46,8 кв. м, житловою площею 18,1 кв. м.
Право власності на вказані квартири було зареєстровано за сторонами у рівних частках по 1/2 частці за кожним, про що свідчать наявні у матеріалах справи витяги із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
25 червня 2009 року відповідно до акта приймання-передачі квартири у завершеному будівельному багатоповерховому житловому будинку у м. Чорноморськ (колишній Іллічівськ) на виконання інвестиційного договору про інвестування будування житла від 04 серпня 2005 року № 867, будівельна фірма "Моноліт" в особі директора ОСОБА_4 передала інвестору ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_7, загальною площею 77,3 кв. м (т. 1, а. с. 126).
За договором купівлі-продажу від 03 березня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Тисячною І. К. та зареєстрованого в реєстрі за № 187, ОСОБА_2 як продавець, за згодою дружини ОСОБА_1, продав ОСОБА_5, вказану квартиру АДРЕСА_7 за ціною 450 000,00 грн (т. 1, а. с. 127, 128).
У цей же день, 03 березня 2011 року, ОСОБА_2 уклав з ПП ВКФ "Мікромегас" договір купівлі-продажу майнових прав № МП 2к3.14п.6с/А16, а саме на об`єкт будівництва - житлове приміщення - 2-кімнатна квартира, орієнтовною площею 88,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_8, на суму 735 045,57 грн, що еквівалентно 92 610,00 дол. США (т. 1, а. с. 129-133).
Відповідно до додаткової угоди від 28 липня 2014 року № 1 до договору купівлі продажу майнових прав від 03 березня 2011 року № МП 2к3.14п.6с/А16 об`єкт будівництва було визначено в наступній редакції - квартира АДРЕСА_9 . Вартість майнових прав становила 729 789,01 грн (т. 1, а. с.134).
Відповідно до додаткової угоди від 30 липня 2014 року № 2 до договору купівлі-продажу майнових прав № МП 2к3.14п.6с/А16, яка укладена між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та забудовником ПП ВКФ "Мікромегас", сторони додаткової угоди доповнили договір розділом 9 "Додаткові умови", відповідно до якого все отримане за цим договором купівлі-продажу майнових прав належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності у рівних частках без виділення майна в натурі (т. 2, а. с. 19).
Відповідно до акта приймання-передачі майнових прав від 30 липня 2014 року № 133-кв/МП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_10 (кімнат: 2, поверх: 13, секція: 6, площа 87,8 кв. м) (т. 2, а. с. 20).
Право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вказану двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, було зареєстровано за сторонами на праві спільної часткової власності по 1/2
частці за кожним 22 серпня 2014 року на підставі свідоцтва про право власності від 27 серпня 2014 року № 26031587 (т. 1, а. с. 136-139).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.