ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2024 року
м. Київ
справа № 643/10647/18
провадження № 61-11591св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа- приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алекаєва Зінаїда Борисівна,
розглянув у попередньому судовому засідання у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2021 року в складі судді: Задорожної А. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Лобов О. А., Дорош А. І., Триголов В. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алекаєва Зінаїда Борисівна, про визнання заповіту недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алекаєва З. Б., про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_4, яка не мала дітей, а чоловік її помер задовго до її смерті, тому вона проживала сама. За життя ОСОБА_4 у сімейному колі було вирішено, що після її смерті все її майно перейде у спадщину позивачу та її сину.
З 02 червня 2017 року стан здоров`я ОСОБА_4 погіршився, у зв`язку з чим вона була госпіталізована до неврологічного відділення Харківської міської клінічної лікарні № 7. Спадкодавець частково втратила зір, не впізнавала рідних, друзів та сусідів, перестала орієнтуватися у часі та просторі, проявляла безпідставно агресію, тобто не усвідомлювала значення своїх дій та не керувала ними. До її смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) психічний стан ОСОБА_4 тільки погіршувався.
Після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач подала до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та того ж дня дізналася, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алекаєвою З. Б. вже відкрита спадкова справа № 16/2017 за заявою невідомої їй особою ОСОБА_2, а також дізналася про те, що 10 серпня 2017 року, тобто в період, коли ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій, оскільки мала психічний розлад, нотаріусом було посвідчено заповіт, зареєстрований у реєстрі за № 1093, яким остання заповіла все своє майно на користь ОСОБА_2 .
Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати недійсним заповіт спадкоємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, посвідчений у 2017 році.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Московський районний суд м. Харкова рішенням від 07 грудня 2021 року, залишеним без змінпостановою Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав недійсним заповіт, посвідчений 10 серпня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алекаєвою З. Б. від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 1093.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн, витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 28 000,00 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 14 415,24 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахувавши показання свідків та висновок проведеної посмертної судово-психіатричної експертизи, відповідно до якої зроблено категоричний висновок про неспроможність ОСОБА_4 розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними в момент складання нею заповіту, дійшов висновку про визнання оспорюваного заповіту недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
31 липня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2021 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, безпідставно врахували показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки зазначені свідки ще до допиту в суді були опитані адвокатом позивача під протокол, а отже ці свідки прибули до суду вже із заздалегідь сформованими тезами своїх показань. По-друге, вказані свідки одноголосно стверджували про те, що ОСОБА_4 за час перебування в лікарні спочатку почувала себе добре, поводилася адекватно, а вже потім її стан погіршився і вона стала неадекватною. Однак, вказане суперечить даним, викладеним у медичній картці спадкодавця, відповідно до якої порушення мови, сенсо-моторна афазія, невиконання інструкцій мали місце у ОСОБА_4 з перших днів стаціонарного лікування, потім ці прояви коливалися у своїй вираженості (то зменшувалися, то знову збільшувалися), однак на момент виписки однозначно відмічена позитивна динаміка. Тобто її стан на момент виписки був очевидно кращим, ніж на початку госпіталізації.
Також заявник не погоджується з висновком експерта, який покладений в основу оскаржуваних судових рішень, оскільки він не містить жодного конкретного діагнозу, який унеможливлював спадкодавцю розуміти наслідки своїх дій.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права позбавив відповідача надати докази в обґрунтування своїх заперечень на позов та порушив принцип змагальності сторін.
Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув та також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.
Також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 червня 2019 року в справі № 627/1761/16.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Московського районного суду м. Харкова.
Справа надійшла до Верховного Суду у вересні 2023 року.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2023 року ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_9, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими. Тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_4 є рідною тіткою ОСОБА_1, що не заперечувалося сторонами.
ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло належала квартира АДРЕСА_1 (колишня 50-річчя ВЛКСМ) (т. 1, а. с. 137, т. 2 а. с. 15).
Відповідно до медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_4 в період з 07 червня 2017 року до 25 липня 2017 року перебувала на лікуванні у Комунальному закладі охорони здоров`я "Харківська міська клінічна лікарня № 7" з діагнозом: ішемічна хвороба серця (т. 1, а. с. 76-123).
За життя, 10 серпня 2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, де б таке не було та із чого б воно не складалось, та взагалі все, що буде їй належати на день її смерті, та на що вона за законом матиме права, ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алекаєвою З. Б. та зареєстрований в реєстрі за № 1093 (т. 2, а. с. 14).
У зв`язку з перенесеним інсультом, текст заповіту за дорученням ОСОБА_4 та у її присутності підписано ОСОБА_10 за місцем її мешкання у квартирі АДРЕСА_1 та в присутності свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т. 2, а. с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (т. 1, а. с. 40, 48, т. 2, а. с. 8).
15 вересня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алекаєвою З. Б. заведено спадкову справу № 61/2017 (номер у спадковому реєстрі - 61231430) після смерті ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 11).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30 червня 2021 року призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Комунального закладу охорони здоров`я "Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3". У розпорядження експерта надано матеріали цивільної справи та медичну документацію. На час проведення судово-психіатричної експертизи провадження у справі зупинено.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 26 липня 2021 року № 406 КНП ХОР "Обласна клінічна психіатрична лікарня № 2", амбулаторне відділення судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_4 за представленими даними на час складання заповіту, 10 серпня 2017 року, виявляла хронічний, стійкий психічний розлад у формі неуточненого психічного розладу внаслідок дисфункції головного мозку. ОСОБА_4 за представленими даними на момент складання заповіту, 10 серпня 2017 року, відповідно до свого психічного стану, була нездатною усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 3, а. с. 1-4).
Нездатність ОСОБА_4 розуміти значення своїх дій та керувати ними, підтвердили допитані у судовому засіданні, за їх згодою, в якості свідків ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, які вказали, що остання потребувала постійного стороннього догляду, через свій стан здоров`я.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права закону та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4, який посвідчений 10 серпня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алєкаєвою З. Б. та зареєстрований у реєстрі за номерам 1093, посилаючись на те, що на момент складання оспорюваного заповіту спадкодавець не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому він є недійсним.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.