Постанова
Іменем України
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 462/6014/15-ц
провадження № 61-17526св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Киришко Оксани Вікторівни на постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у складі колегії суддів Бойка С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати протиправною бездіяльність Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Залізничний відділ ДВС) щодо незняття арешту з належного їй майна, який був накладений державним виконавцем Залізничного відділу ДВС у виконавчому провадженні (далі - ВП) НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали № 462/6014/15-ц від 21 вересня 2015 року, постановленої Залізничним районним судом м. Львова (номер запису про обтяження 16087514 (спеціальний розділ) від 26серпня 2016 року) та ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 462/6014/15-ц від 19 червня 2016 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного банку "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") заборгованості у розмірі 2 708 756,64 грн(номер запису про обтяження 17990148 (спеціальний розділ) від 13грудня 2016 року), та зобов`язати Залізничний відділ ДВС зняти арешт з належного їй майна, який був накладений державним виконавцем у вказаних вище виконавчих провадженнях.
Зазначала, що виконавчі провадження є завершеними, в Залізничному відділі ДВС відсутні незавершені виконавчі провадження, божником за якими є вона, тому виконавець мав зняти арешт з належного їй майна (коштів). Наявність протягом тривалого часу (понад вісім років) нескасованого арешту на майно за відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувачів, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
18 листопада 2022 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова скаргу задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Залізничного відділу ДВС щодо незняття арешту з належного ОСОБА_1 майна, накладеного державним виконавцем Залізничного відділу ДВС у ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали № 462/6014/15-ц від 21 вересня 2015 року, постановленої Залізничним районним судом м. Львова (номер запису про обтяження 16087514 (спеціальний розділ) від 26 серпня 2016 року), та ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 462/6014/15-ц від 19 червня 2016 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості у розмірі 2 708 756,64 грн (номер запису про обтяження 17990148 (спеціальний розділ) від 13 грудня 2016 року).
Зобов`язано Залізничний відділ ДВС зняти арешт з належного ОСОБА_1 майна, який був накладений державним виконавцем Залізничного відділу ДВС у ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали № 462/6014/15-ц від 21 вересня 2015 року, постановленої Залізничним районним судом м. Львова (номер запису про обтяження 16087514 (спеціальний розділ) від 26 серпня 2016 року), та ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №462/6014/15-ц від 19 червня 2016 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості у розмірі 2 708 756,64 грн (номер запису про обтяження 17990148 (спеціальний розділ) від 13 грудня 2016 року).
Суд першої інстанції керувався тим, що оскільки виконавчі провадження завершено,Залізничний відділ ДВС був зобов`язаний зняти арешт з майна боржника. Обтяження майна боржника у виконавчому провадженні було накладено з законною метою. Однак після закінчення виконавчих проваджень відсутні правові підстави для продовження дії відповідного обтяження, а тому арешт накладений у рамках виконавчих проваджень повинен бути знятий. Наявне обтяження майна ОСОБА_1, яке не пов`язане із забезпеченням виконання рішення суду, відсутність інших виконавчих проваджень є втручанням у мирне володіння майном, порушує права власника та його законні інтереси щодо можливості в повній мірі розпоряджатись майном на власний розсуд. Зазначені обставини, а також те, що виконавчі провадження завершені, свідчать про те, що обтяження у виді арешту майна ОСОБА_1 та бездіяльність органів державної виконавчої служби зняти відповідне обтяження на майно порушує право власності заявника.
01 серпня 2023 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу Залізничного відділу ДВС задоволено, ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підстави закінчення виконавчого провадження визначені статтею 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), серед нихвідсутня така підстава для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документа стягувачу, тому у державного виконавця не було підстав знімати арешт, накладений на майно боржника ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях.
Короткий зміст вимогкасаційної скарги
07 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Киришко О. В. засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, просить постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15, від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, від 07 вересня 2022 року у справі № 523/19204/19, від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майновий претензій з боку стягувача, та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
В автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні дані про ВП № НОМЕР_2, а ВП № № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1 завершено, тому виконавець зобов`язаний був зняти арешт із належного заявниці майна.
Апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, про те, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 (провадження № 12-23гс22), про те, що судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.
Апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), про те, що боржник як сторона виконавчого провадження у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 вересня 2015 року задоволено заяву ПАТ "Універсал Банк" про забезпечення позову. Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в межах суми заявлених вимог, а саме у межах 2 705 102,64 грн. Накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках, які відкриті на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в межах суми заявлених вимог, а саме у межах 2 705 102,64 грн.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18 листопада 2015 року у справі № 462/6014/15-ц стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2007 року у розмірі 126 584,12 дол. США, що еквівалентно 2 705 102,64 грн, та судовий збір у розмірі 3 654 грн.
У Залізничному відділі ДВС на примусовому виконанні перебувало ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 21 вересня 2015 року про забезпечення позову у справі № 462/6014/15-ц шляхом накладення арешту на майно та ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 462/6014/15-ц, виданого Залізничним районним судом м. Львова 09 серпня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості у розмірі 2 708 756,64 грн, щодо яких наявна інформація про державну реєстрацію обтяжень у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1, номер обтяження: 16087514 та 17990148, відповідно.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно з пунктом 7 Розділу 13 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За вимогами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають правозвернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина першої статті 74 Закону № 1404-VIII).
Згідно із положеннями статті 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина перша статті 56 Закону № 1404-VIII).
На підставі пункту 2 частини 37 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) виконавче провадження підлягає закінченню у разіфактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Згідно із частинами першою, другою статті 40 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.