ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 523/14831/21
провадження № 61-7964св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Південна будівельна компанія",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Хаджи Ірини Дмитрівни на постанову Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Південна будівельна компанія" (далі - ОК "ЖБК ""Південна будівельна компанія") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просив суд:
- визнати додаткову угоду від 16 листопада 2009 року до пайового договору (про пайову участь у будівництві) від 02 лютого 2007 року, укладену між ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" та ОСОБА_2, недійсною з моменту укладення;
- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пайових внесків за договором від 02 лютого 2007 року в розмірі 544 932,22 грн, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 68 230,67 дол. США.
Позовна заява ОК "ЖБК ""Південна будівельна компанія" мотивована тим, що під час укладення додаткової угоди від 16 листопада 2009 року до пайового договору (про пайову участь у будівництві) від 02 лютого 2007 року, укладеної між ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" та ОСОБА_2, відповідно до умов якої ОСОБА_2 замінила ОСОБА_1 як сторона за договором від 02 лютого 2007 року, укладеного між ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" та ОСОБА_1 № 3/07 про пайову участь у будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (на ділянці під будівельним номером 16, площею 9 соток), а ОСОБА_1 не сплатила пайових внесків у повному обсязі та не набула права на відступлення права за вказаним договором, було порушено та недотримано процедуру укладення цієї додаткової угоди.
Станом на теперішній час ОСОБА_2 вимагає від ОК "ЖБК ""Південна будівельна компанія" виконання умов зазначеного договору, але ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" вважає, що ОСОБА_2 не набула такого права та додаткова угода від 16 листопада 2009 року до пайового договору (про пайову участь у будівництві) від 02 лютого 2007 року № 3/07, в силу вимог закону та зазначеного договору № 3/07 є недійсною.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2021 року позов ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" задоволено частково.
Визнано додаткову угоду від 16 листопада 2009 року до пайового договору (про пайову участь у будівництві) від 02 лютого 2007 року, укладену між ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" та ОСОБА_2 недійсною з моменту укладення.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" заборгованості з оплати пайових внесків за договором в розмірі 544 932,22 грн, що за офіційним курсом НБУ становить 68 230,67 дол. США, відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що головою ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" станом на 16 листопада 2009 року був ОСОБА_3, який підписав із ОСОБА_2 оскаржувану угоду про заміну сторони, за умовами якої позивач передав ОСОБА_2 відповідні майнові права на об`єкт пайового внеску без відповідного рішення загальних зборів кооперативу. Крім того, в преамбулі зазначеної угоди, вказано, що голова кооперативу ОСОБА_3 діє на підставі Статуту.
Проте Статутом позивача не передбачено право голови кооперативу одноособово без відповідного рішення загальних зборів членів ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" укладати договори щодо розпорядження майном позивача та вчиняти дії, пов`язані із розпорядженням майном.
Отже, підписання головою кооперативу оскаржуваної додаткової угоди не свідчить про схвалення правочину самим ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія".
Предметом цього спору є визнання недійсним додаткової угоди до пайового договору, укладеної між ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" та ОСОБА_2, з тих підстав, що вказана угода порушує права та інтереси позивача та суперечить положенням статей 92, 514 та 1079 ЦК України.
Позивач зазначав, що ОСОБА_1 16 листопада 2009 року направила до кооперативу повідомлення про відступлення права вимоги, яким повідомляє голову ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" про відступлення права вимоги за пайовим договором від 02 лютого 2007 року № 3/07 ОСОБА_2 . Однак будь-яких доказів та додатків до зазначеного повідомлення надано не було.
Відсутність зазначених документів не дає можливості встановити, в якій частині та які саме права ОСОБА_1 відступила ОСОБА_2 .
Крім того, оскаржуваний договір не породжує жодних зобов`язань для ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, оскільки в ньому відсутні відповідні положення про це, а ОСОБА_1 взагалі відсутня як сторона.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОК "ЖБК "Південна будівельна компанія" заборгованості з оплати пайових внесків за договором у розмірі 544 932,22 грн, суд вважав, що така не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів такої заборгованості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2021 року скасовано.
Справу направлено на новий розгляд до Комінтернівського районного суду Одеської області за встановленою підсудністю.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу за встановленою підсудністю, суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом позову в справі, що переглядається, є визнання додаткової угоди до договору про пайову участь у будівництві недійсною та стягнення заборгованості за цим же договором, предметом якого є будівництво житлового будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .
Зазначені обставини свідчать про те, що в цьому випадку спірні правовідносини випливають із договору, який стосується нерухомого майна, розташованого в с. Крижанівка Комінтернівського району Одеської області, тому спір у цій справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном.
Таким чином, оскільки вимога стосується прав на об`єкт нерухомого майна, то підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 ЦПК України, якою регулюються правила виключної підсудності.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було порушено правила виключної підсудності.
Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена судом першої інстанції про час і місце судового засідання, в якому було ухвалено судове рішення, то вона пропустила строк на подачу заяви про непідсудність справи Суворовському районному суду м. Одеси з поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Хаджи І. Д. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року в частині направлення справи на новий розгляд до Комінтернівського районного суду Одеської області, а в іншій частині постанову залишити без змін.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Хаджи І. Д. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що спір стосується об`єкта нерухомості, оскільки позовні вимоги про визнання додаткової угоди до пайового договору (про пайову участь в будівництві) недійсною з моменту укладання та стягнення заборгованості з оплати пайових внесків за договором не стосуються об`єкта нерухомого майна, а спрямовані на оскарження угоди та стягнення грошових коштів, що свідчить про відсутність спору щодо об`єкта нерухомості, а отже, й про відсутність необхідності застосування виключної підсудності. Спори, які не стосуються об`єкта нерухомого майна, мають розглядатись за правилами загальної підсудності, тобто за місцем проживання відповідача. Отже, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки суті спору та вимогам, які ставить позивач у цій справі, що призвело до направлення справи за підсудністю, що не встановлена законом.
Судом апеляційної інстанції не було враховано висновків викладених Верховним Судом у постановах від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 (провадження № 61-35697св18), від 03 червня 2019 року у справі № 903/432/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 905/1732/18.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення її недоліків.
У червні 2023 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року поновлено процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.