ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 640/16936/18
провадження № 61-7941св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест",
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк",
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 вересня 2021 року у складі судді Колесник С. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.
касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року
та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест", треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест" (далі - ТОВ "ФК "Алькор Інвест"), треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус КМНО) Щелков Д. М., який уточнила у процесі розгляду справи і остаточно просила:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29 вересня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д. М. та зареєстрований в реєстрі за № 558, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 було набуто ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42755780 від 29 серпня 2018 року, видане приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д. М. на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29 вересня 2018 року за реєстровим № 588.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 09 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т. І. за реєстраційним номером 1497.
Первісним власником спірної квартири була її матір ОСОБА_3 .
Київський районний суд міста Харкова рішенням від 06 жовтня 2015 року у справі № 640/9889/14-ц в рахунок погашення боргу за кредитним договором за № 014/02-1/2454-05 від 03 жовтня 2005 року у розмірі 985 328,68 грн звернув стягнення на іпотечне нерухоме майно ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк"), в особі Харківської обласної дирекції, а саме на квартиру за АДРЕСА_2 .
Надав АТ "Райффайзен Банк" в особі Харківської обласної дирекції право на продаж предмета іпотеки, житлової квартири за АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Київської районної у місті Харкові ради, будь-якій особі покупцеві, на умовах та в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною встановленою на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладення договору купівлі-продажу.
Надав АТ "Райффайзен Банк" в особі Харківської обласної дирекції право на проведення усіх дій пов`язаних із реалізацією предмета іпотеки, в тому числі на виготовлення, отримання оригіналів, копій, дублікатів правовстановлюючих документів, технічної документації на житлову квартиру АДРЕСА_1 .
Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 18 жовтня 2017 року в задоволенні заяви АТ "Райффайзен Банк" про зміну та встановлення способу виконання рішення суду відмовив.
За ініціативою суду змінив порядок виконання рішення Київського районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2015 року у справі № 640/9889/14-ц в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку право здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві (другий та третій абзаци резолютивної частини рішення) таким чином: в рахунок погашення боргу за кредитним договором за № 014/02-1/2454-05 від 03 жовтня 2005 року у розмірі 985 328,68 грн звернув стягнення на іпотечне нерухоме майно ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" в особі Харківської обласної дирекції, а саме на квартиру за АДРЕСА_2 ; надав АТ "Райффайзен Банк" в особі Харківської обласної дирекції право на продаж предмета іпотеки, житлової квартири за АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т. П. 09 серпня 2016 року за № 1497, будь-якій особі покупцеві, на умовах та в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною встановленою на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладення договору купівлі-продажу.
Разом з тим, Апеляційний суд Харківської області постановою від 12 квітня 2018 року ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 18 жовтня 2017 року, якою звернуто стягнення на квартиру ОСОБА_1, скасував.
Проте, 29 серпня 2018 року ТОВ "ФК "Алькор Інвест" у порядку звернення стягнення, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", як новий іпотекодержатель за договором іпотеки, який був укладений з ОСОБА_3 з метою забезпечення її зобов`язань за кредитним договором, відчужив на користь ОСОБА_2 спірну квартиру.
Вважала, що у ТОВ "ФК "Алькор Інвест" не було підстав для продажу спірної квартири, оскільки в реєстрі не зареєстровано обтяження спірної квартири іпотекою, іпотечних договорів саме з нею не укладалося, судове рішення про звернення стягнення на її майно скасоване 12 квітня 2018 року, ТОВ "ФК Алькор Інвест" не дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченої статтею 35 Закону України "Про іпотеку", відчуження квартири, всупереч вимогам статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", здійснено без її згоди.
Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 13 грудня 2018 року залучив до участі у справі як третю особу Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк").
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Київський районний суд міста Харкова рішенням від 21 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Харківський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 березня 2019 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову касаційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ "ФК "Алькор Інвест" звернуло стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений статтею 38 Закону України "Про іпотеку", дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, проте такий висновок без встановлення виконання іпотекодержателем свого обов`язку надати нотаріусу документальне підтвердження своєчасного повідомлення осіб, які мають права чи вимоги на предмет іпотеки, про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки, є передчасним. Апеляційний суд, переглядаючи справу, не усунув недоліки допущені судом першої інстанції.
Отже, вирішуючи спір, суди належним чином не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору.
Київський районний суд міста Харкова рішенням від 21 березня 2019 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачем не доведено використання спірної квартири як постійного місця її мешкання та про відсутність іншого житла; хоча в позові вказано адресу спірної квартири та надано копію паспорта позивача з реєстрацією за адресою: АДРЕСА_3 від 15 березня 2017 року, однак згідно з відомостями з Реєстру територіальної громади міста Харкова ОСОБА_1 станом на момент подання позову (14 вересня 2018 року) та час розгляду цієї справи не зареєстрована за спірною адресою; третя особа ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживає і не зареєстрована, що підтверджується як її поясненнями в судовому засіданні, так і рішенням суду від 06 жовтня 2015 року.
Позовні вимоги про скасування рішення про реєстрацію прав та обтяжень № 42755780 від 29 вересня 2018 року є похідними від вимог про визнання недійсним договору-купівлі продажу від 29 вересня 2018, тому також не підлягають задоволенню; документи, які були підставою для прийняття рішення про реєстрацію прав та обтяжень № 42755780 від 29 вересня 2018 року та встановлено їх відповідність статтям 33, 38 Закону України "Про іпотеку" та вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5; позивачем законність дій нотаріуса при прийнятті рішення про реєстрацію прав та обтяжень № 42755780 від 29 вересня 2018 року не спростована.
Полтавський апеляційний суд постановою від 30 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 вересня 2021 року скасував та ухвалив нове про задоволення позовних вимог.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29 серпня 2018 року, укладений між ТОВ "ФК "Алькор Інвест" і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д. М. за реєстраційним № 558.
Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 42755780 від 29 серпня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д. М.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що в межах розгляду справи № 640/685/17 судами досліджувався предмет договору іпотеки - майнові права на квартиру, з урахуванням змісту договору від 11 серпня 2010 року про внесення змін до договору іпотеки, тому суд першої інстанції у межах розгляду цієї справи не мав права аналізувати договір іпотеки № 014/02-1/2454/1-05 від 03 жовтня 2005 року та робити висновки про те, що за цим договором банк, а потім ТОВ "Алькор Інвест" як новий кредитор за основним зобов`язанням набули право звернути стягнення саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Враховуючи рішення судів у справі № 640/685/17, апеляційний суд дійшов висновку, що ТОВ "ФК "Алькор Інвест" не набуло права вимоги за договором іпотеки № 014/02-1/2454/1-05 від 03 жовтня 2005 року після укладення договору відступлення права вимоги від 23 січня 2018 року, оскільки первісний кредитор (банк) відступив право вимоги, яке йому не належало; обраний позивачем спосіб захисту є належним та відповідає приписам статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції із 16 січня 2020 року, згідно з якою способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування саме рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
Харківський апеляційний суд постановою від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Яценка А. О. задовольнив. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 вересня 2021 року скасував та прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позову з мотивів цієї постанови.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року скасував.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач не залучила до участі у справі ОСОБА_4, яка є співвласником спірної квартири відповідно до вимог статті 60 СК України; розглянувши цю справу суд першої інстанції неправильно визначився із суб`єктним складом вказаних правовідносин; на стадії апеляційного провадження ЦПК України не передбачено залучення до участі в справі співвідповідачів; відмова в задоволенні позовних вимог у зв`язку із вказаних вище підстав не позбавляє права позивача на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних відповідачів; право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є порушеним.
Харківський апеляційний суд додатковою постановою від 24 жовтня 2023 року заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Яценка А. О. про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог розумності та справедливості, виваженості, складності справи та реального обсягу робіт, вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_4 у травні 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ОСОБА_2 у червні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ОСОБА_1 у листопаді 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судові рішення і закрити провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 .
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзіОСОБА_4 як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що вона є співвласником спірної квартири, проте не була залучена до участі у справі, копії позову не одержувала і будь-яких судових повісток не отримувала.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21), визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах № № 552/91/18, 554/9144/17).
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний склад (постанови Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19).
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (постанови Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі № 200/7595/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).
Апеляційний суд не взяв до уваги висновки Верховного Суду про те, що конструкція за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх витрат, є неприйнятною і покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (постанови Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 204/2341/17, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц).
Також залишились поза увагою апеляційного суду постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 та постанови Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17.
У касаційній скарзіОСОБА_2 як на підставу оскарження судового рішення посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що справу в суді апеляційної інстанції розглянуто за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-2ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах № № 552/91/18, 554/9144/17, та у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16-ц, від 31 січня 2023 року у справі № 693/812/21, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16, від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 22 березня 2023 року у справі № 727/4471/20, від 14 листопада 2019 року у справі № 204/23441/17, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц та у справі № 645/4220/16-ц, від 20 березня 2019 року № 521/8368/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 10 травня 2023 року у справі № 205/3353/17, від 10 травня 2023 року у справі № 199/8392/16-ц, від 22 лютого 2023 року у справі № 206/5891/16-ц, від 03 травня 2023 року у справі № 200/7595/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 01 лютого 2023 року у справі № 761/26554/13-ц, від 27 серпня 2019 року у справі № 911/2392/17.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу оскарження судового рішення посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, від 27 січня 2021 року у справі № 463/1540/14, від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17, від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 389/1809/16.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (залучення до участі у справі співвласників майна у разі оскарження правочину, предметом якого є майно, що належить особам на праві спільної сумісної власності з підстав, що не пов`язані з реалізацією права спільної сумісної власності).
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, від 27 січня 2021 року у справі № 463/1540/14, від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 389/1809/16, позов, поданий особою, яка не була учасником правочину про визнання правочину недійсним, повинен бути пред`явлений до всіх учасників такого правочину, а ОСОБА_4 не є стороною правочину.
Висновок суду про необхідність залучення до участі у справі усіх співвласників майна зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 про визнання договорів недійсними та поділ спільного майна подружжя, де договори купівлі-продажу майна визнавалися недійсними з підстав їх відчуження без згоди другого з подружжя. У цій справі майнові вимоги про поділ майна подружжя не розглядаються.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_4 - адвоката Яценка А. О. у січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є надуманими, спірна квартира була придбана у шлюбі з ОСОБА_2 за спільні сімейні кошти, тому доводи про те, що ОСОБА_4 не мала права оскаржувати рішення судів є помилковими. Той факт, що співвласник має залучатися до участі у спорі щодо оскарження права власності на відповідне майно неодноразово визнавався і підтверджувався правовими позиціями Верховного Суду.
Деякі з наведених ОСОБА_1 постанови є не релевантними до спірних правовідносин, а інші - підтверджують законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду.
Дії позивача та її матері щодо укладення договору дарування є неправомірними.
ОСОБА_2 діяв добросовісно, тому втручання у право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було безпідставним та необґрунтованим, порушує баланс інтересів, несе надмірний тягар для набувачів.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжують займатися зловживаннями та виведенням спірного майна з-під можливого повернення у власність добросовісних набувачів родини ОСОБА_2.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 16 серпня 2023 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 та витребував її матеріали із Київського районного суду міста Харкова. Відмовив у задоволенні клопотання про зупинення касаційного провадження у цій справі. Відмовив у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 06 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Справа № 640/16936/18 надійшла до Верховного Суду 10 листопада 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Верховний Суд ухвалою від 08 лютого 2024 року заяву ОСОБА_4 про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу задовольнив частково. Продовжив ОСОБА_4 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 у цій справі.
Верховний Суд ухвалою від 08 лютого 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк", та ОСОБА_3 03 жовтня 2005 року укладено кредитний договір № 014/02-1/2454-05 про видачу кредиту на суму 48 560 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 03 жовтня 2005 року між АТ "Райффайзен Банк" та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 014/02-1/2454/1-05, відповідно до умов якого банк набув статусу іпотекодержателя майнових прав на квартиру за будівельним номером № 17/1 на 17 поверсі, будівельною площею 79,35 кв. м, у будинку, що розташований на АДРЕСА_4, будівництво якої не завершене і яка в майбутньому стане власністю іпотекодавця.
Між АТ "Райффайзен Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) 11 серпня 2010 року укладено договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки № 014/02-1/2454/1-05, посвідчений 03 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Блудовим І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1839.
Київський районний суд міста Харкова рішенням від 25 вересня 2012 року у справі № 2012/2208/2012 позов АТ "Райффайзен Банк" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором в сумі 290 758,93 грн та судовий збір в сумі 2 907,58 грн.
Київський районний суд міста Харкова рішенням від 06 жовтня 2015 року у справі № 640/9889/14-ц позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнив та в рахунок погашення боргу за кредитним договором за № 014/02-1/2454-05 від 03 жовтня 2005 року в розмірі 985 328,68 грн звернув стягнення на іпотечне нерухоме майно ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Надав ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" право на продаж зазначеного предмета іпотеки, що належить ОСОБА_3, будь-якій особі-покупцеві на умовах та в порядку, викладеному в статті 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, встановленою на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладення договору купівлі продажу. Надав ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції право на проведення усіх дій пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки. В частині вимог про виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовив.
ОСОБА_3 на підставі договору дарування квартири від 09 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1497, подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 18 жовтня 2017 року відмовив у задоволенні заяви банку про зміну та встановлення іншого порядку виконання рішення Київського районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2015 року. Змінив порядок виконання рішення Київського районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2015 року у справі № 640/9889/14-ц в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку право здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві (другий та третій абзаци резолютивної частини рішення) таким чином: "в рахунок погашення боргу за кредитним договором за № 014/02-1/2454- 05 від 03 жовтня 2005 року у розмірі 985 328,68 грн, що включає заборгованість за кредитом в розмірі 351 229,94 грн, відсотками - 141 434,40 грн, пенею за порушення строків повернення кредиту - 470 744,34 грн, штрафи - 21 920 грн, звернув стягнення на іпотечне нерухоме майно ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції, а саме на квартиру АДРЕСА_2 . Надав ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції право на продаж предмета іпотеки, житлової квартири за АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 09 серпня 2016 року за № 1497, будь-якій особі покупцеві на умовах та в порядку встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною встановленою на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладення договору купівлі продажу".
Апеляційний суд Харківської області постановою від 12 квітня 2018 року ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 18 жовтня 2017 року в частині, якою за ініціативою суду змінено порядок виконання рішення Київського районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2015 року у справі № 640/9889/14-ц, скасував. В іншій частині ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 18 жовтня 2017 року залишив без змін.
ТОВ "ФК "Алькор Інвест" відповідно до договору відступлення права вимоги від 23 січня 2018 року, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний індустріальний банк", набуло статусу кредитора за кредитним договором № 014/02-1/2454-05 та іпотекодержателя за іпотечним договором № 014/02-1/2454/1-05.
ТОВ "ФК "Алькор Інвест" 12 березня 2018 року направило на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 листи-вимоги, в яких повідомило, що набуло статусу кредитора за кредитним договором № 014/02-1/2454-05 та іпотекодержателя за іпотечним договором № 014/02-1/2454/1-05, вимагало сплатити заборгованість на загальну суму 8 172 294,03 грн та повідомило про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки.
Між ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та ОСОБА_2 29 серпня 2018 року укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д. М. та зареєстрований в реєстрі за № 558, відповідно до якого ТОВ "ФК "Алькор Інвест" відчужило на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 7 вказаного договору квартира купується покупцем під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, за її письмовою згодою.
В нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_4 надала згоду чоловіку ОСОБА_2 на купівлю та продаж за сумою та на умовах на його розсуд квартири АДРЕСА_1, перебуваючи з ним у шлюбі, за спільні кошти.
Київський районний суд міста Харкова заочним рішенням від 03 квітня 2017 року у справі № 640/685/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, договір іпотеки від 03 жовтня 2005 року № 014/02-1/2454/1-05 визнав недійсним в частині передання в іпотеку саме майнових прав, а не квартири як майна, яке іпотекодавець набуде після виникнення іпотеки.
Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 09 листопада 2017 року у справі № 640/5026/17 ОСОБА_3 передав на поруки трудовому колективу ТОВ "Торговий дім "Інтер Планета", встановивши для неї обов`язки виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадського порядку протягом року від дня передачі її на поруки і з цих підстав звільнив її від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 388 КК України. Кримінальне провадження № 12016220490006426 від 20 вересня 2015 року відносно ОСОБА_3, передбачене частиною першою статті 388 КК України закрив.
Також судами встановлено, що згідно з копією паспорта позивача, остання зареєстрована з 15 березня 2017 року у квартирі АДРЕСА_1 .
Однак, відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Харкова ОСОБА_1 станом на час звернення до суду з позовом 14 вересня 2018 року та час розгляду цієї справи не зареєстрована у спірній квартирі.