ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 571/1493/20
провадження № 61-204св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: виконавчий комітет Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Токов Васль Григорович,
треті особи: Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради, Рокитнівська селищна рада Рокитнівського району Рівненської області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 серпня 2022 року в складі судді Комзюк А. Ф., постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Вейтас І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Токова В. Г. та просили:
визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчука Ю. С., індексний номер 45588016 від 19 лютого 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на нежитлову будівлю загальною площею 283, 9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1768349456250, запис про право власності: 30350108) за ОСОБА_3 ;
витребувати у ОСОБА_4 нежитлову будівлю загальною площею 283, 9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати державну реєстрацію права власності на частину нежитлової будівлі загальною площею 283, 9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, здійснену приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Токовим В. Г. 01 березня 2019 року, номер запису про право власності 30597386;
скасувати державну реєстрацію права власності на частину нежитлової будівлі загальною площею 283, 9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1768349456250) за ОСОБА_4, здійснену приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Токовим В. Г. 02 березня 2019 року, номер запису про право власності: 30604207.
На обґрунтування позову зазначали, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2, а ОСОБА_1 - власником квартири АДРЕСА_3 .
Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" вони є співвласниками допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, зокрема сараю, розташованого окремо на прибудинковій території багатоквартирних житлових будинків на АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .
14 лютого 2019 року державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на допоміжне приміщення співвласників багатоквартирних будинків як на нежитлову будівлю загальною площею 283,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Рокитнівської селищної ради № 257 від 26 серпня 2016 року та свідоцтва про право власності від 11 грудня 1999 року, вніс запис про право власності 30350108, видав витяг про реєстрацію права власності.
01 та 02 березня 2019 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договори купівлі-продажу, за умовами яких ОСОБА_3 продав по частині спірного майна ОСОБА_4 .
Рішення та дії державного реєстратора, вчинені 14 лютого 2019 року щодо державної реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_3, порушують їх права як співвласників сараю, який є об`єктом права спільної власності співвласників багатоквартирних будинків на АДРЕСА_6 .
ОСОБА_5 на підтвердження належності йому вказаної нерухомості надав державному реєстратору свідоцтво про право власності № НОМЕР_1, видане Рокитнівським міжгосподарським лісгоспом 11 грудня 1999 року та рішення Рокитнівської селищної ради № 257 від 26 серпня 2016 року "Про перейменування вулиць смт.Рокитне Рокитнівського району Рівненської області".
Проте свідоцтво про право власності на спірне майно, видане державним підприємством, не підтверджує набуття, зміну або припинення прав на цю нерухомість, тому у державного реєстратора не було підстав для державної реєстрації права власності на нього.
Рішення Рокитнівської селищної ради № 257 від 26 серпня 2016 року "Про перейменування вулиць смт.Рокитне Рокитнівського району Рівненської області", свідчить лише про перейменування вулиць в смт Рокитне, тому не може бути підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З моменту приватизації квартир у багатоквартирному будинку вони постійно користувалися та користуються спірним майном (допоміжним приміщенням, сараєм), згоду на державну реєстрацію права власності на нього за ОСОБА_3 не надавали, тому наявні підстави для витребування у ОСОБА_4 спірного майна, яке вибуло з їх володіння не з їхньої волі.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог.
Позивачі не надали докази на підтвердження передачі у їх спільну власність одночасно з приватизацією квартир будь-якого допоміжного нежитлового приміщення.
Недоведеною є та обставина, що спірна нежитлова будівля є допоміжним приміщенням до багатоквартирних житлових будинків на АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .
Додатковою постановою Рівненського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені на правничу допомогу витрати у розмірі 2 500,00 грн з кожної.
Апеляційний суд, врахувавши заперечення позивачів, виходячи з критерію обґрунтованості, пропорційності судових витрат, а також розумності їх розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_4 з кожного з позивачів по 2 500,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У січні 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просили скасувати рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 серпня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначали про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 925/1121/17, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 27 червня 2018 року в справі № 921/403/17-г/6, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17, від 17 квітня 2019 року в справі № 916/675/15, від 08 серпня 2019 року в справі № 909/472/18, від 24 січня 2020 року в справі № 910/10987/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 911/1455/19, від 20 серпня 2020 року в справі № 916/2464/19, від 16 вересня 2020 року в справі № 352/1021/19, від 28 жовтня 2020 року в справі № 910/10963/19, від 21 січня 2021 року в справі № 910/27779/14, від 08 лютого 2022 року в справі № 160/6762/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржили судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вони тривалий час відкрито, добросовісно та безперервно користуються спірною нерухомістю. У 1993 році внаслідок пожежі це господарське приміщення (сарай) було пошкоджене та її відновленням займались мешканці будинків на АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .
Суди належним чином не встановили обставини здійснення державної реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_3 .
Оскаржувані судові рішення належним чином не мотивовані, в них відсутні висновки щодо правомірності рішення державного реєстратора.
Свідоцтво про право власності, видане державним підприємством (як органом приватизації) на нежитлову будівлю, не віднесено до правовстановлюючих документів, на підставі яких провадилась державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна.
Вони як співвласники спірної нерухомості не надавали згоду на проведення державної реєстрації права власності на нього за ОСОБА_3, судове рішення про визнання за вказаною особою права власності на це майно відсутнє.
Помилковими є висновки судів про відсутність у них права власності на допоміжне приміщення (сарай), оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 допоміжні приміщення стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.
У лютому 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просили скасувати додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у стягненні на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування касаційної скарги зазначали про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 922/2821/18, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 16 лютого 2021 року в справі № 910/14138/18, від 30 червня 2022 року в справі № 640/1175/20, від 21 вересня 2022 року в справі № 725/1301/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року та витребувано її матеріали з Рокитнівського районного суду Рівненської області.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 серпня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року.
17 березня 2023 року справа № 571/1493/20 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_4 направив відзив на касаційну скаргу на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, в яких просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Також просив поновити строк на подачу відзивів з огляду на те, що під час його направлення на адресу суду вперше він помилково не надав докази надсилання копії відзиву усім учасникам процесу, внаслідок чого його було повернуто без розгляду.
Враховуючи наведене та положення статті 127 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_4 строк для подачі відзиву на касаційну скаргу на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_2 відповідно.
Рішенням Рокитнівської селищної ради від 03 квітня 2019 року № 1046 cпіввласникам багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_5 погоджено складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування цього багатоквартирного житлового будинку орієнтовною площею 0,15 га за рахунок земель житлової та громадської забудови.