ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2024 року
м. Київ
справа № 759/9026/21
провадження № 61-10154сво22
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - закрите акціонерне товариство "Українська будівельна компанія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Коновал Олена Василівна, на рішення Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Ул`яновської О. В. від 09 листопада
2021 року та постанову Київського апеляційного судуу складі колегії суддів:
Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В., від 04 серпня 2022 року.
Сутність правової проблеми у справі
1. Між сторонами справи було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язувався сплатити ЗАТ "Українська будівельна компанія" ціну продажу майнового права, а ЗАТ "Українська будівельна компанія" зобов`язувалося передати позивачу майнове право на квартиру та протягом тридцяти календарних днів після прийняття будинку в експлуатацію (орієнтовний термін -
3 квартал 2016 року), його технічної інвентаризації, за умови сплати ціни продажу позивачем майнового права, передати останньому квартиру за актом прийому-передачі, а також технічний паспорт на квартиру.
2. Посилаючись на те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за договором, не забезпечив введення будинку в експлуатацію та не передав йому квартиру, майнові права на яку придбавалися ним для задоволення власних потреб у житлі, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", в межах річної позовної давності.
3. Перед Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постало питання щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин, які виникли на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51, приписів Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема нарахування пені у розмірі, передбаченому частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
4. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ "Українська будівельна компанія" про стягнення пені за порушення умов договору.
5. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 01 жовтня
2014 року він уклав з відповідачем договір № 9-7-51 про купівлю-продаж майнових прав на квартиру, згідно з умовами якого відповідач зобов`язався передати йому у власність майнове право на квартиру АДРЕСА_1 та позначений на схемі генерального плану за № 9. Договір купівлі-продажу майнових прав встановлює строк введення спірного будинку в експлуатацію - 3 квартал 2016 року.
6. Посилався на те, що свої зобов`язання за указаним договором він виконав у повному обсязі, сплативши визначену ціну продажу у сумі 414 180,00 грн. Натомість відповідач не виконує належним чином своїх зобов`язань, зазначений вище будинок в експлуатацію не зданий.
7. Його письмові звернення до відповідача щодо порушення строку виконання зобов`язання, передбаченого договором купівлі-продажу майнових прав, залишені без відповіді.
8. Вважав, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язань на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", з огляду на те, що спірні правовідносини стосуються замовлення будівництва житла для власних потреб.
9. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: стягнути з ЗАТ "Українська будівельна компанія" суму пені у зв`язку з порушенням умов договору
від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 про купівлю-продаж майнових прав на квартиру у розмірі 4 535 271,00 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з введення будинку в експлуатацію, що є порушенням приписів статей 526 та 530 Цивільного кодексу України.
12. Однак, суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", з огляду на те, що приписи Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами договору про купівлю-продаж майнових прав щодо об`єкту нерухомого майна - житлове будівництво. Ці правовідносини регулюються спеціальним законом, який регулює інвестиційну діяльність. Крім того, зазначено, що умови пункту 4.6 договору купівлі-продажу майнових прав не передбачають можливість нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
13. Вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на відмову у задоволенні позову по суті.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції постанови апеляційного суду, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щосуд першої інстанції не звернув уваги, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів", однак саме абзац 1 частини п`ятої статті 10 зазначеного Закону застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, у зв`язку з чим не застосовується до договорів купівлі-продажу майнових прав. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважав, що у задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У жовтні 2022 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Коновал О. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
17. При відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 318/2249/16, від 20 січня 2020 року у справі № 607/20776/14, від 09 вересня 2020 року у справі
№ 607/1585/19, від 04 лютого 2021 року у справі № 607/1579/19, від 06 квітня
2021 року у справі № 607/1576/19 та від 20 травня 2021 року у справі
№ 607/1569/19.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 09 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду
від 04 серпня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 759/9026/21 і витребувано матеріали справи з Святошинського районного суду м. Києва.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року справу призначено до розгляду.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року справу передано на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
21. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2024 року прийнято справу до розгляду та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували характер спірних правовідносин, пов`язаних із залученням грошових коштів позивача для будівництва житла для власних споживчих потреб, що, на його думку, відповідає визначеним у Законі України "Про захист прав споживачів" термінам "споживач" та "послуга". Заявник вважає, що відносини, які пов`язані із залученням суб`єктами господарювання грошових коштів фізичних осіб для будівництва житла, з придбанням житлової нерухомості, регулюються Законом України "Про захист прав споживачів".
23. Додатково заявник зауважує, що саме відповідач розробляв та затверджував типовий стандартний договір для залучення коштів від фізичних осіб, які бажають задовольнити свої особисті потреби у житлі, обирав форми такого залучення та формулював умови договору, вносив інформацію про строки будівництва житла, а тому ризики, пов`язані із суперечливістю та неясністю таких умов договору повинні, бути покладені саме на нього.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
24. 29 грудня 2022 року ЗАТ "Українська будівельна компанія" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
25. Відзив обґрунтований посиланням на те, що за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 товариство зобов`язувалося лише продати та передати позивачу майнові права на об`єкт нерухомості, у той же час надання/виконання послуг/робіт не входило в обов`язки ЗАТ "Українська будівельна компанія". Вважає, що до відповідальності, передбаченої статтею 10 Закону України "Про захист прав споживачів", може бути притягнуто лише виконавця робіт/послуг. Договір купівлі-продажу майнових прав не є тотожним договору про виконання робіт (у тому числі договору будівельного підряду) чи договору про надання послуг. Крім того,
ЗАТ "Українська будівельна компанія" не виступає у спірних правовідносинах ні будівельною компанією, ні замовником будівництва, ні підрядником. Посилається також на нерелевантність наведеної заявником судової практики.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. 01 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Українська будівельна компанія" укладено договір № 9-7-51 про купівлю-продаж майнових прав на квартиру, за умовами якого ЗАТ "Українська будівельна компанія" зобов`язалася передати ОСОБА_1 у власність майнове право на квартиру АДРЕСА_1, позначеному на схемі генерального плану за №9.
27. Відповідно до пункту 2.1 договору ціна майнового права складає
414 180,00 грн, включаючи ПДВ у розмірі 69 030,00 грн.
28. Згідно з пунктом 1.7 договору орієнтовний термін прийняття будинку в експлуатацію - 3 квартал 2016 року.
29. Відповідно до довідки від 30 березня 2015 року позивачем сплачено 100 % вартості майнових прав ЗАТ "Українська будівельна компанія" по договору № 9-7-51 від 01 жовтня 2014 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру, тобто 414 180,00 грн.
30. Відповідно до акту прийому-передачі майнових прав від 30 березня
2015 року, відповідач передав позивачу майнове право на отримання у власність новозбудованої квартири відповідно договору № 9-7-51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року.
31. Із відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у
м. Києві від 27 травня 2021 року за № 10/26-6/2705/07 слідує, що будинок за адресою: АДРЕСА_2, позначений на схемі генерального плану за № 9, не введений в експлуатацію.
32. Згідно з пунктом 4.6 договору № 9-7-51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, у випадку порушення ЗАТ "Українська будівельна компанія" зобов`язань згідно з пунктом 1.7 щодо строків введення будинку в експлуатацію, ЗАТ "Українська будівельна компанія" сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми, сплаченої позивачем.
Позиція Верховного Суду
33. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків.
34. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
35. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підстави та мотиви передачі справи на розгляд об`єднаної палати
37. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодозастосування приписів частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня
2020 року у справі № 369/10606/17 та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21.
38. У постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі
№ 369/10606/17 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21 викладено правовий висновок, що оскільки між сторонами спору був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, а не договір виконання робіт (надання послуг), тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
39. Натомість у постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц сформульовано загальний критерій для визначення факту поширення дії Закону України "Про захист прав споживачів" на ті, чи інші правовідносини, опосередковані тим чи іншим договором, а саме в залежності від мети конкретного договору - задоволення власної потреби фізичної особи у житлі, яка не пов`язана з підприємницькою діяльністю. Зазначено, що оскільки позивач мав на меті задовольнити власні потреби у житлі, ці відносини безпосередньо не пов`язані з підприємницькою діяльністю, він є споживачем фінансової послуги, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила Закону України "Про захист прав споживачів".
40. У справах № 607/1576/19, № 607/1579/19, № 607/1569/19, № 607/20776/14 Верховним Судом висловлено єдиний підхід щодо вирішення спору фізичних осіб з одним й тим самим господарським товариством щодо будівництва квартир через механізм пайової участі фізичної особи у цьому будівництві, згідно з яким оскільки спірний договір між позивачем та відповідачем був спрямований на продовження виконання домовленостей щодо будівництва житла для позивача, договірні правовідносини мають характер будівельного підряду та на ці правовідносини розповсюджується Закон України "Про захист прав споживачів".
41. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 січня
2022 року у справі № 761/16124/15-ц (пункт 55) зазначила, що послугами згідно із Законом України "Про захист прав споживачів" є всі види комерційної взаємодії суб`єктів господарювання із споживачами, які не вписуються у набагато більш конкретні й чіткі визначення понять "товарів" та "робіт" і є набагато ширшими за аналогічне поняття, що вжите в ЦК України, адже включає в себе, наприклад, прокат, який ЦК України однозначно кваліфікується як різновид договору майнового найму.
42. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 зазначено, що частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі її застосування до договірних правовідносин сторін спору, не може бути проігнорована як дійсний механізм розрахунку відповідної пені попри те, що сторони могли обмежити чи зменшити розмір цієї пені умовами свого договору.
43. Водночас, у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19 та від 21 квітня 2021 року у справі 552/6997/19 Верховним Судом при вирішенні питання про стягнення пені за договором купівлі-продажу майнових прав не зазначено про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
44. На думку Верховного Суду у складі колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду, регулювання Законом України "Про захист споживачів" правовідносин, які виникають з договору купівлі-продажу майнових прав, має встановлюватися з урахуванням реального змісту такого договору і мети його укладення. Якщо встановлено, що цей Закон поширюється на такий договір, то не може виключатися дія його окремих положень, якщо це прямо не слідує з нормативних документів. У статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", як і в інших правових нормах цього Закону, не вказано, що ця стаття має обмежене застосування до правовідносин, визначених у преамбулі цього Закону. Питання поширення Закону України "Про захист прав споживачів" на той чи інший договір має вирішуватись відповідно до його дійсної мети та змісту, а не формальної класифікації за назвою чи юридичною категорією, визначеною
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
45. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
46. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
47. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
48. Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (стаття 3 ЦК України).
49. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
50. Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
51. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
52. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).
53. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.