ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 757/563/20-ц
провадження № 61-8518св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Ніколова Валентина Петровича на постанову Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року у складі колегії суддів Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчука В. В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.
Позов обґрунтовано тим, що 15 листопада 2019 року відбувся електронний аукціон з використанням електронної торгової системи "Prozorro" з продажу активів ПАТ "Енергобанк", за результатами якого переможцем було визнано ОСОБА_2 про що складено протокол UА-ЕА-2019-10-25-000172-а.
09 грудня 2019 року між ПАТ "Енергобанк", від імені якого діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчук В. В. (далі - "продавець"), та ОСОБА_2 (далі - "покупець") укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, стосовно квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2, які в подальшому було об`єднано, на підставі чого зареєстрована квартира АДРЕСА_2 . Договір того ж дня за реєстровим № 2494 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л. В.
За означеним договором покупцю передаються майнові права, які є відмінними від права власності, та які виникли та/або можуть виникнути в майбутньому стосовно об`єктів нерухомості, а саме: визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності; відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності правочину, за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України та укладеними договорами, включаючи, не обмежуючись, органів нотаріату, Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасування рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем; інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем (пункт 1.1 договору).
Станом на час пред`явлення позову, власником квартири АДРЕСА_2, загальною площею 140,7 кв. м, житловою площею 84,2 кв. м, що складається з п`яти кімнат, є ОСОБА_1 .
Позивач вказувала, що цей правочин порушує її права як власника нерухомого майна, оскільки за спірним договором незаконно продані майнові права не власником цього нерухомого майна, а третьою особою, яка всі права на нерухоме майно, в тому числі і майнові, втратила у зв`язку із законними правочинами позивача щодо звернення стягнення на предмети іпотеки (квартири).
ОСОБА_3, будучи власником майнових прав, посилаючись на те, що на підставі оспорюваного правочину він є правонаступником банку за всіма правами щодо нерухомого майна (які банк втратив ще у 2015 році), намагається позбавити позивача її права власності, зокрема в судовому порядку.
Вказувала, що майнові права на її нерухоме майно не належали банку на момент укладення відповідного договору купівлі-продажу і встановлення незаконності такої угоди дозволить позивачу отримати гарантований Конституцією України захист від подальших неправомірних посягань третіх осіб на її право власності.
Таким чином, позивач просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 19 грудня 2019 року, який укладений між ПАТ "Енергобанк", від імені якого діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчук В. В. та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л. В.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року у складі судді Волкової С. Я. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач обрала неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки задоволення позову судом не призведе до реального захисту і поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1, оскільки передані ОСОБА_2 майнові права повернуться до ПАТ "Енергобанк".
Постановою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 19 грудня 2019 року, укладений між ПАТ "Енергобанк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчук В. В. та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л. В. за реєстровим № 2494.
Стягнуто з ОСОБА_2, ПАТ "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчука В. В. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 1 051,00 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у ПАТ "Енергобанк" на момент укладення договору купівлі-продажу були відсутні майнові права на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, оскільки власником цих квартир була ОСОБА_1 .
Наявність оспорюваного договору для ОСОБА_1 створює правову невизначеність щодо кола осіб, з якими у неї можуть існувати судові спори щодо належного їй на праві власності нерухомого майна. Фактично банк продав ОСОБА_2 право на звернення до суду з вимогами щодо нерухомого майна, належного ОСОБА_1, за відсутності законодавчих підстав для такого продажу. Право на звернення до суду не може бути продане.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що предметом купівлі-продажу за договором від 09 грудня 2019 року були такі види "права очікування" як майнове право на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), або ж на об`єкт незавершеного будівництва.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ПАТ "Енергобанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ПАТ "Енергобанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, витребувано її із Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 09 січня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 лютого 2024 року справу повернуто колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
В касаційній скарзі ПАТ "Енергобанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 25 серпня 2020 року у справі № 405/986/18, від 27 січня 2021 року у справі № 554/9710/17, від 18 лютого 2021 року у справі № 14/5026/1020/2011 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні не зазначив конкретних доказів негативного впливу та реального порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1, не врахував той факт, що такі докази мають бути конкретними, а не абстрактними.
Суд апеляційної інстанції не дослідив питання визначення балансу інтересів та пропорційності втручання суду у право власності добросовісного набувача прав - ОСОБА_2, що також підлягало дослідженню та врахуванню при винесені оскаржуваного судового рішення.
Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження порушення своїх прав та інтересів оскаржуваним правочином.
Спосіб судового захисту обраний позивачем не є ефективним.
В касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що майнові права, які ОСОБА_2 набув внаслідок укладання оспорюваного договору від 09 грудня 2019 року за реєстровим № 2494 підлягали державній реєстрації.
Майнові права, які є відмінними від права власності на майно ОСОБА_1 на момент укладення відповідного договору купівлі-продажу належали банку.
Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки за наслідками його застосування об`єм прав позивача не зміниться.
Відчужені ОСОБА_2 права не порушують право власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційні скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 25 листопада 2014 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 укладено договір про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків.
26 листопада 2014 рокуміж ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко А. В. за реєстровим № 2648. Вказаний договір забезпечував виконання ПАТ "Енергобанк" своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 . За цим договором банк передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, та квартиру АДРЕСА_2 .
14 травня 2015 року ОСОБА_1 звернула стягнення на вказані об`єкти нерухомості на підставі іпотечного договору та зареєструвала за собою право власності.
Тобто, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, та квартири АДРЕСА_2, які об`єднані та на підставі чого зареєстровано квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 140,7 кв. м, житловою площею 84,2 кв. м, що складається з п`яти кімнат (т. 2 а. с. 32-53).
13 лютого 2019 року ПАТ "Енергобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
15 листопада 2019 року відбувся електронний аукціон з використанням електронної торгової системи Prozorro, з продажу майна (активів) ПАТ "Енергобанк", а саме: лоту GL22N013093 - майнові права на житлове приміщення площею 56,83 кв. м (адреса: АДРЕСА_1 ), майнові права на житлове приміщення площею 78,93 кв. м (адреса: АДРЕСА_2 ). За результатами вказаного аукціону переможцем було визнано ОСОБА_2, про що складено протокол від 09 грудня 2019 року UA-EA-2019-10-25-000172-a.
09 грудня 2019 року між ПАТ "Енергобанк", від імені якого діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчук В. В., та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, стосовно квартири АДРЕСА_1, які в подальшому було об`єднано та на підставі чого зареєстровано квартиру АДРЕСА_2 . Договір того ж числа за реєстровим № 2494 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л. В. (т. 2 а. с. 21).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.