ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 357/15111/21
провадження № 61-3470св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, служба у справах дітей Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Невкритий Володимир Юрійович, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року у складі судді Цукурова В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей.
На обґрунтування позову посилався на те, що з 2012 року він проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
За час спільного проживання у них народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Восени 2016 року у нього з ОСОБА_2 виникла суперечка та він звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання їхнього старшого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року у справі № 357/10318/16-ц визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з його батьком ОСОБА_1 .
На час подання позову сторони проживали окремо. Він разом з синами проживають за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач з червня 2021 року разом з дочкою - у м. Біла Церква.
Враховуючи те, що сторони не можуть дійти домовленості щодо місця проживання їхніх малолітніх дітей, позивач просив суд визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з батьком за адресою:
АДРЕСА_1 .
У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, служба у справах дітей Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей.
На обґрунтування позову посилалася на те, що з 25 червня 2012 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Від шлюбу вони мають трьох малолітніх дітей: синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З 2013 року вона фактично проживала на території Немішаївської селищної ради Бучанського району, Київської області, СГТ "Ясна поляна",
вул. Лугова, 16-А разом із родиною.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 вигнав її разом з їхніми дітьми та вони почили проживати за адресою місця їхньої реєстрації у м. Біла Церква. Її син ОСОБА_3 навчався у 3-А класі опорного закладу освіти "Немішаївській спеціалізований заклад загальної середньої освіти ІІ-ІІІ ступенів - заклад загальної середньої освіти І-ІІІ", а ОСОБА_4 навчався у 1-Б класі цього ж навчального закладу. У період з 05 квітня 2021 року до 16 квітня 2021 року навчання відбувалось дистанційно. Враховуючи, що з 19 квітня 2021 року у навчальному закладі була відновлена денна форма навчання, а також те, що до кінця навчального року в школі лишалося менше двох тижнів, сини за взаємною згодою сторін, переїхали тимчасово за місцем проживання їхнього батька. Дочка ОСОБА_5 залишилася проживати з матір`ю. Після закінчення навчального року, ОСОБА_1 у порушення домовленостей щодо місця проживання дітей, повідомив, що сини залишаються проживати разом з ним, а також те, що він відбере у неї ще й дочку.
Зазначала, що вона неодноразово телефонувала ОСОБА_1 та намагалася мирним шляхом повернути синів, однак ОСОБА_1 не погодився.
З урахуванням наведеного, просила суд визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з матір`ю ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком - ОСОБА_1 .
Позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з матір`ю - ОСОБА_2 .
Частково задовольняючи первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції врахував вік дітей, місце їхнього фактичного проживання на час розгляду справи та створені для них сторонами у справі умови. Також суд першої інстанції взяв до уваги рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року у справі № 357/10318/16-ц, яким визначено місце проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його батьком ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року в частині визначення місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши обставини справи, надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення, як первісного, так і зустрічного позовів, визначивши місце проживання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком, а місце проживання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з матір`ю. Суд першої інстанції врахував, що батько створив умови для проживання та належного виховання синів, їх навчання, а мати, у свою чергу, тимчасово влаштувала життя разом із дочкою в Німеччині, де вона має місце проживання, соціальний захист, створені умови для навчання та розвитку малолітньої ОСОБА_5, тому зміна існуючого порядку не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.
Водночас суд першої інстанції не врахував, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року у справі № 357/10318/16-ц, яке набрало законної сили, вже визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його батьком ОСОБА_1 . Розглянувши позовні вимоги, які ОСОБА_1 не заявляв, суд першої інстанції, у порушення частини другої статті 264 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, що є підставою для скасування рішення суду, оскільки таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзіОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Невкритий В. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частин вирішення вимог щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визначити місце проживання ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги висновок служби у справах дітей Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області, відповідно до якого визначено, що найкращим інтересам ОСОБА_5 відповідатиме її спільне проживання з батьком.
Суди не врахували, що ОСОБА_2, яка знаходиться в Німеччині, не має власного житла, не працює та не має самостійного доходу, а тому не може забезпечити дочці належні умови для навчання, виховання та розвитку.
ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на користь старшого сина ОСОБА_3 .
Водночас ОСОБА_1 має постійне місце роботи та власне житло, поряд з яким є садок, школа, лікарня, спортивні майданчики, та може створити усі необхідні умови для належного фізичного розвитку та навчання дітей.
Також суди не врахували, що служба у справах дітей Білоцерківської міської ради не виконала вимог ухвали суду першої інстанції та не надала суду висновок про визначення місця проживання дитини за зустрічним позовом.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині вимог про визначення місця проживання ОСОБА_5, тому суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення в іншій частині не переглядає.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Вареник А. М., подала відзив, в якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що відповідно до висновку психолога щодо психологічного обстеження ОСОБА_5 від 19 листопада 2021 року встановлено відмінний психологічний стан дитини під час проживання з матір`ю та сильну прив`язаність дитини до матері. У березні 2022 року ОСОБА_2 разом з дочкою виїхали до Німеччини, де перебувають на цей час. У Німеччині вони забезпечені житлом, харчуванням та всім необхідним, дитина перебуває у безпечних та комфортних умовах.
Провадження у суді касаційної інстанції
10 березня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_7, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року в частині вирішення вимог щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_2 .
Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_7, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 15 березня2024 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до копії свідоцтва про укладення цивільного шлюбу, виданого на підставі акта про укладення цивільного шлюбу від 25 червня 2012 року № 23, складеного у м. Новий Пазар, громада Новий Пазар, Шуменська область, Республіка Болгарія, сторони у справі 25 червня 2012 року уклали шлюб, місце укладення шлюбу - м. Новий Пазар, Республіка Болгарія (а.с.130, 131 том 1).
Доказів розірвання цього шлюбу жодна зі сторін суду не надала.
Від шлюбу сторони мають дітей:
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1695;
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2661;
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 5608.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року у справі № 357/10318/16-ц визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його батьком ОСОБА_1
13 вересня 2021 року судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15 липня 2021 року і до досягнення сином повноліття.
Рішенням виконавчого комітету Немішаївської селищної ради VIII скликання Бучанського району Київської області від 10 грудня 2021 року № 554 затверджений висновок служби у справах дітей Немішаївської селищної ради про визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до висновку служби у справах дітей Немішаївської селищної ради від 10 грудня 2021 року № 554 про визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_1 піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, підготовку до самостійного життя, забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дітей та виявив бажання опікуватися своїми дітьми, зважаючи на те, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року визначено місце проживання ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1, вважає за доцільне визначення місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1, так як це відповідає інтересам дітей.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 29 липня 2022 року № 503 про надання до суду висновку щодо вирішення судового спору між батьками про визначення місця проживання їхніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з одним із батьків наразі є неможливим і недоцільним у зв`язку з об`єктивними причинами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Предметом спору у справі, що переглядається Верховним Судом, є визначення місця проживання дитини до досягнення нею чотирнадцятирічного віку.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України, далі - СК України).