ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12080/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Логачова Ю.А. (адвокат),
відповідача - Непочатих В.В. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 (у складі колегії суддів: Демидова А.М. (головуючий), Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.)
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 (суддя Маринченко Я.В.)
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс Україна"
про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" (далі - Позивач, ТОВ "Інноваційні транспортні технології") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс Україна" (далі - Відповідач, ТОВ "ТК "Євротранс Україна") про стягнення грошових коштів у розмірі 5 407 453,02 грн, з яких: 4 864 015,88 грн основного боргу у вигляді плати за користування вагонами згідно з договором від 01.10.2021 № 27/09/2021-ТЕО транспортно-експедиторського обслуговування (далі - Договір), 476 673,54 грн інфляційних втрат і 66 763,60 грн 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору в частині внесення плати за користування вагонами, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 4 864 015,88 грн, яку Позивач просив суд стягнути з Відповідача. Крім того, у зв`язку з простроченням Відповідачем свого грошового зобов`язання із внесення плати за користування вагонами, наданими Позивачем, останнім нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 476 673,54 грн та 3 % річних у розмірі 66 763,60 грн.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2023, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, у задоволені позову відмовлено.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Євротранс Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Суд вирішив стягнути з Позивача на користь Відповідача 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.3. Відмовляючи у задоволені позову господарські суди попередніх інстанцій виснували, що враховуючи ненадання Позивачем документів на підтвердження надання послуг Відповідачу, у вигляді користування вагонами у березні-квітні 2022 на суму 4864015,88 грн, зокрема, підписаних між сторонами та залізницею Відомостей плати за користування вагонами, Пам`яток про подавання/забирання вагонів, Актів загальної форми, підстави для задоволення позову, відсутні.
2.4. Зокрема, судами було встановлено, що надані Позивачем документи на підтвердження надання Позивачем у лютому-квітні 2022 року спірних послуг та їх розміру, а саме, акт № 8 по наданих транспортно-експедиторських послугах від 10.04.2022 на суму 1 775 109,73 грн з додатком № 1, рахунку № 8 від 10.04.2022 на вказану суму; акт № 9 по наданих транспортно-експедиторських послугах від 20.04.2022 на суму 1 346 922,08 грн з додатком № 1, рахунку № 9 від 20.04.2022 на вказану суму; акт № 17 по наданих транспортно-експедиторських послугах від 30.04.2022 з додатком № 1, рахунку № 17 від 30.04.2022 та звіти експедитора №10 від 31.01.2022, №7 від 28.02.2022, складені Позивачем в односторонньому порядку, не містять підписів та печаток як Відповідача, так і уповноважених представників станції відповідної залізниці.
2.5. Також, Позивачем не надано суду доказів, які свідчили б про виставлення Відповідачем передбачуваної умовами Договору Заявки на організацію перевезень вантажів саме у березні-квітні 2022 року із зазначенням усіх необхідних відомостей, зокрема, щодо станції відправлення/призначення, вантажу та об`єму перевезення на місяць.
2.6. Окрім того, господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові дійшли висновку, що Позивачем не надано до матеріалів справи документів, визначених Правилами користування вагонами і контейнерами (Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, Пам`ятки про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів, Актів загальної форми), з яких було б можливо встановити початок та кінець нарахування плати за користування вагонами, її розмір та порядок нарахування, наявність чи відсутність вини відповідача у затримці вагонів.
2.7. Також судами попередніх інстанцій були відхилені надані Позивачем в якості доказів Відомості з інформаційних баз філії "ГІОЦ" Акціонерного товариства "Українська залізниця", інформацію щодо проставлення/зняття ознаки "під операторським управлінням ТОВ "ТК "Євротранс Україна", оскільки вони є документами, які лише підтверджують наявність господарських операцій між Позивачем, відповідачем та залізницею, проте не є документами, які б підтверджували надання відповідачу послуг у вигляді користування вагонами на суму 4 864 015,88 грн у лютому-квітні 2022 року, та не впливають на вирішення даного спору по суті.
2.8. Господарські суди визнали неналежними доводи Позивача щодо поширення на спірні правовідносини сторін приписів Правил, оскільки самі сторони в додаткових угодах до Договору дійшли згоди, що плата за користування вагонами за час знаходження власних (орендованих) вагонів Експедитора на станції навантаження нараховується по закінченню пільгового часу з 25-ї години та визначається як для рухомого складу парку залізничних доріг України згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами. Тобто сторони у додаткових угодах до Договору визначили необхідність застосування Правил при нарахуванні плати за користування вагонами.
З урахуванням вищенаведеного, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості у вигляді плати за користування вагонами та, відповідно, похідних позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Інноваційні транспортні технології" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі №910/12080/22 та справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3.2. Скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 17.11.2018 у справі №911/205/18, від 05.08.2020 у справі №906/282/16.
3.3. Також Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, а саме не дослідили додані до позовної заяви копії листів Відповідача, які свідчать про первісну позицію Відповідача, що є проявом недобросовісної поведінки.
3.4. Також Скаржник вважає, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо:
1) правильного застосування п. 1-3 та абз. 1, 2 п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999, у контексті того: чи поширюються ці приписи на правовідносини, які виникають між особою, яка замовляє послуги з подавання власних вагонів під навантаження, та особою, яка є виконавцем таких послуг, з приводу внесення договірної плати за час користування цими вагонами на під`їзних коліях вантажовідправника, та чи мають час такого користування та розмір такої плати підтверджуватись передбаченими Правилами документами; чи можуть сторони договору, який передбачає зобов`язання з подавання власних вагонів під навантаження, поширити на свої відносини приписи Правил, зокрема в частині документів, які мають підтверджувати факт та розмір плати за користування вагонами;
2) правильного застосування частини першої статті 909 Цивільного кодексу України та частини першої статті 307 Господарського кодексу України (обидві визначають ознаки договору перевезення) у частині того, чи містить елементи договору перевезення вантажу договір, який передбачає зобов`язання з подавання під навантаження вагонів у необхідній для перевезення погодженого об`єму вантажів кількості;
3) правильного застосування пункту 1 частини 2 статті 126 та абзацу 1 частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України в частині того, чи може суд при встановленні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не враховувати кількість видів правничої допомоги, надання якої передбачає наданий учасником справи договір про надання правничої допомоги за умови встановлення в такому договорі загального гонорару за надання всіх передбачених у ньому видів правничої допомоги.
3.5. Окрім того, Скаржник вказує на те, що оскільки предметом позову у цій справі є вимога про стягнення плати за користування власними вагонами на під`їзних коліях вантажовідправника (AT "ПівдГЗК"), яка взагалі не має жодного стосунку до затримки власних вагонів на коліях залізниць загального користування (під`їзні колії AT "ПівдГЗК" не є залізницями загального користування). Отже, приписи Правил застосовуються до власних вагонів лише у разі затримки AT "Укрзалізниця" таких вагонів на коліях залізниць загального користування, чого спір у цій справі не стосується.
3.6. Також Скаржник зазначає, що Суди безпідставно змішали абсолютно різні платежі: плату за користування, що вноситься на користь AT "Укрзалізниця" на підставі Правил та яка розраховується на підставі відомості плати за користування вагонами, та плату за користування, що вноситься Відповідачем відповідно до Договору за час користування вагонами на під`їзних коліях особи, що діє на стороні Відповідача (AT "ПівдГЗК"), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення незаконних і необгрунтованих судових рішень.
Внаслідок неправильного тлумачення додаткових угод до Договору та неправильного застосування норм матеріального права суди помилково виснували про поширення сторонами на їхні відносини приписів Правил у частині документів, які можуть складатися лише щодо тих видів користування вагонами, що їх передбачено в п. 1 Правил.
3.7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс Україна" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "Інноваційні транспортні технології" - залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Також ТОВ "Транспортна компанія "Євротранс Україна" подало до суду клопотання про закриття провадження.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2024 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.02.2024.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 20.03.2024.
5. Обставини встановлені судами
5.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2021 між ТОВ "ТК "Євротранс Україна" (Клієнт) і ТОВ "Інноваційні транспортні технології" (Експедитор) укладено договір №27/09/2021-ТЕО транспортно-експедиторського обслуговування (далі - Договір).
Даний Договір регулює взаємовідносини сторін, що виникають при транспортно-експедиторському обслуговуванні (надалі - ТЕО) вантажів у власному або орендованому або залученому залізничному рухомому складі й пов`язаних з цим послугах, та здійсненні розрахунків за надані послуги (п. 1.1 Договору).
5.2. Пунктом 2.1 Договору визначено перелік прав та обов`язків Клієнта, зокрема, Клієнт зобов`язаний: направляти Експедитору заявки на організацію перевезень вантажів не пізніше, ніж за 15 календарних днів до початку планового місяця відвантаження (пп. 2.1.1); відповідно до погоджених з Експедитором письмових Заявок, отримувати від вантажовідправників/вантажоодержувачів підтвердження на перевезення вантажів у вагонах Експедитора (пп. 2.1.2); підписувати Акт наданих послуг (надалі - Акт) протягом 5 календарних днів з дати отримання Акта у спосіб, передбачений Договором, або надіслати мотивовану відмову у підписанні Акта. У випадку неотримання Експедитором підписаного Клієнтом Акта, протягом 10 календарних днів з моменту отримання Акта Клієнтом, він вважається підписаним Клієнтом без зауважень (пп. 2.1.7).
5.3. Пунктом 2.2 Договору визначено перелік прав та обов`язків Експедитора, зокрема, Експедитор зобов`язаний: розглядати і приймати, виходячи з поточних можливостей здійснення організації перевезень вантажів у залізничних вагонах, Заявки Клієнта. За результатами розгляду заявок, надавати Клієнту та залізниці відправлення письмове підтвердження перевезень у погоджених об`ємах (пп. 2.2.1); організовувати подачу вагонів Клієнта у кількості, необхідній для виконання підтверджених об`ємів перевезень (пп. 2.2.2).
5.4. Згідно з п. 3.1 Договору ціна послуг за Договором визначається Експедитором на підставі погоджених сторонами Заявок з урахуванням об`єму перевезень, роду вантажу, а також маршруту слідування вагонів. ПДВ нараховується на ціну послуг по Договору відповідно до чинного законодавства України.
5.5. Вартість послуг ТЕО вантажів та встановленої винагороди (плати) Експедитора наведена у Додаткових угодах до Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.2 Договору).
5.6. Плата за користування вагонами при подачі їх під навантаження/вивантаження на під`їздні колії Клієнта визначається сторонами у додаткових угодах до даного Договору (п. 3.3 Договору).
5.7. Вартість ТЕО за звітний період відображається у Актах, що підписуються сторонами у порядку, передбаченому Договором (п. 3.4 Договору).
До вказаного Договору сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 01.10.2021, № 2 від 22.10.2021, № 3 від 29.10.2021, № 4 від 10.11.2021, № 5 від 30.11.2021, № 6 від 30.11.2021, № 7 від 30.12.2021, № 8 від 30.12.2021, № 9 від 31.01.2022.
5.8. Згідно з умовами вказаних додаткових угод плата за користування вагонами за час знаходження власних (орендованих) вагонів Експедитора на станції навантаження нараховується по закінченню пільгового часу з 25-ї години та визначається як для рухомого складу парку залізничних доріг України згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами та розраховується відповідно до шкали ставок Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого Міністерством транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,95. Пільговий час складає 24 години на станції навантаження, якщо інше не встановлено додатковими угодами до Договору.
5.9. Відповідачем було надано Позивачу заявки на організацію перевезень у власних напіввагонах у лютому 2022 року - № 003/д.в. від 01.02.2022, № 009/д.в. від 04.02.2022 та у березні 2022 року - № 003/д.в. від 02.03.2022.
5.10. За результатами виконання вказаних заявок Позивачем та Відповідачем підписано з обох сторін Акти по наданих транспортних-експедиторських послугах за лютий-березень 2022 року, складено додатки до вказаних актів та здійснено оплати за надані послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з АТ "Сенс Банк".
5.11. Разом з тим, за доводами Позивача, Відповідач перевищив встановлений додатковими угодами пільговий час користування деякими вагонами, які знаходились на станції навантаження Кривий Ріг Придніпровської залізниці, що в результаті спричинило нарахування Позивачем плати за користування вагонами у лютому-квітні 2022 року на загальну суму 4 864 015,88 грн.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Скаржник, звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з Відповідача плату за користування вагонами на загальну суму 5 407 453, 02 грн, яка утворилась внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх обов`язків за Договором.
6.3. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
6.4. Так, Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається, зокрема на те, що правовідносини, які склались між сторонами не підпадають під норми чинного законодавства, які врегульовують правовідносини щодо перевезення. Зокрема, Касатор, звертає увагу Суду на те, що суди попередніх інстанцій не правильно визначили правову природу договору, який був укладений між сторонами як змішаний договір, що у свою чергу, стало підставою для прийняття судами попередніх інстанцій необґрунтованих рішень.
Проте, колегія суддів, не погоджується з таким твердженням Скаржника, та вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій в частині визначення правової природи договірних відносин, які склалися між сторонами.
6.5. Так, відповідно до частин першої, третьої статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями та ін. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, інші види транспорту.
Згідно із частинами другою, третьою статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У відповідності до умов частини п`ятої статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (частини друга, п`ята статті 307 Господарського кодексу України).
6.6. Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та частиною першою статті 929 Цивільного кодексу України, яка унормовується із статтею 316 Господарського кодексу України, передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
6.7. Відповідно до частини третьої статті 929 Цивільного кодексу України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
6.8. Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №910/14398/16.
6.9. Відповідно до частини другої статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, які дослідивши істотні умови спірного Договору, дійшли висновку, що укладений між сторонами договір є змішаним договором, який містить в собі елементи договору транспортного експедирування та елементи договору перевезення вантажу (надання послуг з організації перевезення та перевезення вантажів залізничним транспортом), а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 64, 65 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Закону України "Про залізничний транспорт", Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі - Правила).
6.10. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було надано Позивачу заявки на організацію перевезень у власних напіввагонах у лютому 2022 року №01.02.2022 №003/д.в., №009/д.в. від 04.02.2022 та у березні 2022 року №003/д.в. від 02.03.2022.