ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12731/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Адвокатського об`єднання "Правова та економічна безпека" - Нагалка Я.Я.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН" - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 (суддя: Гулевець О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 (колегія суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.)
у справі за позовом Адвокатського об`єднання "Правова та економічна безпека" (далі - АО "Правова та економічна безпека")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН" (далі - ТОВ "УНН")
про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
ВСТУП
1. Інформаційне агентство "Українські національні новини" (УНН) розмістило на веб-сайті низку статей, у яких згадувалося адвокатське об`єднання "Правова та економічна безпека" та його адвокати. Адвокатське об`єднання звернулося до суду до ТОВ "УНН", просило визнати недостовірною, спростувати та видалити певну інформацію з цих статей.
2. За результатами розгляду справи суд позовні вимоги задовольнив частково, в частині позовних вимог - закрив провадження, в іншій частині - відмовив, а крім того, розподілив судовий збір нарівно між сторонами, вказав про неможливо точно визначити пропорції задоволення позовних вимог.
3. ТОВ "УНН" звернулося до суду першої інстанції з заявою про розподіл судових витрат, в якій просило стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 300 000,00 грн. Суд відмовив у задоволенні цієї заяви, з посиланням на ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначивши, що спір був викликаний неправильними діями відповідача.
4. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи може суд в основному рішенні, яким частково відмовлено у задоволенні позовних вимог, а щодо частини вимог - закрито провадження, покласти витрати зі сплати судового збору на сторони нарівно, а у додатковому рішенні при вирішенні питання компенсації витрат на правничу допомогу покласти всі витрати на відповідача з посиланням на ч.9 ст.129 ГПК (спір виник внаслідок неправильних дій сторони);
- чи може публікація статті на веб-сайті інформаційного агентства вважатися неправильними діями сторони в контексті застосування ч.9 ст.129 ГПК.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
5. У листопаді 2022 року АО "Правова та економічна безпека" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "УНН" про:
- визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації АО "Правова та економічна безпека", інформацію, яка була поширена на вебсайті Інформаційного агентства "Українські національні новини" ("УНН") "https://www.unn.com.ua/" в мережі Інтернет;
- зобов`язання ТОВ "УНН" не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі спростувати та видалити недостовірну інформацію про АО "Правова та економічна безпека", яка поширена на вебсайті "https://www.unn.com.ua/.
6. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що інформація, розміщена відповідачем на вебсайті Інформаційного агентства "Українські національні новини" (УНН) стосовно АО "Правова та економічна безпека", яка доступна необмеженому колу осіб, не є оціночними судженнями та містить конкретні фактичні дані щодо адвокатів АО "Правова та економічна безпека", які не відповідають дійсності, є неправдивими та такими, що завдають шкоди діловій репутації позивача.
7. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023:
- закрив провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання ТОВ "УНН" не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі видалити недостовірну інформацію про АО "Правова та економічна безпека", яка поширена на веб-сайті https://www.unn.com.ua/, а саме: в абз.2 публікації (статті) від 06.01.2022, в абз.3 публікації (статті) від 06.01.2022, в абз.4 публікації (статті) від 06.01.2022;
- в іншій частині позовні вимоги задовольнив частково: визнав недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації АО "Правова та економічна безпека", інформацію, яка була поширена на веб-сайті ІА "УНН" ("УНН") "https://www.unn.com.ua/" в мережі Інтернет; зобов`язав ТОВ "УНН" не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі спростувати недостовірну інформацію про АО "Правова та економічна безпека", яка поширена на веб-сайті "https://www.unn.com.ua/"; зобов`язав ТОВ "УНН" не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі видалити недостовірну інформацію про АО "Правова та економічна безпека", яка поширена на веб-сайті https://www.unn.com.ua/, а саме: в абз.9 публікації (статті) від 05.01.2022, в абз.10 публікації (статті) від 06.01.2022, в абз.3 публікації (статті) від 01.11.2022, в назві публікації (статті) від 04.11.2022, в абз.4 публікації (статті) від 04.11.2022, в абз.5 публікації (статті) від 11.11.2022, в абз.6 публікації (статті) від 11.11.2022;
- в іншій частині позову відмовив.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:
- поширена спірна інформація в публікаціях від 05.01.2022, 06.01.2022, 01.11.2022, 04.11.2022, 11.11.2022 стосується АО "Правова та економічна безпека", впливає на ділову репутацію юридичної особи та може мати наслідки порушення інтересів позивача, оскільки інформація зазначена в контексті здійснення адвокатами їх професійної, адвокатської діяльності, як учасниками адвокатського об`єднання;
- щодо вимоги про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації АО "Правова та економічна безпека" інформації, яка була поширена на веб-сайті УНН "https://www.unn.com.ua/" в мережі Інтернет 01.11.2022, 21.12.2021, 06.01.2022: оспорювана інформація не порушує права і охоронювані законом інтереси позивача;
- враховуючи відсутність на час розгляду справи на веб сайті "https://www.unn.com.ua/" в публікації (статті) від 06.01.2022 недостовірної інформації, яка заявлена позивачем у вимозі про видалення такої, суд закриває провадження у справі в частині цих вимог на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК (відсутній предмет спору).
9. Суд першої інстанції також вказав, що витрати зі сплати судового збору відповідно до ч.4 ст.129 ГПК покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну (послався на п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК" від 21.02.2013 №7). Стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 721,50 грн (50% від сплаченої позивачем суми збору).
Короткий зміст заяви
10. 24.04.2023 ТОВ "УНН" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про розподіл судових витрат, в якій просило стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 300 000,00 грн.
11. На підтвердження здійснених витрат на правничу допомогу, надало: копію договору про надання правової допомоги від 01.07.2019, укладеного між ТОВ "УНН" та адвокатом Захарчуком І.А., додаткову угоду №15 від 17.12.2022 до договору про надання правової допомоги від 01.07.2019, акт приймання-передачі наданих послуг №15 від 20.04.2023.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
12. Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.05.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, відмовив у задоволенні заяви ТОВ "УНН" про розподіл судових витрат.
13. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:
- суд має застосовувати ч.9 ст.129 ГПК за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони;
- підставою для задоволення позову стало поширення відповідачем неправдивих відомостей стосовно позивача, а саме інформації, що порушила особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації АО "Правова та економічна безпека", отже спір справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, які фактично призвели до вимушеного звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав;
- судові витрати відповідача, понесені ним під час розгляду справи, покладаються на нього, оскільки спір у цій справі виник саме внаслідок його неправильних дій, у зв`язку з чим заява ТОВ "УНН" про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
14. 27.11.2023 ТОВ "УНН" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ТОВ "УНН" про розподіл судових витрат.
15. ТОВ "УНН" посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
- щодо одночасного застосування ч.4 ст.129 ГПК та ч.9 ст.129 ГПК в одній і тій же справі під час розподілу судових витрат;
- щодо застосування ч.9 ст.129 ГПК з підстави, що позов був частково задоволений; вказує, що якби позивач не заявив вимоги, у задоволенні яких суд відмовив, то відповідач би не поніс витрати на правничу допомогу у заявлених розмірах.
16. У касаційній скарзі скаржник зазначає таке:
- суди попередніх інстанцій не зазначили, які саме неправильні дії вчинив відповідач, опублікувавши статтю (інформацію), щодо якої у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі; якби позивач не заявляв ці вимоги, то відповідач не поніс би витрати у таких розмірах у зв`язку із захистом цих статей та інформації;
- витрати на правничу допомогу розраховувалися в такому порядку: за захист однієї оспорюваної статті позивач оплачує адвокату 50 000,00 грн правової допомоги; за шість статей сума склала 300 000,00 грн; це зазначалося в судовому засіданні під час розгляду заяви про розподіл судових витрат;
- необхідно врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (щодо відшкодування витрат незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено), від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 (розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником, а отже є визначеним), від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 (щодо відсутності обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості), від 05.09.2019 у справах №826/841/17, №820/4280/17, №826/13270/16 (стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й спонуканням іншої сторони утримуватися від подання безпідставних заяв).
17. 05.02.2024 надійшов відзив АО "Правова та економічна безпека", в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
18. У відзиві АО "Правова та економічна безпека" вказує, зокрема:
- закон відокремлює судовий збір від інших видів судових витрат; як правильно вказало ТОВ "УНН" у касаційній скарзі, Господарський суд міста Києва при ухваленні рішення по суті справи застосував ч.4 ст.129 ГПК, яка стосується всіх інших видів судових витрат, пов`язаних з розглядом справи; однак фактичне застосування не тієї норми процесуального закону не призвело до неправильного розподілу судових витрат в цілому, оскільки як положення ч.1 ст.129 ГК (які стосуються саме судового збору), так і положення ч.4 ст.129 ГПК (які стосуються інших судових витрат), передбачають покладання на сторони судових витрат (у випадку часткового задоволення позову) пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що власне і зробив суд першої інстанції;
- для розгляду справи не має жодного значення відсутність висновку Верховного Суду щодо одночасного застосування ч.4 ст.129 ГПК та ч.9 ст.129 ГПК, оскільки при вирішенні питання щодо розподілу інших судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) Господарський суд міста Києва застосував положення ч.9 ст.129 ГПК, а при вирішенні питання щодо розподілу судового збору помилково (але без наслідків у вигляді неправильного розподілу) взяв до уваги ч.4 ст.129 ГПК;
- суд першої інстанції один вид судових витрат (витрати на правничу допомогу) поклав на відповідача повністю, а інший (витрати зі сплати судового збору) - частково, що не суперечить положенням діючого процесуального законодавства;
- можливість касаційного оскарження судових рішень з підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, обмежена виключно рішеннями, які визначені пунктами 2, 3 ч.1 ст.287 ГПК, і до складу яких не входять судові рішення, які є предметом оскарження в рамках поданої відповідачем касаційної скарги;
- ч.9 ст.129 ГПК наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим (послався на постанову Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21);
- з урахуванням висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 06.02.2023 у справі №41/1-10, очевидним є той факт, що ч.9 ст.129 ГПК є спеціальною нормою в співвідношенні із загальною нормою ч.4 ст.129 ГПК та, як наслідок, підлягає пріоритетному застосуванню до правовідносин, незважаючи на часткове задоволення позову в тій чи іншій справі, оскільки принцип пропорційного відшкодування судових витрат у разі часткового задоволення позовних вимог закріплено в ч.4 ст.129 ГПК;
- у постановах Верховного Суду від 21.04.2023 у справі №904/1725/22, від 20.04.2023 у справі №904/124/22, від 20.04.2023 у справі №904/613/22, від 20.04.2023 у справі №904/1754/22, від 31.03.2023 у справі №910/20525/21, від 30.03.2023 у справі №904/392/22, від 27.03.2023 у справі №904/934/22, в яких позовні вимоги були задоволені частково, суд, з урахуванням ч.9 ст.129 ГПК, поклав судові витрати на відповідачів;
- доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не містять змістовного обґрунтування щодо ухвалення відповідних рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі.
19. 05.02.2024 від АО "Правова та економічна безпека" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "УНН", в якому зазначає, зокрема, таке:
- оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню;
- у п.2 ч.1 ст.287 ГПК (ухвали суду першої інстанції, що підлягають касаційному оскарженню після перегляду їх в апеляційному порядку), відсутня як ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення (яка фактично була постановлена Господарським судом міста Києва), так і ухвала про відмову у задоволенні заяви ТОВ "УНН" про розподіл судових витрат.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
20. Верховний Суд ухвалою від 12.01.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "УНН", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 28.02.2024.
21. У судовому засіданні 28.02.2024 Верховний Суд оголосив перерву до 13.03.2024, а у засіданні 13.03.2024 - до 20.03.2024.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
22. АО "Правова та економічна безпека" у клопотанні від 05.02.2024 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "УНН" зазначає, що ухвала суду першої інстанції про відмову в прийнятті додаткового рішення після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає касаційному оскарженню.
23. Верховний Суд відхиляє це клопотання з огляду на таке.
24. У ч.1 ст.244 ГПК встановлені випадки, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
25. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК).
26. Отже, зі змісту ст.244 ГПК вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 та Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).
27. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч.1 ст.254 ГПК).
28. Окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення (п.19 ч.1 ст.255 ГПК).
29. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч.4 ст.244 ГПК).
30. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч.1 ст.255 ГПК, після їх перегляду в апеляційному порядку (п.2 ч.1 ст.287 ГПК).
31. Верховний Суд звертає увагу, що Об`єднана палата у постанові від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 дійшла висновку щодо можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, якою переглянуто додаткове рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат.
32. Таку позицію підтримав також Верховний Суд у постанові від 01.07.2021 №01/10/5026/779/2011, відхиливши клопотання учасника справи про закриття касаційного провадження у справі як помилково відкритого.
33. Крім того, Верховний Суд ухвалами від 06.09.2023 у справі №905/1840/21 та від 20.03.2023 у справі №911/2410/13 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами на додаткову ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, якою її переглянуто, вказавши, що оскаржувані додаткові ухвали є похідним рішенням від первісного судового акта та його невід`ємною складовою, тому касаційні скарги подані на судове рішення, що підлягає касаційному оскарженню.
34. Верховний Суд в ухвалі від 06.09.2023 у справі №905/1840/21 вказав таке:
"Крім того, від Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" надійшло клопотання, в якому просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21, оскільки вважає, що касаційну скаргу подано на ухвалу про відмову ухвалити додаткове рішення, яка не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Як убачається з норми пункту 13 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
Ураховуючи те, що оскаржувана додаткова ухвала є похідним рішенням від ухвали Господарського суду Донецької області від 07.03.2023 про закриття провадження у справі та його невід`ємною складовою, касаційну скаргу подано на судове рішення, що підлягає касаційному оскарженню".
35. Верховний Суд також враховує, що за результатом розгляду справи №911/2410/13 Верховний Суд ухвалив постанову від 19.04.2023, а за результатом розгляду справи №905/1840/21 - постанову від 06.03.2024.
36. Оскільки оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у цій справі в силу ст.244 ГПК є похідним рішенням від первісного судового акта (рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2023, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023) та його невід`ємною складовою, касаційну скаргу подано на судове рішення, що підлягає касаційному оскарженню.
37. З огляду на це, відсутні підстави для задоволення клопотання АО "Правова та економічна безпека" про закриття провадження у справі.
Щодо розподілу судових витрат
38. Суди попередніх інстанцій за результатом розгляду справи відмовили ТОВ "УНН" (відповідач) у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, вказавши, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача (поширення неправдивих відомостей стосовно позивача), які фактично призвели до вимушеного звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, тому судові витрати відповідача, понесені ним під час розгляду справи, покладаються на нього.
39. ТОВ "УНН" у касаційній скарзі вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо одночасного застосування ч.4 ст.129 ГПК та ч.9 ст.129 ГПК в одній і тій же справі під час розподілу судових витрат (Господарський суд міста Києва стягнув на користь позивача 1/2 судових витрат, оскільки позов задоволений частково, а витрати на правничу допомогу поклав на ТОВ "УНН", вказавши, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача) та щодо застосування ч.9 ст.129 ГПК з підстави, що позов був частково задоволений (вказує, що суди попередніх інстанцій не зазначили, які саме не правильні дії вчинив відповідач, опублікувавши статті; якби позивач не заявив вимоги, у задоволенні яких суд відмовив, то відповідач би не поніс витрати на правничу допомогу у заявлених розмірах).
40. Верховний Суд частково погоджується із доводами скаржника з огляду на таке.
Щодо застосування різних підходів при розподілі витрат за сплати судового збору (поділ між сторонами нарівно) та витрат на правничу допомогу (покладення на відповідача)
41. ТОВ "УНН" стверджує, що суд першої інстанції при розподілі судових витрат застосував різні підходи: витрати зі сплати судового збору розподілив порівну (а не поклав всі витрати на відповідача), а витрати на правничу допомогу поклав відповідача повністю.
42. Так, ТОВ "УНН" вказує, що Господарський суд міста Києва у рішенні від 19.04.2023 застосував норму ч.4 ст.129 ГПК, поклавши витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; суд зазначив, що якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Водночас суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі застосував вже іншу норму ч.9 ст.129 ГПК, вказав, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (хоч і не вказав, яких саме), тому витрати на правничу допомогу покладаються на нього.